Світові антикризові пропозиції і їхні вади

Десятки рецептів виходу з кризи почула і побачила Україна за декілька кризових місяців. Багато антикризових пропозицій мають суттєві недоліки: у них відсутній глибокий аналіз причин української кризи; не враховуються наслідки застосування цих пропозицій в українських реаліях; має місце просте запозичення західного антикризового досвіду, яке ґрунтується на тезі про те, що в Україні вже існує ринкова економіка, діють світові економічні закони, що ми — частина світової фінансово-економічної системи і т.д.; відсутня ув’язка поточних антикризових заходів зі стратегією розвитку країни. Програмісти могли б це сформулювати таким чином: програму розвитку України пишуть одночасно на декількох мовах програмування. Як потім їх стикувати і змусити працювати «український комп’ютер» — це вже інше питання…

читати

Давно минули ті часи, коли можна було спокійно говорити про українську історію, культуру і мову на Кубані — у регіоні, що колись більш ніж на половину був заселений вихідцями з України. Після 1932-го р., коли сталінська постанова заборонила у Краснодарському краї друкування й викладання українською мовою, говорити про це навіть тихцем було зась, адже тієї лихої днини язик міг довести… Ні, не до Києва, а до місць, достатньо віддалених від дніпрових крутосхилів. От і сьогодні, як не дивно, про українське на Кубані спокійно не говорять. Навіть тоді, коли проходить цілком пристойна наукова конференція з уповні солідними учасниками-науковцями. Саме так сталося на П’ятій науковій конференції “Україна — Кубань: питання історико-культурної взаємодії”, що проходила у Краснодарі 9 травня 2009 року.

читати

За матеріалами архівів СБУ

Ми досить багато чули про партизанські загони на території Дніпропетровщини, що діяли під час німецької окупації. Чи були вони єдиними, хто боровся з окупантами? Виявляється, що ні. За рахунок відкриття архівів каральних радянських органів (зберігаються зараз в архівах Служби безпеки України) відкриваються все нові факти про діяльність підпілля ОУН у нашому краї. Виявляється, мережа націоналістичного підпілля на Присамар’ї була досить розвиненою.

читати

125 років тому, в 1884 році в Катеринославі відбулася подія, яка зумовила майбутнє економічне піднесення міста на Дніпрі. У травні того року був збудований за останнім словом техніки могутній залізничний міст через Дніпро. Тепер ніщо не перешкоджало тому, щоб в Катеринославі зустрілися донецьке вугілля і криворізька руда, щоб тут розквітла місцева металургія.

Але були того року події і менш епохальні, хоча і не менш цікаві для читаючої публіки того часу. Скажімо, спроба приборкати найбільш грізний з Дніпровських порогів — Ненаситець.

читати

У кожної людини, я впевнений, є свої герої, люди, яких хочеться наслідувати, або просто особистості, якими захоплюєшся. Я не виключення, і, будучи студентом, навіть зібрав невелику фотогалерею людей, яких вважаю великими. Не говоритиму про Володимира Висоцького, Валерія Лобановського або Леоніда Бикова — це особистості, велич яких беззаперечна і сама собою зрозуміла. Я хочу розповісти про Владислава Терзиула — людину, яку не знає пересічний обиватель, але яку можна сміливо назвати героєм нашої країни, оскільки завдяки йому український прапор розвівається над усіма найвищими вершинами світу, у тому числі і над Еверестом (8848 м н. р. м.). І це не єдине досягнення В. Терзиула, яке дає привід ним захоплюватися. Захоплення гідне все його життя, девізом якого було: «Ми зробимо те, що іншим не під силу».

читати

Що робить людина, коли на деякий час потрапляє до незнайомого міста? Гуляє по вулицях, оглядає місцеві архітектурні «родзинки», відвідує музеї — одним словом, прагне подивитися все найцікавіше. В Дніпропетровську теж є декілька місць, які обов’язково варто відвідати гостям міста. Серед них — Дніпропетровський художній музей.

10 травня 2009 року виповнилося 95 років з дня відкриття цієї скарбниці культурного надбання нації, музею, що входить до числа кращих музеїв України. Про історію його заснування і про діяльність сьогодні розкаже директор Кулічихін Володимир Володимирович.

читати

Архітектора Олега Петрова я дозволю собі назвати дніпропетровським Ле Корбюзьє. Він і справді був на нього схожий, в усякому разі, так він сам вважав. Але більша подібність була не у зовнішніх проявах... Адже великий француз ставив залізобетонні плити на «вертикальні стійки-колони», стандартизував і здешевлював технологію. І Петров освоював типове будівництво, створюючи з панелей свої шедеври. Правда, один це робив заради новаторства, а інший — для дотримання принципів тотальної економії, що панували тоді в СРСР...

Ті, хто добре знав Олега Петрова, називають його людиною талановитою. Знавці і зараз дивуються з архітектурного чуда майже сорокарічної давності — аудиторій у козирку над головним входом у Придніпровську державну академію будівництва і архітектури (ПДАБА). А літній театр на вантах у парку імені Глоби! А Мерефо-Херсонський міст, в післявоєнній реконструкції якого Петров брав безпосередню участь!

Наше місто і сьогодні прикрашають житлові й адміністративні будівлі, побудовані колись у дусі радянського неокласицизму. Вони давно визнані шедеврами вітчизняної архітектури.

Але найголовніше досягнення Олега Борисовича в тому, що саме його зусиллями в 1966 році був створений архітектурний факультет Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (ДІБІ). Школа Петрова і сьогодні відома далеко за межами України.

читати

Як часто ви слухаєте музику? Одразу відкинемо той варіант, коли ви щоранку і щовечора стаєте заручником водія маршрутки і у вас просто немає іншого виходу, як слухати різні пісні про «воровскую жизнь», «лагеря» та «этапы». Я маю на увазі лише ті випадки, коли ви самі включаєте плеєр, автомагнітолу або налаштовуєтесь на улюблену радіохвилю. Сюди ж можна віднести і вечори камерної музики, рок-концерти та клубні вечірки. Ви можете поцікавитись: «А яке значення це має?», — на що я готовий впевнено відповісти, перефразувавши відоме прислів’я: «Скажіть мені, що ви слухаєте, і я скажу вам, хто ви є!».

читати

Поетів з України, що пишуть російською мовою і чия популярність переступила межі нашої країни, можна перерахувати по пальцях. Один з найбільш яскравих і «драйвових» із них — київський поет Олександр Кабанов. Він — володар престижних поетичних премій, автор 7 книг, головний редактор київського журналу культурного опору «ШО» і організатор наймасштабнішого і найамбітнішого Міжнародного поетичного фестивалю "Київські Лаври", який проходить в Україні вже четвертий рік.

Кореспондент "Експедиції ХХІ" поговорив з Олександром Кабановим про стан сучасної української літератури, про її перспективи і не тільки.

читати

— Ти знаєш, що таке хіромантія? — запитав Микола Вітьку.
— Так, чув краєм вуха. — Вітька знизав плечима. — А що?
— А те, що це класна річ! Ціла наука! Знаєш, що по лініях долоні можна передбачити все життя людини? Якщо уміти правильно їх читати, можна все-все дізнатися: що було і що буде.
— Невже?
— Еге ж. Дай-но руку!
Вітька простягнув долоню, немов для рукостискання. Микола одразу вхопив її і, розвернувши долонею догори, примружився.

читати

У новинах останніх тижнів практично щодня з’являється інформація про нову страшну інфекцію, яка розповсюджується у світовому просторі. Це свинячий грип, або вірус А (Н1N1). Нова інфекція вже охопила 62 країни. За даними ВООЗ на 1 червня, число хворих перевищує 17 тисяч, 115 чоловік померло. Але в масштабах Землі це не так вже й багато. Для порівняння: під час пандемії «іспанки» у 1918-1919 рр. грипом перехворіло більше 20% населення планети (400 млн. чоловік) і приблизно 5,3 млн. померло. Проте учені б’ють тривогу і закликають до мобілізації всіх сил на боротьбу з новою інфекцією. ВООЗ оголосила про п’ятий рівень небезпеки (за шестибальною шкалою) вірогідності виникнення пандемії. (Перший рівень — коли вірус не передається людині, 6 рівень — пандемія). Помічник генерального директора ВООЗ з питань безпеки в галузі охорони здоров’я і навколишнього середовища Кеджі Фукуда навіть заявив про те, що у разі пандемії третина населення Землі може заразитися цим грипом.

Щоб розібратися, наскільки загрозлива зараз ситуація у світі, ми звернулися до завідувачки епідеміологічного відділу Дніпропетровської міської СЕС Резвих Валентини Геннадіївни.

читати

У квітні до нашого міста у черговий раз приїхав харківський «Театр 19» зі спектаклем «Любофь» — комедією про заморочки сучасного кохання.

Цей театр виник вісім років тому і вже встиг стати модним. Його називають «визначною пам’яткою Харкова». В чому секрет його популярності? Можливо, своїм успіхом театр зобов\'язаний легендарній групі «5nizza» і її фронтмену, а за сумісництвом — актору «Театру 19» Сергію Бабкіну. А може, річ у тім, що перед нами справжня акторська артіль однодумців.

Як би там не було, число прихильників «Театру 19» постійно зростає, а на спектаклях незмінно буває аншлаг.

Перед виставою кореспонденту «Експедиції ХХІ» вдалося поговорити з режисером театру Ігорем Ладенком про творчі злети і творчі кризи, про дніпропетровського глядача і харківський мистецький рух. Сергія Бабкіна — беззаперечної зірки сцени — бесіда якось не торкнулася. І правда, що ж, тільки про нього?

читати

У дитинстві все, що нас оточує, здається прекрасним і таємничим. Хочеться все випробувати, помацати, дослідити... І обов’язково хочеться творити. Створювати доступними дитині способами щось таке, що наближало б її до цього прекрасного і таємничого навколо, давати вихід своїм емоціям через мистецтво. Дитяча творчість – це фантазія, не обтяжена правилами і обмеженнями дорослого життя. Напевно, тому дитячі малюнки завжди яскраві, життєрадісні і щирі. Якщо ж юні творці ще й талановиті, то їхні роботи перетворюються на справжні серйозні картини і є дійсно гідні того, щоб бути представленими широкій публіці.

Мішель і Ніколь Фельдман зараз 12 років, а Іллі Фельдману всього 10. Проте їхні твори вже не раз виставлялися в Києві, а зараз ще й відкрилась виставка в Москві. Юні художники із задоволенням поспілкувалися з кореспондентом газети «Експедиція ХХІ» і розповіли про свої захоплення і вміння.

читати