У дитинстві все, що нас оточує, здається прекрасним і таємничим. Хочеться все випробувати, помацати, дослідити... І обов’язково хочеться творити. Створювати доступними дитині способами щось таке, що наближало б її до цього прекрасного і таємничого навколо, давати вихід своїм емоціям через мистецтво. Дитяча творчість – це фантазія, не обтяжена правилами і обмеженнями дорослого життя. Напевно, тому дитячі малюнки завжди яскраві, життєрадісні і щирі. Якщо ж юні творці ще й талановиті, то їхні роботи перетворюються на справжні серйозні картини і є дійсно гідні того, щоб бути представленими широкій публіці.

Мішель і Ніколь Фельдман зараз 12 років, а Іллі Фельдману всього 10. Проте їхні твори вже не раз виставлялися в Києві, а зараз ще й відкрилась виставка в Москві. Юні художники із задоволенням поспілкувалися з кореспондентом газети «Експедиція ХХІ» і розповіли про свої захоплення і вміння.

Ніколь: — Малювали ми спочатку удома самі. Мама побачила, що ми багато малюємо, і вирішила відправити нас з Мішель до студії. Нам тоді було по 6 років. Але там сказали, що ми дуже маленькі і малювати в студії нам ще рано. Потім у 8 років ми знову пішли до студії. Перший вчитель з малювання нам не сподобався. Він вимагав малювати якісь кола, було скучно. А потім ми знайшли нашу теперішню викладачку Інну Олегівну. Вона вчить нас обдумувати сюжет. Одне й те саме ми двічі не малюємо — це нецікаво.

Мішель:- Ми періодично змінюємо стилі малювання і матеріали. Інакше буде нецікаво. Малюємо акрилом і олівцями.

Ілля:— Я малюю вже п’ять років. На День міста, коли мені було 6 років, ми пішли вперше до студії. Малювати мені дуже подобається, правда, теми для малювання вже закінчуються. Частіше за все я на уроках сиджу і сушу голову, що б намалювати.

- А урокам не заважає «думання» про те, що б намалювати?

Ілля: — Іноді заважає. Іноді я навіть малюю на уроках.

- Що ж ти малюєш, якщо теми вже закінчуються?

Ілля: — У мене улюблені теми — це мовби малювання книги. Цікаво малювати шлях до знань, це таке фентезі.

Інна Олегівна каже, що мені рано малювати графічні малюнки, поки мені треба працювати з фарбами. Але я вже хочу малювати олівцем. Зрідка малюю з натури пейзажі, натюрморти, портрети. Поки що портрети мені не дуже даються. Але пробувати вже потрібно.

- А чиї портрети ти малюєш?

Ілля: — Сестер. Але ці малюнки мені не дуже подобаються. Хоча зараз я досяг такого рівня, що можу намалювати схожий портрет.

Мішель: — Ми малюємо все. Цариць, пейзажі, натюрморти. Зараз міфологія пішла. Я намалювала серію картин з музикантами. Все почалося з Прокоф’єва. Татові сподобалося, як вийшла ця робота. Тоді я подумала, що добре б написати ще й інших музикантів. Але інші музиканти татові подобаються менше.

Ніколь: — Ми намалювали себе. У нас вдома є декілька картин, де намальовані ми самі в різних стилях. Певний час я малювала копії з робіт Гапчинської. Але потім мені набридло малювати одне і те ж саме.

Мішель: — Ще ми малювали копії з картин Гогена, Моне.

- Ваші картини поїхали на виставку до Москви. Розкажіть, що це за виставка?

Ніколь: — Вона проходитиме в Російській державній бібліотеці іноземної літератури. На виставку поїхали не всі картини, ми відібрали найкращі.

- Хто у вас найголовніший критик?

Ніколь: — Тато. І трошки мама.

- Чим ви захоплюєтеся, окрім малювання?

Ілля: — Я музикою вже 5 років займаюся. Ансамбль «Скрипалики», де я граю, нещодавно зайняв перше місце у місті.

Ніколь: — Ми зараз плануємо робити мультик. Але поки у нас не дуже добре виходить. Ми ще тільки почали вивчати спеціальну комп’ютерну програму для цього.

Мішель: — Ми хотіли зробити розвиваючий мультик. Бувають розвиваючі журнали, а ми думали зробити щось схоже, тільки мультик, і без написів, що він розвиваючий. Тому що коли бачиш на журналі такий напис, то читати його відразу не хочеться.

Ніколь:- Кілька разів ми намагалися зробити дитячий журнал. Але до кінця не доробили.

Ще ми граємо на саксофоні і фортепіано.

Мішель: — І на скрипці. Ми проводимо в музичній школі півдня. Ходимо на композицію і вокал.

Ілля: — Ну, я не півдня, менше. Я тільки на скрипці граю.

Мішель: — Ілля хоче навчитися ще й на ударниках грати. І створити свій гурт.

- А що гратиме твій гурт, Ілля?

Ілля: — Реп. Слова напишу я сам. А ось з музикою треба, щоб хтось допоміг.

- Ви захоплюєтеся комп’ютером? В комп’ютерні ігри граєте?

Ніколь: — Комп’ютером захоплюємося. Ми ходимо на інформатику, вивчаємо програми. Вже вивчили Photoshop, майже вивчили Illustrator, тепер вивчаємо Flash.

Мішель: — А в ігри комп’ютерні не граємо. Ми вивчаємо, як робляться ігри. Якщо ти знаєш, як це зроблено, що ось тут вони натискували те, а тут вони зробили це, то грати в них нецікаво.

- А читати любите?

Ніколь:- Любимо читати смішні історії, а довгі романи і детективи не дуже.

- А вчитеся ви добре?

Ілля: — Середньо.

- Який у вас улюблений предмет в школі?

Ілля: — Математика і фізкультура. Мови мені не дуже даються, але я з ними воюю.

- У вас щоденний напружений графік, як я розумію, ніколи й відпочити?

Ілля: — Ні, нам це все подобається. Я займаюся тим, що мене захоплює. І це оплачують батьки. А дорослі не завжди можуть займатися тим, що їм до вподоби.

- А ким ви хочете стати?

Ілля: — Я хочу стати архітектором. Тому що це і мистецтво, і точні науки відразу. Дизайнером я стати не хочу, тому що всі дизайнери якісь дивні.

Мішель: — Хочу бути редактором цікавого журналу або писати музику.

Ніколь: — Хочеться прославитися.

- Ну, ваші роботи виставляються в Москві. Напевно, серед своїх знайомих ви вже прославилися?

Ніколь: — Серед знайомих – так. Але хочеться взагалі.

Бесідувала Наталія СЕГЕН