Останнім часом таке явище, як зелений туризм, стає все більш популярним і серед українців. Річ у тому, що Турція та Єгипет багатьом вже встигли приїстися, а на подорожі до Європи та екзотичних країн переважна частина населення ще не назбирала коштів. Звичайно, залишається ще й такий варіант, як відпочинок у Криму чи на узбережжі Азовського моря, проте і такий спосіб проводження літньої відпустки хотілося б чимось урізноманітнити.

Саме тому наші співгромадяни почали придивлятися до місцевих пам’яток і цікавинок, які лише нещодавно почали популяризуватися. Цікаво, що іноземні туристи вже не перший рік приїздять до України заради того, щоб відчути колорит українського побуту, пізнати наші традиції і пожити декілька днів так, як живе звичайний селянин. Зрозуміло, що порівняно з екскурсіями по Києву, Львову чи Севастополю зелений туризм не такий популярний, проте з кожним роком його прихильників стає дедалі більше. Тут варто відзначити ще й той факт, що не тільки таким областям, як Полтавська, Івано-Франківська, Запорізька тощо, є чим похизуватися. Наприклад, «зелені садиби» Дніпропетровщини теж доволі активно приймають шанувальників відпочинку в українському стилі. Зелений, або сільський, туризм зазвичай передбачає наявність неподалік від садиб чогось на кшталт музею, храму або заповідника. Проте в деяких випадках господарі садиб намагаються самі створити у себе місце, в якому почуваєшся ніби під час затяжної ексурсії.

Яскравим прикладом осередку зеленого туризму в Дніпропетровському регіоні є козацький хутір Галушківка, розташований у селі Гречане, яке сусідить зі славетною Петриківкою. Галушківка є відродженим козацьким хутором, що був заснований саме на цьому місці запорозькими козаками наприкінці ХVІІ століття. Відновити поселення майже в його оригінальному вигляді вирішив один із мешканців села Гречане, Володимир Виборний. Саме він і повернув ділянці, де жили його пращури, майже той вигляд, який вона мала понад 300 років тому.

Сьогодні територія хутора — це 3 гектари, огороджені тином, з якого подекуди виглядають гармати. За огорожею знаходяться курені, музей козацького побуту, корчма, тренувальний майданчик, хатини гончаря та художника.

За традицією гостей ще на під’їздах до хутора зустрічають вершники у шароварах з прапорами, які супроводжують туристів до самого в’їзду до Галушківки. Прибуття гостей відзначають пострілом з гармати. Далі колоритний отаман хутора Микола Рибалка розпочинає екскурсію. Розповідаючи про минувшину, він вказує на предмети, які свого часу служили вірою і правдою козакам. Від нього можна дізнатися і про історію хутора, і про те, як козаки тут оборонялися, як гартували свої дух та тіло, які мали закони і традиції.

Після екскурсії на гостей чекає козацький обід: борщ, куліш та наливка чи узвар. Під час куштування традиційних страв шанувальників української екзотики грою на акордеоні та запальними народними піснями розважають місцеві артистки.

Далі гостям пропонують розваги — випробувати спритність у козацькій грі «Суши тарань», поїздити верхи на конях, навчитися стріляти з лука та арбалета, кидати булаву та ножі. Прихильникам витонченного мистецтва запропонують майстер-клас з петриківського розпису та гончарства. А власноруч намальовану картину, так само як і зроблений горщик, можна забрати із собою додому у якості сувеніра.

Так у Галушківці можна провести день. Можна залишитися й на довше, адже на території хутора є міні-готель, що являє собою хатину художника. В ньому є всі умови для якісного відпочинку цілою родиною або компанією друзів. Тут можна поспати на пічці, а потім в ній же щось приготувати. Цим літом декілька днів у Галушківці вже встигли провести туристи із Франції та Німеччини. Також сюди щотижня приїжджають жителі різних міст України. Зважаючи на те, що історія і культура України викликають палкий інтерес як у наших, так і у зарубіжних туристів, до наступного року власник Галушківки Володимир Виборний планує розширити територію хутора до 5 га і додати йому ще більшої схожості з козацькою оселею.

Віталій ПОЛІССЬКИЙ