Пані Куриленко наразі найвідоміша Ольга країни — в усіх пошукових системах вона з’являється першою в рейтингу. Її історія схожа на казку про Попелюшку, героїнею якої мріють стати всі дівчата, що обирають кар’єру моделі або акторки. «Дівчина Джеймса Бонда» — це роль, яка до сьогодні діставалася виключно визнаним і відомим в усьому світі красуням. Чим же так зачарувала американських продюсерів вродлива дівчина з Бердянська Оля Куриленко, про яку до цього не чув ніхто, окрім відданих фанатів фешн-індустрії?

Дитинство Ольга провела у звичних для багатьох українців умовах: у комуналці, в одній кімнаті з батьками, тіткою і дядьком, бабусею і дідусем і двоюрідним братом. Втім, тіснота не заважала їй займатися балетом, англійською мовою і грою на фортепіано. Переїжджаючи з мамою у 13 років до Москви, Оля уже знала, чим хоче жити, — без мистецтва і краси вона не уявляла свого життя. Знайомство з жінкою-скаутом у метро зробило свою справу — з 16 років вона вже працювала у Парижі, де уклала контракт з модельним агентством «Madison». «Нудно мені не було, — згадує Куриленко. — Навкруги вистачало дівчат зі слов’янських країн, які на сьогоднішній день заповнили ринок повністю і змагаються тільки з бразилійками». Після двох років роботи в агентстві Ольга потрапила на обкладинку журналу «Glamour», а далі пішло-поїхало: «Elle», «Vogue»… Причому її не сприймали як дівчинку слов’янського типу — навіть в одному з перших фільмів («Змій») їй довелося грати модель-невдаху з Грузії. Та роль була досить характерною для слов’янських актрис на Заході — там наших дівчат сприймають як продажних за визначенням, і вони не втомлюються це підтверджувати. Для Ольги таке ставлення було шоком. «У Європі стилісти зазвичай впізнають слов’янських дівчат за одягом і макіяжем. Коли мені підбирали гардероб для прес-туру з "Квантом милосердя", стиліст, пам’ятаю, відразу видав своє фешн-резюме: "Ольга з Росії? Ага, зрозуміло. У нас є леопардовий костюм, прозора блуза і ось цей ліфчик тигрового забарвлення". Коли моя асистентка сказала, що я це в житті не вдягну, стиліст дико здивувався: "Як же так? Вона ж росіянка! Чекайте-чекайте, у мене ще комбінезон-сітка десь тут валявся". Уявляєте, і таке мені доводиться вислуховувати усе моє життя!» Загалом зйомки у «Змії» Ольга згадує з радістю, адже там їй довелося попрацювати зі знаменитим П’єром Рішаром. Еротична сцена між хтивим адвокатом і грузинською моделлю-динамщицею стала справжньою прикрасою фільму, про що Ольга згадує з мрійливою посмішкою. «Це було вражаюче! Я знімалася всього лише у третьому своєму фільмі і вже працювала в одному кадрі з актором, фільми якого стали частиною мого дитинства. Мене так трусило, що другому режисерові навіть довелося мене обсмикнути. "Заспокойся, — сказав він мені. — Врешті-решт, йому вже не двадцять, і у вас там не перша шлюбна ніч". Але ж це був П’єр Рішар! Він був таким обережним і уважним, я спочатку його тільки на "Ви" називала. І тільки після зйомок сцени з першим нашим поцілунком ми перейшли на "ти"».

Перша помітна касова кінороль Ольги — паризька дівчина-вампір, що причарувала і перетворила на таке ж містичне створіння персонажа Елайджи Вуда у короткометражці з циклу «Париж, я люблю тебе». Образ потойбічної парижанки їй дуже личив, і дівчину з надзвичайно магнетичним поглядом запам’ятали всі прихильники інтелектуального кіно. Коли ж Ольга, перемігши 400 конкуренток, виграла кастинг на головну жіночу роль у фільмі «Квант милосердя», черговій серії бондіани, про українське диво заговорили просто на кожному кроці.

За сюжетом "Кванта" Куриленко зображує начорно загорілу брюнетку Камілу — російсько-болівійську (у світі агентів 007 нічого не буває "занадто") шпигунку, яка має власні рахунки з головними лиходіями фільму і на перших порах будує підступи самому Джеймсу Бонду. «Каміла — це зовсім новий тип "Bond girl", зовсім не схожий на інших, — пояснює Куриленко. — Якби я прийшла на кастинг "Бонда" в кінці 60-х, мені довелося б млосно валятися на дивані і зображувати порочність. Зараз інші часи: в ціні бадьорі, енергійні дівчата. Врешті-решт мені вдалося обійти безліч конкуренток, так що радіти з приводу "Кванта" у мене є абсолютно усі підстави».

Попри гарну спортивну підготовку Ользі довелося серйозно попрацювати над собою в тренажерному залі. Крім того, Куриленко довелося займатися з лінгвістом-репетитором, який ставив їй потрібний акцент, і особисто виконати декілька трюків. «Коли я подивилася увесь фільм цілком, то просто затамувала подих, — ділиться Ольга. — Є пара сцен, де камера знімає мене зі спини: там у мене усе виявилося розкачаним, як у моделей з журналів для культуристів. Потім масажист детально розповів мені, які саме тренажери довели мене до такого стану. Отже усе, що ви бачите на екрані, — це справжнє живе м’ясо. Тренер так і говорив: "Це тобі, люба моя, не на підборах перед фотоапаратом стовбичити"».

«Дівчина Бонда» — це своєрідне прокляття для акторки. Більшості жінок, що зіграли подружку британського спецагента, не вдавалося після цього зробити серйозні кроки у кіно. Ольга ж цього уникнула — за декілька років після комерційного голлівудського дебюту вона встигла позніматися і в драматичних фільмах, і в трилерах, і в історичній фантастиці. Одного в її кар’єрі не вистачає — романтичних комедій. За словами акторки, їй дуже хотілося б побути смішною.

У червні стартували зйомки стрічки «Земля забуття». Оля вперше знімається на батьківщині, і зразу ж у проекті на таку серйозну тему. Український фільм Куриленко сильно відрізняється від її західних кіноробіт. Він пропонує погляд на Чорнобильську трагедію крізь призму долі звичайної жінки з Прип’яті. «Коли вибухнув Чорнобиль, — згадує Ольга, — мені було 6 років. Усе, що я пам’ятаю, — це те, що батьки заборонили мені гуляти під дощем, тому що вважали його радіоактивним. Продюсери говорили, що мені знову треба пожити в Україні певний час, щоб я змогла увійти в образ. Але усе це в мені і так є. Хоча ще до жодного фільму я не готувалася так ретельно. Я граю жінку з Прип’яті, яка старше за мене на 10 років, а це нелегко. До того ж мені сильно гримують обличчя, щоб відтворити печать катастрофи. Я багато відпрацьовувала жести, рухи, міміку, губами намагалася відтворити нервовий тик. Проглянула багато документальних фільмів про катастрофу, спілкувалася з ліквідаторами. Цей проект має для мене особливе значення, адже він дає мені можливість зробити щось важливе для моєї батьківщини». У фільмі, участь у створенні якого, окрім українців, беруть французи, німці і поляки, Ользі вперше доведеться розмовляти українською і російською мовами на екрані. Заради «Землі забуття» вона відмовилась від набагато дорожчого американського проекту. Після завершення зйомок у Чорнобилі Ольга заїхала до рідного Бердянська проявити благодійну щедрість: допомогла купити для відділення детоксикації та інтенсивної терапії при міській лікарні апарат для гемодіалізу. За допомогою цього приладу очищують кров хворим на гостру і хронічну ниркову недостатність.

Втім, і в Голлівуді про Ольгу не забувають — у новому фільмі “Кoрoнeт” вона знову зіграла слов’янську дівчину зі складною долею у парі зі знаменитим Рейфом Файнсом. Крім того, нещодавно завершилися зйомки унікального китайського 3D-фільму «Глибинні імперії», де Куриленко довелося перетворитися на королеву русалок. Сюжет для китайського фентезі досить незвичний: давньогрецький герой потрапляє до підводного царства, рятуючи батька. Для Ольги досвід роботи в масштабному майже мультиплікаційному проекті виявився цікавим, хоча і складним. «Це важко у тому сенсі, що дуже багато речей робляться окремо, без партнерів у кадрі — усе відбувається не як у житті, а знімається по шматках. Для тих, хто звик зніматися в звичайному кіно, дуже складно зрозуміти, як усе робиться, тут абсолютно інша техніка і методи», — розповідає акторка. Її також запрошували знятися у продовженні бондіани, але Ольга відмовилася — вона хоче вийти на інший рівень акторської майстерності.

Звісно ж, шанувальників таланту і вроди Ольги хвилює її сімейний стан. Куриленко заспокоює і водночас розчаровує фанатів: заміж вона більше не збирається. За два свої скороспілі паризькі шлюби, які закінчилися розлученням, вона вивчила весь підспідок цього «суспільного інституту», і більше їй туди не хочеться. «Я легко зможу прожити все життя на самоті, і, скоріш за все, так і станеться. Мені ніхто не допомагає в кар’єрі. Я усього досягаю сама. Допомога важлива тільки у тому випадку, якщо близька людина здатна тебе підтримати, повністю тебе приймає і розуміє, переживає з тобою усі проблеми, підставляє плече у скрутні хвилини. Але частіше, ніж до іншого чоловіка, жінку ревнують до її кар’єри. Мої два шлюби зруйнувалися через обрбзи, через те, що я мало бувала вдома, постійно їздила на зйомки. Через ревнощі до моїх партнерів, до сцен, які знімаються… Мені зараз легше, тому що я знаю, що нікому не обтяжую життя, у мене немає вантажу незрозумілої провини і необхідності у чомусь виправдовуватися», — безапеляційно заявляє акторка. Наразі їй цілком вистачає спілкування з друзями і рідними. Вона не хоче жертвувати кар’єрою заради родини, адже досягти висот у кінематографі — її головна мета.

Іде до мети Ольга з чітко розробленою стратегією, яку виробила ще у підлітковому віці. «Я пішла шляхом, який допоміг мені зустрітися з усіма потрібними людьми і ситуаціями. По-перше, я зрозуміла, що мені треба найняти агента, щоб він займався пошуком кастингів для кіно. Без агента вас не запросять, оскільки просто не дізнаються, що ви існуєте. А в модельні агентства запити на участь моделей у кіно приходять дуже, дуже рідко, та й ті — на участь у масовці. Крім того, я пішла до акторського агентства, де набирали молодих хлопців і дівчат для зйомок у різних телесеріалах, і мене, на подив, узяли. Це було не найкраще агентство. У Франції всього 2 — 3 агентства, в яких клієнтами є справжні зірки, і туди просто так не потрапиш. Тепер я теж в одному з кращих, а тоді мені просто було важливо з чогось почати. Згадую, як у той час мене відправляли на кастинги для серіалів, де я повинна була грати безглуздих красунь, які цілий день лежать на дивані і нічого не роблять. Коли я читала такі сценарії і розуміла, кого мені доведеться грати, то завжди відмовлялася. В агентстві дивувалися: у мене і так немає роботи, а я ще маю нахабство відмовлятися! Але я була впевнена, що починати з таких ролей не можна, тому що це створить погану репутацію. Я не хотіла грати примітивних красунь. І вирішила, що краще просто чекати. Ось я чекала, чекала — і дочекалася. Одного разу мені до рук потрапив сценарій "Безіменного пальця" (перший фільм Ольги — еротична драма з елементами містики, визнана в артхаусних колах. — Н.Л.), і я відразу відчула, зрозуміла, що це ВОНА, МОЯ РОЛЬ. І мене взяли. Я так горіла цією роллю, так її хотіла, що просто не могла не підійти. І Діана, режисер картини, звичайно, побачила це».

Вже досягши бажаної популярності, Ольга тактику не змінила. «Я відмовляюся від дуже багатьох фільмів — на сьогодні десяток точно є. Це залежить від сценарію, адже відразу зрозуміло, якісний він або ні. Мені кажуть, що у мене гарний смак на сценарії: коли читаю, я відразу відчуваю, це дешевина або щось цікаве.

І, звісно ж, дуже важливо, яка саме моя роль. Бувало, що сценарій просто чудовий. Я навіть говорила своїм агентам: "Дивіться, я із задоволенням піду на цей фільм, це буде супер, він піде на ура, і я знаю, що це буде великий фільм!" До того ж там були дуже великі зірки — не кидатимуся іменами, але дуже симпатичні молоді люди, кумири мільйонів. Але жіноча роль була нецікава. Я не люблю ролі, які полягають у голій жіночності. Увесь концепт таких фільмів чоловічий, історія чоловіча, а жінка там — як меблі. Просто тому, що в кожній історії потрібна жінка, вони пхають туди і жіночі персонажі.

Я проти того, щоб жінку знижували до рівня прикраси героя. Я вважаю, що жінка може бути дуже сильною. І сильною, і розумною. Ми такі ж розумні, як і чоловіки. А може, і розумніші».

Наїна ЛЄВОДВОРСЬКА