«Експедиція XXI» історична, культурологічна газета

«БРЮССЕЛЬ» — ЦИФРОВЕ МУЗИЧНЕ ЩАСТЯ

Автор: Наїна ЛЄВОДВОРСЬКА

Українська музика росте і розвивається з кожним днем. Аксіома, скажете? Та ні, не зовсім так. Дивлячись попсові музичні канали та відвідуючи Інтернет-сторінки, такої думки не висловиш. Стовпи вітчизняної поп-музики як стояли на своєму, так з нього і не злазять — секс, гламур і золото у різноманітних комбінаціях справно приносять непогані гроші. І от виявляється, що не перевелися ще в Україні музиканти, які не бояться експериментувати і створювати щось оригінальне. В авангарді — Святослав Вакарчук, Сергій Бабкін і компанія, а разом — унікальний для нашої країни проект «Брюссель».

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ХІПСТЕРИ: ФОРМА БЕЗ ЖОДНОГО ЗМІСТУ?

Автор: Марина СУРГУЧОВА

Якщо взяти будь-яку із сучасних субкультур, можна прослідкувати наступну тенденцію: до України вони доходять, по-перше, трохи запізно, по-друге, сильно видозмінені. Емо у нас були якісь занадто плаксиві, готи — занадто комерціалізовані, а панки просто пили горілку замість робити бунт. Така штука сталася і з найзагадковішим рухом сучасності — хіпстерами.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Автор: Дмитро ШИНКАРЕНКО

Вам траплялося побачити серед музейних експонатів річ — нехай потьмянілу від часу, зі слідами пошкоджень або й узагалі лише фрагмент — від якої не можеш відірвати погляду? Стільки любові та досконалості вкладено в неї сотні або й тисячі років тому невідомим автором! Просто хочеться сісти за комп’ютер і відтворити хоча б віртуальний образ цього давнього дива в первинному блиску та радості… Щось подібне вирішили зробити організатори вже другої у Дніпропетровську виставки «Образ Хреста», яка відкрилася напередодні новорічних свят в Історичному музеї ім. Д. Яворницького.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ПРОВІНЦІЙНА МЕТРОПОЛІЯ: ЩО ЦЕ БУЛО?

Автор: Валентин СТАРОСТІН

Мушу одразу розчарувати любителів «стародавньої» історії міста Дніпропетровська. Ця стаття жодним чином не пов’язана із подіями останньої чверті XVIII сторіччя і планами розбудови на Дніпрі «третьої столиці» Російської імперії. Мова йтиме про часи дещо ближчі і прозаїчніші, хоча до певної міри теж «стародавні» і, можна сказати, «легендарні». Більш того, ця стаття буде навіть не про Дніпропетровськ.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ЯСЮКОВИЧ, СЫН ЯСЮКОВИЧА

Автор: Александр СЛОНЕВСКИЙ

C 18 по 21 июня 1945 года в Москве Военной коллегией Верховного Суда СССР проводился показательный процесс по делу руководителей польского подпольного правительства, или «Делу шестнадцати». Генеральным режиссером международного судебного фарса выступил лично Сталин. Согласно обвинительному акту, одним из главных подсудимых предстал министр подпольного правительства Станислав Ясюкович, детские годы которого прошли в селе Каменское Екатеринославской губернии.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

РАНГИ, ЧИНИ Й НАГОРОДИ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО В ЙОГО АГІОГРАФІЇ ТА БІОГРАФІЇ

Автор: Владислав ГРИБОВСЬКИЙ

В літературі, особливо публіцистиці на історичну тематику, широко представлені уявлення щодо нагород, владних регалій та військових чинів, які останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський отримував від російського уряду. Часто зустрічається твердження про жалування Калнишевського чином генерал-лейтенанта та нагородження орденом Андрія Первозванного. Скульптор Микола Соболь, автор встановленого у 2004 р. на Соловках пам’ятника Петру Івановичу, використав ці непевні дані для конструювання образу кошового як героя, що, мовляв, мав видатні заслуги перед Російською імперією і отримав від неї незаслужене покарання. Зображення золотої медалі на андріївській стрічці і розташування пам’ятника біля могильної плити у Германівському дворику Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря наче й створює враження контрасту, означуючи невиправдано суворе покарання, мучеництво невинного. Втім, цей сконструйований сучасною уявою образ (і вже забруднений політичними пристрастями) відриває історичну постать від реального історичного контексту. Мусимо не без занепокоєння констатувати, що суспільний образ Калнишевського протягом останнього десятиліття став набувати виразного агіографічного забарвлення, особливо після його канонізації Помісним Собором УПЦ КП у 2008 р., а біографічні нариси з приводу нього все більше тяжіють до жанру “житія святих”.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ПРОЦЮК УСЕ ЩЕ ПРО СТРАЖДАННЯ

Автор: Василь КАРП’ЮК

«Ще дитиною я одного разу задивився на нічні зорі. Здається, був тоді у другому класі. Безмежність і холод зоряних тіл притягували і відлякували. Я перед тим читав якісь матеріали з елементарної астрономії, зокрема про безмежність Галактики. І раптом мене пронизало відчуття піщинки у космічній нескінченності». Так у свідомості малого Степана Процюка почали формуватися теми для майбутніх книг есеїв. Найновіша з них — щойно видана — «Тіні з’являються на світанку», а вище наведена цитата з однойменного есею цієї ж книжки.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

КАСКАД ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Автор: Наталія СЕГЕН

Дніпропетровські екологи кажуть, що Дніпро — зарегульована ріка, яка поступово перетворюється на болото. Вони стверджують: щоб спасти річку, треба спустити водосховища, і хоча це дуже складно зробити, але над цим треба працювати, розробляти план дій і прораховувати варіанти, бо іншої альтернативи немає. (Про це можна прочитати в статті «Дніпро — національна гордість чи загальноукраїнська проблема?» www.exp21.com.ua/ukr/ecology/113-9.htm)
Прокоментувати цю точку зору ми попросили директора Українського науково-дослідницького інституту водогосподарсько-екологічних проблем академіка НААН, доктора технічних наук, професора Яцика Анатолія Васильовича.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

ПОЗИТИВНЫЕ ТАНЦЫ ТЕАТРА «LA VIE»

Автор: Николай ЧАБАН

…Господь посылает на землю доброго ангела. Пускает его в мир для того, чтобы нести добро и свет. Но мир жесток и негармоничен. Люди живут в созданных собою клетках. Их сердца окаменели, они ожесточены. Они не готовы откликнуться на добрый посыл. Но надежда остается всегда. Светлый, лирический спектакль рассказывает о попытках сделать мир добрее и справедливее. Подлинное искусство призвано смягчать сердца, и постановка «Невыносимая легкость» отвечает этой сверхзадаче как нельзя лучше. Новым спектаклем молодежный театр танца «La Vie» отметил свое пятилетие. У театра уже есть свой молодой зритель — восприимчивый, благосклонный и благодарный. Давайте чуть ближе познакомимся с коллективом-юбиляром.
Театр «La Vie» работает при Дворце студентов им. Ю. Гагарина в Днепропетровске. Нынешние его руководители — вчерашние студенты Наталья Патеюк и Сергей Бормотов. С ними мы и беседуем.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

АПОФАТИЧЕСКАЯ ЖИВОПИСЬ ВЛАДИМИРА МЕЛЬНИКА

Автор: Алексей ОВЧАРЕНКО

Жизнь каждого человека предопределена законами природы. Однако то ли в силу того, что наше восприятие окружающего мира несовершенно, то ли из-за того, что есть ещё что-то вне этого материального мира, но мы не чувствуем себя полностью рабами обстоятельств. У нас есть то, что мы называем свободой воли. Каждый человек имеет какую-то толику свободного выбора, которая в итоге выражается в чувстве своего «Я» и осознании того, что жизнь имеет какую-то идею, какую-то цель. В силу же того, что в жизни человека происходят разнообразные события, а чувство своего «Я» всегда с тобой, появляется ощущение, что есть нечто, непосредственно не связанное с этим материальным миром. Наиболее частым объяснением для этого «нечто» является концепция Души. Но одной концепции человеку слишком мало! Сам процесс представления своей Души, причина, которая заставляет нас эту Душу представить и ощутить, также должны быть как-то обозначены. Одним из решений этой проблемы служит наличие некоего Абсолюта, который и является причиной Всего, в том числе и того, что происходит с человеком.
Появление концепции Абсолюта было логичным, но не всё, связанное с этой концепцией, было красиво и логично… Одним из первых конфликтов, возникших на почве того, как нужно относиться к воплощению идеи Абсолюта, было иконоборчество — религиозно-политическое движение в Византии VII–IX веков. Девизом иконоборцев была ветхозаветная заповедь: «Не сотвори себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху… не поклоняйся им и не служи им». Можно, конечно, утверждать, что причиной конфликта был человеческий фактор, однако и с точки зрения формальной логики существование Абсолюта, т. е. в данном случае — Бога, показано быть не может. Единственным логически достоверным доказательством существования Бога является апофатический метод, т. е. метод отрицания. В рамках апофатического богословия сущность божественного можно показать путем указания того, чем Он не является…
В творчестве художника Владимира Мельника центральной темой, которую он пытается прочувствовать и передать зрителю, является чувство единения с неким Духовным Космосом, с некими Вечными Истинами. При этом Владимир в своей художественной методе пришёл к приёмам, которые похожи на приёмы в апофатическом богословии. Полотна Владимира заполнены статичными фигурами, колористическое исполнение его работ достаточно скупое. Убрав динамику и колористическое многообразие из своих работ, Владимир словно говорит: суета — это не Вечность! И что же это исключение динамики и колористическая скупость как не апофатический метод живописного доказательства существования Бога? Лучше самого автора никто не сможет рассказать о своём методе, поэтому отбросим наши теории и дадим слово Владимиру.

«Экспедиция XXI» № 1 (115) 2012

«БРЮССЕЛЬ» — ЦИФРОВЕ МУЗИЧНЕ ЩАСТЯ

ХІПСТЕРИ: ФОРМА БЕЗ ЖОДНОГО ЗМІСТУ?

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

ПРОВІНЦІЙНА МЕТРОПОЛІЯ: ЩО ЦЕ БУЛО?

ЯСЮКОВИЧ, СЫН ЯСЮКОВИЧА

РАНГИ, ЧИНИ Й НАГОРОДИ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО В ЙОГО АГІОГРАФІЇ ТА БІОГРАФІЇ

ПРОЦЮК УСЕ ЩЕ ПРО СТРАЖДАННЯ

КАСКАД ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

ПОЗИТИВНЫЕ ТАНЦЫ ТЕАТРА «LA VIE»

АПОФАТИЧЕСКАЯ ЖИВОПИСЬ ВЛАДИМИРА МЕЛЬНИКА

В этом номере: