Дніпропетровщина дуже багата на місця козацької слави. В нашій культурі збереглося чимало традицій, обрядів, звичаїв, які дісталися нам у спадок від предків-козаків: це і пісні, і казки, легенди, перекази, приказки, і навіть рецепти кулінарних страв. Багато в кого козаки асоціюються із силою, свободою, дисципліною, нестримним бойовим духом і палкою любов’ю до рідної землі. Та чи присутні ці ознаки у молодого покоління? Чим себе займають юні патріоти в наш мирний час, ми дізнались, побувавши на військово-спортивній грі Українського козацтва «Сокіл» («Джура»).

Учні загальноосвітніх середніх шкіл Дніпропетровська зібрались для проведення гри «Сокіл» («Джура») в історичному місці козацької доби — у Новобогородицькій фортеці, яка розташована на правому березі Самари у селищі Шевченко. Це місце було обрано не випадково, адже, хоча зараз від фортеці, окрім валів, майже нічого не залишилось, цей шматок землі ще зберігає пам’ять про події минулих років: битву за свободу, оборону від нападників, захист Батьківщини… Саме тут молоді патріоти і розташували свій табір. Але зробили це досить оригінально. Майже кожен намет був прикрашений вишитим рушником, польовими квітами або віночками, навкруги поставили справжні українські тини, плетені із лози, тут же були музичні інструменти та предмети побуту: глиняні глечики, розписні дерев’яні ложки й миски, ікони та портрети українських героїв. Самі ж учасники були одягнені або у вишиванки, або у військовий одяг, а деякі команди навіть виступали у пошитих спеціально для змагання кольорових футболках із козацькою символікою.

Розпочалася гра з урочистого шикування, підняття державного прапору, виконання гімну України та презентації команд. Перший етап гри «Сокіл» («Джура») інтелектуальний — «відун». Команди повинні були відповісти на питання з історії України, які спеціально для них підготували науковці із громадської організації «Інститут суспільних досліджень». Далі розпочався етап боротьби «Навхрест», на якому «соколята» мірялися силами між собою. Перед змаганням гравці вітали один одного, а по завершенню потискали руки. Навіть під час протиборства гравці ставились один до одного не агресивно, а з повагою, демонструючи єдність у спільній справі. Також свої вміння учасники показали і в інших змаганнях. Все проходило під наглядом вже досвідчених козаків-наставників, які вчили хлопчиків та дівчат протягом двох місяців. Тож безпека «соколят» була в надійних руках.

А після важких фізичних навантажень на учасників очікував заключний і, мабуть, найприємніший етап — приготування куліша. Кожна команда готувала окремо, і всі охочі мали змогу проявити свої кулінарні здібності, тож кожна страва була неповторною. Діти ласували корисну козацьку їжу з превеликим задоволенням.

Гра закінчилась. Але будемо сподіватись, що все, що відбувалося під час цих змагань, було для учасників більше, ніж забавка, — було по-справжньому, і що всі корисні знання й чудові навички, які діти здобули в ігровому процесі, будуть використані ними у повсякденному житті. Можна лише радіти, що підростає молоде покоління, яке виховує в собі високі моральні якості справжнього громадянина і патріота: людяність, шанобливість, самовідданість, сміливість, стійкість, рішучість, цілеспрямованість. Отже, є ще порох у порохівницях!

Федір ПИРІГ