Техногенний Дніпродзержинськ із приглушеним козацьким корінням, який називають не зовсім українським регіоном, на початку червня став епіцентром культурного життя України: тут утретє проходив найпатріотичніший історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest». Організаторами цього унікального заходу стали музей історії Дніпродзержинська, Національна спілка майстрів народного мистецтва України та міська рада. На цілих три дні — з раннього ранку до пізньої ночі — місто поринало у різнобарвне дійство, розчиняючись у слові, музиці, пісні, кіно, захоплюючись витворами мистецтва і експонованими музейними предметами, ставши свідком цікавих презентацій виставок художників і майстрів народного мистецтва, народження нового пам’ятника.

У кожній українській душі глибоко захований нетлінний образ козака Мамая. Ця думка і стала головною ідеєю свята. Підтримуючи її, інтерпретуючи в різних жанрах і варіантах, музейники, вчені-мистецтвознавці, митці сповна вгамували відчуття культурного голоду любителів усього козацького, українського і просто гарного, ще й подарували городянам і гостям чимало позитивних емоцій.

Спроба виокремити із фестивалю щось одне — найцікавіше — була б справою невдячною, адже ця мистецька подія нагадувала святковий пиріг, щедро усипаний родзинками. До речі, готувався цей «пиріг» до Дня міста, який владні мужі з певних причин перенесли на серпень. Але від мінімуму офіціозу фестиваль став лише яскравішим, виразнішим. Учасники і гості зробилися рівноправними співавторами свята історії і мистецтва.

Щедрим подарунком місту цього року стало відкриття скульптурно-декоративної композиції «Кам’янський Мамай», авторами якої є відомий скульптор із Краматорська В’ячеслав Гутиря і заслужений художник України, почесний громадянин Дніпродзержинська Гарнік Хачатрян. Щедрість відчувалася в усьому — талановиті митці, закохані у свою справу й Україну, зробили подарунки наче для себе (одному якраз виповнилося 50, а іншому — 60 років). Цікавим доповненням до композиції став поетичний напис, запропонований місцевим письменником Дмитром Тарнопольським. І неважливо, хто виступав творцем: вірменин, росіянин чи іудей, головне — розуміти козацьку душу й передати іншим відчуття гордості за свій рідний край. Кам’янський Мамай є відображенням шани запорозьким козакам, які заснували Кам’янське (Дніпродзержинськ) та сусідні села.

Автори, спонсори, юні художники, глядачі охоче фотографувалися з Мамаєм та один з одним і розгублено заглядали в насичену програму фестивалю: якому ж заходу віддати перевагу, аби не пропустити чогось оригінального. А цікавинок було вдосталь. Однією з них була презентація двох художніх виставок — персональної виставки Олександра Чегорки «Пісня Мамая» та виставки модерного українського мистецтва, яка об’єднала творчість художників з усієї України і не тільки. Поряд із наївним народним малярством були представлені різножанрові твори сучасних митців Придніпров’я.

Художній ряд був би неповним без творів діток, які висловили своє бачення Мамая в окремій експозиції «Козак Мамай та його пісня». Виступи співочих гуртів «Вертеп» (Дніпропетровськ) і «Козак Мамай та брати-січовики» (Черкаси) захоплювали не менше, ніж місцеві актори з малої української сцени та просвітницький хор «Благовіст»…

Поета Олександра Чегорку «відкрили» разом з художньою виставкою. Понад сорок його робіт перегукуються з петриківським розписом і супроводжуються його власними віршами. Попри свою зайнятість професійний архітектор все одно знаходить час та натхнення для творчості. Духовний вплив Олександра на людську душу годі оцінити будь-якими скарбами.

Для гостей фестивалю було відкрито новий туристичний історико-культурний маршрут «Стежками козака Мамая», подорожуючи яким, вони не лише оглянули місто, а й побували в гостях у славнозвісних художників Петриківки та на козацькому хуторі Галушківка.

Справжній фурор серед глядачів викликав показ колекції стилізованого козацького одягу «Козак — душа правдивая». Автором костюмів стала молода дніпродзержинська дизайнерка, модельєр Світлана Назаренко. Раніше вона вже представляла у столиці дитячі моделі.

На всіх шанувальників української книжки чекала приємна подія — презентація Другого «Кобзаря» Тараса Шевченка фундатором видавничого дому «Андрій» Андрієм Яловим та головою творчої ради, істориком Григорієм Іващенком. Цей невеликий творчий колектив, для якого захоплення книгою стало справою життя і який працює не заради грошей, відроджує мистецтво книговидання й повертає нам забутого Шевченка. Дім видає коштовні в художньому сенсі, ексклюзивні книги. Через 160 років істинні книголюби здійснили мрію заарештованого колись поета — видали «Кобзаря» для читача.

Збір українства в русифікованому регіоні захопив багатьох приїжджих, а ось городяни, на жаль, через слабку поінформованість (далися взнаки закриття двох міських телеканалів та малий тираж газет) на багато заходів спізнювалися, про що потім дуже шкодували.

Легендарний козак Мамай зі своєрідного бренду — збірного образу кобзаря-характерника, мандрівного запорожця, вояки і музиканта, жартівника і філософа, гультяя і ченця водночас, справжнього народного героя — перетворився на нашого сучасника, який хоч на кілька днів відчув себе господарем Дніпродзержинська, нагадав усім про кращі традиції розташованих тут колишніх запорозьких зимівників Романкового (ХVII ст.), Карнаухівки (1738 р.), Тритузного (1740 р.), Кам’янського (1750 р.). Це так природно — хотіти свята, влитися в нього душею, радіти і розчинятися у посмішках, різнобарвних візерунках вишиванок, ловити теплий відгук у серці, який підіймає хвилю доброти, щастя, любові до всього рідного, зроду-віку українського…

Любов АЛЕКСІЄВСЬКА