Життя в містах і селах завмерло в очікуванні дива. Майже в усіх вікнах горить світло та мерехтять різнокольорові вогники гірлянд. У квартирах та домівках зчиняється святкова метушня, усюди панує атмосфера радісного передчуття дивовижного дійства. Запах ялинки та аромат мандаринів, шипуче шампанське та салат олів’є… Так українці щороку готуються до зустрічі одного із найулюбленіших свят — Нового Року.

Особливість святкування новорічної ночі полягає у дотриманні людьми певних традицій та звичок. Якщо на мить зупинити час і подивитися, як готуються до свята, наприклад, Донбас та Закарпаття, ми практично не помітимо різниці. Вся Україна має сформований традиційний підхід до зустрічі Нового Року. Однак варто тільки виїхати за межі країни — і ми побачимо масу відмінностей та національних «родзинок» святкування у сусідніх європейських державах.

Цікаво, але більшість наших співвітчизників мають досить стереотипне та спрощене бачення того, як зустрічають Новий Рік європейці. На відміну від переважно протестантської Америки, католицька та православна Європа має багато днів святих, які також входять до святкового передноворічного циклу. Окремо слід відзначити характерний для європейців розподіл свят. Так, День Святого Миколая, який у кожній країні може мати дещо іншу назву, традиційно — дитяче свято, яке супроводжується театральними дійствами та подарунками. Різдво Христове, яке римо-католики зустрічають 25 грудня, — виключно сімейне свято. І, нарешті, Новий Рік, як це буває і у нас, святкується у веселих та гамірних компаніях. Подарунки є незмінним атрибутом всіх трьох свят. А у деяких країнах їх дарують ще частіше! Однак, крім спільних моментів святкування, в деяких країнах існують і свої особливості.

Наприклад, Польща починає цикл свят з Дня Миколайки (6 грудня), який є одним із найпопулярніших святих у країні (на його честь названо 327 костелів та 52 міста). Він же є уособленням російського Діда Мороза — хранителя зими та снігу. Різдво в Польщі є робочим днем. Однак вже о п’ятій годині всі установи та магазини зачинені. Характерною традицією у польських сім’ях є наявність на столах дванадцяти страв. Із них — жодної м’ясної! Обов’язково мусить бути приготований карп — символ сімейного щастя та благополуччя. Традиційно його доповнюють грибний суп або борщ і ячмінна каша з чорносливом.

Французьке святкування відрізняється кількістю новорічних персонажів. Все починається 6 грудня — в День Святого Ніколаса. Дідів Морозів у французів двоє: добрий — Пер Ноель і злий — Пер Фуетар. Перший обдаровує старанних та слухняних дітей, а другий — провчає бешкетників. Причому в деяких регіонах вони приходять не тільки у новорічну ніч, але і у різдвяну. Крім цього, діти чекають у Різдво Пьоті Ноель — прообраз малого Ісуса, який також обов’язково залишає маленький подарунок. Різдвяна святкова вечеря — Ревейон — не має обов’язкових страв, характерних для всієї Франції. Кожна провінція має свій унікальний набір гастрономічних ласощів. Однак дуже популярним для всієї території є спалення у різдвяну ніч поліна, попіл від якого зберігається протягом року і оберігає оселю від негараздів.

Італійський Новий Рік, напевно, один із найбільш відомих у Європі. Такої слави він набув завдяки давній традиції викидати у святкову ніч із вікон всі старі речі, на місце яких у новому році прийдуть нові. Новорічну ніч італійці називають Каподанно (з італ. — «голова року»). Особливістю святкового столу є обов’язкова наявність 13 (!) страв, що неодмінно символізує прихід успіху у новому році. Цікаво, але італійці також мають не один новорічний персонаж. Дід Мороз — Баббо Натале приходить до дітей тільки у різдвяну ніч і за своїм зовнішнім виглядом ідентичний американському Санта Клаусу (тобто є прообразом святого Миколая). А от напівчаклунка Бефана не є ні позитивним, ні негативним персонажем. За зовнішністю вона нагадує російську Бабу-Ягу, однак її роль абсолютно протилежна — вона оцінює поведінку дітей протягом минулого року та дарує відповідні подарунки. За традицією це відбувається 6 січня — у День Святої Єпіфанії.

Німці до Нового Року готуються так само ретельно, як збирають автомобілі на баварських конвеєрах. Кожний тиждень грудня вони завершують святковою вечерею, яка символізує наближення Різдва. Обов’язковою стравою є традиційний німецький «штоллен» — спеціальний кекс. За кожною вечерею запалюється одна свічка. Тобто на Різдво на столі мають горіти вже чотири свічки. В День Святого Ніколауса діти виставляють черевички за двері для того, щоб він поклав туди подарунок. На Різдво німці відвідують церкву та вдома накривають святковий стіл. Головною стравою є запечена гуска з яблуками та капустою. В новорічну ж ніч німецькі діти чекають на Санта Клауса, який приїжджає на віслюку. Тому перед тим, як йти спати, діти готують дві тарілки: одну — для подарунка, а іншу — із сіном — для віслюка. Оригінальною є віра в те, що удача обов’язково буде супроводжувати людину, яка в новорічну ніч забрудниться у попіл або сажу.

Святкування Нового Року та Різдва в кожній країні має свої унікальні риси. Однак найбільш схожими є традиції у сусідніх народів. Країни Північної Європи мають свої особливі звичаї, країни Півдня — свої. Католицькі держави мають відмінності від православних та протестантських. Однак, попри масу відмінностей, спільним залишається єдиний дух радості та віри у краще, обмін подарунками та загадування бажань.

Цей день ми знаємо з раннього дитинства. Саме тоді, коли нам було зовсім небагато років, ми із нетерпінням чекали на нього. Казковість та чарівність, очікування дива та подарунки — подібних характеристик не має жодне інше свято. Навіть тоді, коли ми ставали дорослішими, Новий Рік все одно залишався неповторним. І практично завжди ця віра формує наше майбутнє. Тому я щиро бажаю усім вам щасливого та веселого Нового Року та Різдва Христового!