«В мене немає останнього альбому Моцарта. Хто може поділитись?».
Із листування на форумі

Як часто ви слухаєте музику? Одразу відкинемо той варіант, коли ви щоранку і щовечора стаєте заручником водія маршрутки і у вас просто немає іншого виходу, як слухати різні пісні про «воровскую жизнь», «лагеря» та «этапы». Я маю на увазі лише ті випадки, коли ви самі включаєте плеєр, автомагнітолу або налаштовуєтесь на улюблену радіохвилю. Сюди ж можна віднести і вечори камерної музики, рок-концерти та клубні вечірки. Ви можете поцікавитись: «А яке значення це має?», — на що я готовий впевнено відповісти, перефразувавши відоме прислів’я: «Скажіть мені, що ви слухаєте, і я скажу вам, хто ви є!».

Вплив шуму та мелодій на психологічний стан особистості був помічений ще у стародавньому Китаї у ІІІ тисячолітті до нашої ери. Цікаво, але китайський ієрогліф «Яо», який означає «медицина», походить від ієрогліфа «Юе», яким позначається «музика». На письмі ієрогліф «Яо» складається з двох частинок: перша означає «корінь», «трава» та «лікарський засіб», друга частина — «музика». Згідно зі стародавньою китайською легендою, музика з’явилась тоді, коли після чергової битви китайський імператор почав використовувати для лікування поранених звук дзвіночка. Це був один із перших музичних інструментів, так само, як і барабан та людський голос. Варто відзначити, що їх звучання і донині лунає в обрядових дійствах різних релігій.

Потреба людини в музиці налічує тисячолітню історію. Мелодії та пісні з часом ставали складовою різноманітних культур, збагачуючи духовне життя людства. Однак сьогодні ми не часто замислюємось над тим, що кожний музичний твір не тільки являє собою частину культури, але й рівною мірою впливає на її подальше формування. Іншими словами — кожна пісня та мелодія, яка супроводжує людину протягом життя, формує стиль її поведінки. Сучасний ґрунтовний розгляд історії музики вже не може обійтись без застосування знань з психології.

Особливо стрімкого розвитку музична культура набула у XX сторіччі: кількість напрямів та стилів, кількість способів творення нових композицій та методів гри зросла багаторазово. Розвиток музичної індустрії посприяв появі різноманітних нових культурних течій, він так само нерозривно пов’язаний із появою молодіжних субкультур. Отже, можна сміливо говорити про те, що людина не тільки постійно живе поруч із музикою, а й часто знаходиться під її прямим впливом або ж використовує її як спосіб самовираження.

Доволі цікаве спостереження, яке може зробити на власному прикладі практично будь-хто, полягає в проведенні паралелі між жанром музики, яку слухаєте ви, ваш невгамовний сусіда або колега по роботі, та певними рисами характеру людини. Ймовірно, ви вже намагались проводити подібну любительську розвідку. Однак і в такому випадку, напевно, вам буде цікаво дізнатися, що між музикою та психологічними рисами, а часто і характером людини існує прямий зв’язок. Це доводять і професійні дослідження.

Протягом останніх п’яти років у світі було проведено декілька експериментів, серед яких варто виділити два найвизначніших — дослідження Техаського університету в Остіні (США) та університету Херіот-Уотт в Единбурзі (Великобританія). Якщо для проведення першого були залучені виключно студенти коледжів (а отже, вікові межі розвідки були достатньо вузькі), то у другому взяло участь понад 36 тисяч меломанів з усього світу. При порівнянні результатів обох досліджень можна відзначити велику кількість схожих висновків, що дозволяє впевнено заявити, що між рисами характеру, стилем поведінки людини та її музичними уподобаннями є взаємозалежний зв’язок. Студентам техаських коледжів було запропоновано декілька музичних категорій, одну із яких кожен мусив обрати для себе. Після цього студенти повинні були описати себе як особистість. В якості категорій пропонувались: «рефлексивна та складна» музика (блюз, джаз, класична музика), «інтенсивна та бунтарська» (важкий метал та рок), «піднесена та звичайна» (саундтреки з фільмів, кантрі та поп-музика), «енергійна та ритмічна» (хіп-хоп, соул/фанк та електронна музика). В результаті опитування виявилось, що студенти, котрі охарактеризували себе як «консерватори», які не прагнуть відрізнятись в поведінці та одязі серед своїх однолітків, назвали «своєю» поп-музику. Фанати «складної» музики, характеризуючи себе, підкреслили власний індивідуалізм та самобутність. Представники «закритого» типу особистості (інтроверти), яким більш характерні внутрішні переживання, віддали перевагу «бунтарській» музиці. Цікаво, але люди «відкритого» типажу (екстраверти) відзначилися як такі, що мають захоплення одразу в багатьох стилях та напрямах.

Особливість дослідження університету Херіот-Уотт полягає в тому, що в його основі лежали не об’єднані в спільні категорії жанри, а конкретні музичні напрями. Пропоную і вам ознайомитись з його результатами. Отже, перший психологічний портрет складався із любителів джазу та блюзу, які в більшості своїй були змальовані як доброзичливі, впевнені в собі, творчі (часто — дуже яскраві і неординарні) особистості.

Шанувальників класичної музики та опери було охарактеризовано як людей, впевнених у собі, здібних до творчості та заглиблених у свій внутрішній світ, — вони годинами можуть перебувати у своїх думках та переживаннях, супроводжуючи це мелодіями минулих століть. Тут же слід наголосити, що доволі часто серед людей трапляються і такі, що тільки показово віддають перевагу класичній музиці, при цьому не будучи її справжніми прихильниками. Справа в тому, що назвати «класику» улюбленою стало певною ознакою хорошого тону та однією з прикмет вихованості. Через це, якщо при знайомстві людина відрекомендувала себе як «давній фанат» Бетховена або Вагнера — не полінуйтесь поцікавитись, що саме з їх творчості найбільше захоплює співрозмовника. Можливо, перед вами просто людина, яка хоче скласти про себе надто бездоганний образ, а можливо, вам дійсно дуже пощастило, і віднині в колі хороших знайомих ви матимете щирого поціновувача красивих та величних творів.

Фанати ритмічної музики, зокрема хіп-хопу та ритм-н-блюзу (R’n’B), були наділені наступними психологічними рисами: впевненістю в собі, відкритістю до спілкування, підвищеною самооцінкою та егоцентричністю (яка в крайніх випадках виявляється у зверхньому ставленні до інших). Схожі риси були простежені і у фанів реггі.

Достатньо спрощеним виявився психологічний портрет шанувальників рок-музики. В представленому дослідженні не робилось акцентів на окремих стилях, а тому організаторам можна закинути суттєвий рівень похибки в оцінці любителів року, адже його стилів існує чимало. Часто спільними між стилями залишається тільки присутність гітарних партій. Погодьтесь: важко допустити, що любителі запальних мелодій рок-н-ролла Елвіса Преслі мають ті ж риси, що і фани металічних гітарних звучань індастріалу „Раммштайну”! Між ними така ж велика різниця, як і між рожевим „Каділлаком” 1959 року та надсучасним спортивним „БМВ”. Швидше за все, в основу критерію оцінки психологічного портрету фанів рок-музики був взятий приблизно середній (не надто важкий, але і не дуже легкий) рок, через що психологічний портрет виявився наступним: занижена самооцінка, схильність до задумливості та душевних переживань, дуже часто це творчі особистості, але так же часто - нонконформісти у поведінці та мисленні.

Любителі танцювальної музики (dance, trance, house, techno), які є такими не тільки тому, що проводять свій вільний час в нічних клубах, але й впевнено розбираються в різноманітних розгалуженнях електронної музики, були змальовані як творчі, відкриті до спілкування, мрійливі та оптимістичні натури. Електронна танцювальна музика, подібно до рок-музики, має надто велику кількість різновидів, кожен з яких відрізняється певним ритмом та наявністю характерних відмінних стилістичних особливостей. Через це розгляд фанів клубних «міксів та сетів», швидше за все, потребує додаткового спеціального дослідження.

Психологічний портрет любителів поп-музики виокремити виявилось достатньо складно через розмитість самого терміну «поп-музика»: сьогодні до нього часто відносять популярні композиції, які за жанром та стилем можуть належати до інших напрямів. Однак в побутовому сприйнятті як у нас, так і в інших країнах до розряду «попси» відносять естрадну музику, яка в останнє десятиріччя перетворилась на потужну бізнес-індустрію. Слухачі поп-музики рідко перебирають виконавців і без зайвих капризів слухають схожі пісні «про любов», які виконуються фонограмними голосами «одноразових» зірок естради. Отже, психологічний портрет людей, які віддають перевагу музичному «поп-корну», виявився наступним: вони, як правило, позбавлені творчого начала, але достатньо відкриті для спілкування. Вони рідко займаються творчістю і схильні до дії в суспільстві «за аналогією» з іншими — тобто за певними стандартами.

Достатньо незрозумілими є причини, через які організатори дослідження обійшли увагою інструментальну музику, що представляє собою окремий пласт у сучасній творчості. В суспільстві склалось досить хибне сприйняття її виключно як фонової. Така ситуація пов’язана з тим, що ні танцювати, ні співати під неї не можна. Але фанів інструментальної музики, як показує особистий досвід, надто багато, щоб не враховувати їхні смаки. Від себе можу лише додати, що власні спостереження дозволяють стверджувати: психологічий портрет любителів інструментальної музики близький до портрету фанів танцювальної музики.

Окрім результатів вищезгаданих досліджень, необхідно навести ще декілька власних спостережень: по-перше, часто вибір людиною «своєї» мелодії в конкретних життєвих обставинах пов’язаний із суб’єктивним настроєм і не обов’язково передає достовірну картинку психологічного портрету; по-друге, достатньо велика кількість людей обирає музику, з якої у неї пов’язані певні етапи свого життя (не дивно, що люди похилого віку будуть обирати пісні та мелодії своєї молодості — в такий спосіб вони згадують ті часи). Саме тому, якщо ви вирішите проаналізувати психологічний стан іншої людини, ви маєте враховувати ці нюанси. Ну і, звичайно, не варто серйозно сприймати музичні смаки дітей віком до 13-14 років: часто вони просто слухають те, що є модним, або те, що престижно слухати в середовищі однолітків, тож цей вибір аж ніяк не відображає їхні власні індивідуальні особливості.

Доволі цікавий і важливий висновок зробив голова кафедри прикладної психології університету Херіот-Уотт, професор Адріан Норт: чим більш розвинена людина інтелектуально, тим більше напрямів та стилів її мозок здатен сприймати. Через це сьогодні доволі часто можна зустріти людей, які слухають не жанри та стилі, а творчість конкретних виконавців, а то і просто різні за жанрами композиції. Щоправда, варто наголосити, що вибір музики в такому випадку має бути усвідомлений, оскільки значна кількість людей обирає собі, швидше, мелодійний фон для роботи чи відпочинку. Тільки усвідомлений вибір «своєї» музики дозволяє говорити про розуміння та сприйняття її як творчості.

На цій піднесеній хвилі хочеться побажати читачам обирати власні якісні, позитивні та енергетичні саундтреки до кожного дня свого життя. Нехай їх композиція буде насичена настроєм мажорної тональності!

Дмитро ТКАЧ
дослідник