Про видатних режисерів пишуть статті, знімають передачі, їх показують у світських хроніках. Але що ми знаємо про людей, які роблять перші кроки в кіномистецтві? І як бути тим, хто ще не став метром режисури, але також хоче заявити про себе?

Ті, хто бажають знайти перших глядачів для своїх режисерських робіт і поспілкуватися з однодумцями, можуть прийти до дніпропетровського кіноклубу ДОУНБ, про який кореспондентові газети «Експедиція ХХІ» розповів його керівник Євген Шевченко.

— Що таке кіноклуб і як він з’явився у Дніпропетровську?

— У 2009 році на базі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки був створений кіноклуб. Засідання відбуваються кожен третій вівторок місяця у приміщенні бібліотеки.

Хтось приходить до нас показати свої роботи, хтось — подивитися на те, що пропонують інші. Ми спілкуємося, демонструємо професійні і аматорські фільми різних жанрів, обговорюємо їх. Мета кіноклубу — об’єднання людей, які знімають непогані фільми і цікавляться кінематографом.

Наприклад, нещодавно Стас Лещенко презентував у нас в клубі цікаві короткометражні роботи «Сумні барви», «Кохання крізь Збільшувальне скло» і «Створи свою мрію».

А 2010 рік ми присвятили творчості Данила Сахненка. Це унікальна людина, яка зняла перший український фільм у Катеринославі. Цього року йому виповнилося б 130 років. На жаль, ми не можемо показати його роботи, тому що вони не збереглися. Але ми можемо розповісти про нього і його творчість.

— Люди якого віку приходять до кіноклубу? Напевно, в основному студенти?

— Не лише студенти. Приходять всі, кому цікаве кіномистецтво: і підлітки років 14-ти, і 60-річні.

На засідання нашого клубу може потрапити кожен. Вхід у нас безкоштовний. І будь-хто може продемонструвати свою творчість — теж безкоштовно.

— Ваш кіноклуб бере участь в якихось кінотусовках?

— Ми спілкуємося з кіноклубом ДНУ і входимо до оргкомітету кіномайстерні «CinemaHall».

— Що ти можеш сказати про дніпропетровське телебачення?

— Хотілося б, аби на одному з телевізійних каналів був проект, в рамках якого показували б кінолітопис нашого краю. Щороку в місті щось змінюється, зноситься, добудовується. А ми цього не помічаємо. Ми не знаємо своєї історії. Я зробив такий проект — у мене вийшло 15 сюжетів про Дніпропетровськ. Проте жоден телевізійний канал не зацікавився ними.

— Напевно, телеканали зараз віддають перевагу іншим темам: фільмам жахів, політичним шоу, світським пліткам…

— Я згоден. Зараз багато передач, в яких показують, щó політики і зірки естради вдягають, як розважаються і в яких будинках живуть. А якісь цікаві пізнавальні передачі показують уночі. Але ж хотілося б, щоб у телеглядачів була можливість дивитися такі програми в інший, більш зручний час.

— Це якось можливо змінити, як ти думаєш?

— Не знаю. Але я певен, що телебачення зобов’язане показувати якусь кількість пізнавальних передач. І телевізійні канали періодично звітують перед комітетом телебачення і радіомовлення, що такі передачі показуються. Неважливо, що демонструються вони вночі. За документами у них все правильно.

— Чи мають історичні, краєзнавчі програми достатньо телеглядачів? Чи могли б вони посперечатися в рейтингах з «модними» передачами?

— Я вважаю, що у таких програм було б достатньо глядачів.

— Що ти можеш сказати тим, хто робіть перші кроки у кіномистецтві?

— Якщо ви знімаєте фільми — приходьте до нас!

Ольга САМУСЕНКО