Кажуть, що той, хто хоч раз потрапляє на телебачення, вже не може відмовитися від нього. Воно чимось нагадує автономну країну — з шаленим ритмом життя, своїми законами і порядками та азартними, допитливими мешканцями. Відомий телеведучий та продюсер Ігор Кондратюк теж колись поринув у цей окремий світ і залишився у ньому назавжди.

Творець «Караоке на майдані» жодного разу не пошкодував про свій вибір, хоча міг зробити успішну кар’єру вченого. Професія для нього є, по суті, не чим іншим, як стилем життя. Про свої старі й нові проекти та особливі сімейні традиції він розповів читачам «Експедиції».

— Ігоре, з кінця грудня головна розважальна програма країни «Караоке на майдані» почала виходити на телеканалі «СТБ». Тому перше запитання, що спадає на думку, це чому Ви знову змінили «адресу проживання»? Що не влаштувало на «1+1»?

— У цьому році «Караоке на майдані» виповнилося 11 років. За весь цей час ми змінили два канали, на яких випускалась програма. З «1+1» пішли з тієї причини, що канал не замовив програму на наступний сезон. Хоча «Караоке на майдані» мало досить хороші рейтинги, якщо порівнювати з іншими програмами, але ті суми, які нам за нього запропонували, нас не влаштували. Тому ми знайшли телеканал, який нам надав нормальні на сьогодні кошти та умови. Хоча зараз, якщо ви увімкнете «Плюси» у неділю зранку, побачите «Караоке». Канал показує повтори програм, а це ще раз засвідчує, що передача мала гарні показники.

— Наскільки мені відомо, Ваша діяльність на «СТБ» не обмежується лише «Караоке». В яких інших проектах цього каналу Ви будете брати участь?

— Дійсно, на телеканалі я буду робити три передачі: вестиму «Караоке на майдані», також я братиму участь у якості судді в шоу «Україна має талант», і восени вийде третя цікава програма за моєї участі — «Ікс-фактор». Це буде вокальне шоу з масштабними кастингами, в якому змагатимуться абсолютно різні співаки. До речі, починаючи з січня переможці «Караоке» отримують не тільки почесне звання «Найкращий співак тижня», а ще й можливість стати учасником програми «Ікс-фактор» і у разі перемоги отримати мільйон гривень. Можу сказати, що це краща винагорода, ніж була, наприклад, у «Шансі».

— Пригадуєте, які найбільші суми кидали за народних співаків за весь час існування програми?

— Рекордною сумою, яку люди віддали за перемогу співака, стала тисяча доларів. При цьому гроші, за правилами нашої програми, отримав суперник.

— Чула, що Вам з Німеччини привезли на «Караоке» спеціальний пристрій для вимірювання оплесків. Користуєтесь ним?

— Правда, є такий пристрій. Він називається «шумомір», у Німеччині ним вимірюють шуми на вулицях. Ми справді декілька разів вимірювали гучність оплесків на майдані.

— Ігоре, «Караоке на майдані» — це по суті гра, в яку можна грати вдома, в компанії, на вечірці. Ви самі граєте у «Караоке»? Взагалі, коли можна почути, як співає Ігор Кондратюк?

— Я не відчуваю необхідності співати вдома чи в якійсь компанії, це своє бажання я вповні реалізую на зйомках програми. Тому побачити мене співаючим можна тільки там.

— Ви записуєте програму і в Дніпропетровську. Можете згадати якийсь кумедний випадок, що мав місце на зйомках саме у нашому місті?

— Кумедні випадки дійсно були. Останній раз ми знімали програму у Дніпропетровську якраз у випускний вечір. Молодь вирішила відзначати прощання зі школою у тому ж парку, де ми робили програму. Через це виникли певні проблеми під час зйомок. Але ми все ж таки порозумілися з випускниками, і все обійшлося без конфліктів.

— Ігоре, Ви опікувались творчістю Віталія Козловського, Наталі Валевської. Як Вам професія «продюсер» — припала до смаку? Когось ще хотіли б «виховувати»?

— Продюсуванням цих артистів я став займатися, тому що так склалися обставини. Після закінчення проекту «Шанс» я просто не міг кинути людей, яким уже у свій час допоміг. Погодьтесь, що це було б нечесно по відношенню до них. Тому ми продовжуємо працювати разом. Ось, наприклад, наприкінці минулого року видали альбом Віталія Козловського «Тільки кохання». Але з точки зору заробляння грошей мене продюсування не цікавить, мені ближчий телевізійний бізнес. Тому не планую опікуватися ще кимось.

— Скажіть, чи можливо нині молодому талановитому артисту потрапити на велику сцену, якщо він не має грошей? Що для цього потрібно — звісно, окрім того, що прийти на Вашу програму?

— Необхідно мати незвичайний голос, індивідуальність, харизму. А також важливо, щоб тебе помітили. Потрібні люди, які б допомагали, тобто давали шанс себе проявити. Проте у великому шоу-бізнесі, як не крути, неможливо існувати без грошей — на те він і шоу-БІЗНЕС.

— На Вашу думку, успіх людини залежить більшою мірою від щасливого випадку чи постійної наполегливої праці?

— Я б сказав, що постійна праця над собою дарує більшу ймовірність того, що колись станеться щасливий випадок. І тоді те, чого ти хотів і до чого йшов, стане реальністю. Якщо просто сидіти вдома, займатися якимись дурницями і чекати на цей випадок, то він ніколи до тебе не прийде. А коли ти весь час щось робиш для досягнення мети, намагаєшся більше знайомитися з людьми, які, можливо, в майбутньому тебе якось підтримають, це дасть результати. Якщо подивитися на мій життєвий шлях, то в мене було три — чотири знайомства, які вплинули на перебіг мого життя. Але я сам ніколи не сидів на місці, проявляв цікавість до всього, — коротше кажучи, вів дуже активний спосіб життя.

— Ви справляєте враження одного з найінтелектуальніших телеведучих. За такої зайнятості як Вам вдається підтримувати рівень своєї ерудиції?

— Чесно кажучи, зараз я «виїжджаю» лише за рахунок тих знань, які отримав у школі. В дитинстві я дуже багато читав різноманітної літератури, дивився пізнавальні програми. Мене просто вабило все нове, мабуть, це така сутність людини, частина її характеру. І цією напрацьованою базою знань я користуюся до цього часу. Звичайно, пам’ять вже не та, але сказати, що я зараз багато читаю, я не можу. Просто не вистачає часу лежати на дивані з книжкою в руках.

— Все ж таки, коли знаходите час, що читаєте?

— В основному це інтернет-видання. Читаю новини, гортаю спортивні та телевізійні сайти. Користуюся інтернет-енциклопедіями або просто пошуковими системами.

— У Вас вдома велика бібліотека книжок. Що це за література?

— Переважно це пізнавальні книжки, усілякі енциклопедичні довідники, бібліотека сучасної та зарубіжної літератури. Загалом у нас з батьком нараховується десь пара тисяч примірників.

— А сучасну українську літературу читаєте? Спілкуєтеся з кимось із наших письменників?

— З письменниками спілкуюся рідко, моє коло знайомств — телевізійні колеги, люди, з якими я працюю. Проте нашу сучасну літературу читаю, є цікаві талановиті автори, і це, в принципі, не може не радувати.

— Є улюблені літературні герої?

— Так всіх одразу і не пригадаєш. Мені подобався, наприклад, Максим Нерчин — герой роману українського радянського письменника Натана Рибака «Пора надій та звершень». Остап Бендер привертав увагу — я люблю гумор та веселих людей.

— Ігоре, Ви й досі граєте у «Що? Де? Коли?» на «ОРТ». Чому? Що Вам дає участь у цій програмі? І чому не ризикуєте почати інтелектуальну програму в Україні?

— Мені просто подобається ця форма гри — це єдина причина. Цей рік, до речі, для програми ювілейний, їй виповнилося 35 років, а я сам беру в ній участь років 25. Українська версія «Що? Де? Коли?» іде на «УТ-1». Її виробляють «знавці» з Одеси. Має досить непогані показники. Чому я не ризикую започаткувати ігрову інтелектуальну програму? Тому що зараз українські канали не відчувають необхідності у такому продукті. Чому так відбувається — для мене самого загадка.

— У школі Ви, мабуть, відмінником були?

— Так, я закінчив школу із золотою медаллю. Астрономію та фізику більше за все любив. У принципі, я можу сказати, що вступив на фізичний факультет тому, що там були предмети, які найбільше мені подобались. Я вчився на кафедрі астрономії, тому що цікавився, як влаштовані зірки, планети, Всесвіт.

— А зараз за зірками вночі спостерігаєте?

— На жаль, ні. Хоча нещодавно я був у приватній обсерваторії одного зі своїх приятелів, випускників кафедри астрономії Київського національного університету. Він сам її побудував, справжній ентузіаст. Причому все зроблено на найвищому рівні.

— Відомо, що Ви деякий час працювали у Москві. Не думали туди повернутися?

— Для мене Москва — інший спосіб життя, інше середовище, яке мене не дуже вабить. У мене були варіанти наукової міграції, у США чи Канаду, але я також не бачив себе емігрантом.

— Якби зараз була можливість переселитися у будь-яку точку земної кулі, де б Ви захотіли жити?

— Мабуть, у Франції. З тих країн, де я побував, мені здається, що найкомфортніше жити саме там.

— Ігоре, Ви — кандидат біологічних наук, автор більше сотні наукових робіт з молекулярної біофізики. Не мрієте вже на пенсії сидіти у власному кабінеті, наприклад, десь у заміському будиночку, та займатись якимись науковими експериментами?

— Справа в тому, що це вже нереально. Треба все-таки враховувати, що наука не стоїть на місці і, чесно кажучи, втрачене складно буде надолужити. Теоретичною наукою займатися можна буде, а ось практичною — ні.

— Всі люди рано чи пізно задають собі питання: чи правильну дорогу я обрав у житті? Вас відвідували подібні думки? Яка відповідь?

— Абсолютно ні про що не жалкую. Якби зараз знову потрібно було б обирати між наукою та телебаченням, я б знову обрав друге. Тому що ця справа мені до вподоби і прибутки від неї більші.

— Без чого, на Вашу думку, не може обійтися телеведучий та журналіст?

— Без цікавості до життя. Телеведучий чи журналіст мають бути допитливими та мати жагу до всього нового.

— Ігоре, розкажіть, де проводили зимові свята?

— Спочатку їздили до мого кума та капітана моєї команди знавців у «Що? Де? Коли?» Андрія Козлова, він живе у будинку під Москвою. Це така особлива традиція — зустрічати Новий Рік саме там, разом з усіма друзями-телевізійниками, вона триває вже 10 років. А вже потім на тиждень їздили кататися на лижах до Франції.

— Яку наступну країну хочете відвідати?

— Дуже хочу здійснити подорож до Японії. Сподіваюсь, це мені вдасться зробити на початку березня, коли закінчаться кастинги шоу «Україна має талант» і з’явиться трохи вільного часу.

— Коли Ви разом з родиною вдома, вмикаєте телевізор? Які передачі дивиться Ваша малеча?

— У нас у родині, як правило, всі дивляться передачі, де є батько. Для того, щоби його потім покритикувати. Донька, наприклад, полюбляє «Танцюють всі», «Україна має талант». Вона спостерігає за талановитими дітьми і сама часто вдома влаштовує нам виступи. Вмикає синтезатор та починає танцювати, в неї чудово виходить. Ну і, звісно, діти жити не можуть без мультиків, дитячих фільмів.

— У Вас з Олександрою троє дітей: донька Поліна і два сини — Сергій та Данило. Чому найголовнішому Ви навчаєте їх у житті?

— Я хотів би навчити їх отримувати задоволення від праці, творчості, роботи над собою. Тому що коли людина вміє працювати із задоволенням, то, по-перше, вона не пропаде, а по-друге — у неї гарантовано буде гарний настрій.

Юлія УЖВА