Комментарии (1):

Я, Борківськтий Віктор Вікторович, син Борківського Віктора Миколайовича, царство йому небесне, знав від нього і бабушки Саші, що у 1937 р мого дідуся Миколу та його брата було заарештовано НКВСівцями і вони десь згинули, мов у воду канули.

У кінці 40 і 50 рр ХХ ст. бабушка Саша писала листи з проханням амністувати дідуся, але марно. Важка доля у дітей і внуків репресованого ворога народу. Я це лобре відчув працюючи сискаром у міліції. Коли я сказав батькові, що поступатиму в університет на юридичний факультет, то він печально сказав, що ніхто мене туди не прийме. Але університет був КДУ ім. Т.Г. Шевченка і мене прийняли у нього. Я чув від батька і родичів про наше дворянство та про спалені у 1937 році дворянські грамоти щоб уберегти сімю. Але не лише спаленням дворянських грамот намагалися рятувати родичі і знайомі рід Борковських - голова сільської ради с. Василівка на Житомирщині Шаніков, родич Борковських по польській лінії, записав мого батька Борківським і так само став писатися я. Буква ц букву як син свого батька.

Коли помер батько, то ми поставили поряд з його могилою камяну брилу з ушанування памяті десь полеглого дідуся Миколи Аристарховича. Постала потреба поставити памятник прадіду Аристарху, але не знали як його по батькові. Щоб вирішити це питання, мій двоюрідній брат Павло звернувся до Житомирського обласного архіву де нас чекало дві величезні несподіванки.

Перша - дуже страшна і печальна для нашого роду. Виявилося, що нашого дідуся Миколу і його рідного брати Михайла, заарештованих НКВС 26.08.1937 року за ордером № 47, а розстріляно було через 31 день, тобто 27.09.1937 року. Звинувальний висновок було складено 10.09.1937 року начальником троянівського райвідділу НКВС Аппелемі та 11.09.1937 року затверджене якимсь Черкізом, нач. окружного відділу НКВС капітаном держбезпеки Шатовим та погоджено окружним прокурором Житомирського округу Орловим.

У цей же день, 11.09.1937 року, тройка УНКВД по Київській області протоколом засідання тройки № 44 винесла рішення розстріляти рідних братів Борковського Михайла Аристарховича та Борковського Миколу Аристарховича, а також їхнього двоюрідного брата Забеглюка Максима Васильовича та знайомого Бельського Василя Олександровича. Їм інкремінують створення Волинської повстансчької армії та участь у Союзі вмзволення України.

За актом катів - вирок виконано 27.09.1937 року 3 годині 50 хвилин.

Але на цьому жах брехні про їхне вислання на будови не скінчився. як виявилося, Постановою Президії облсуду скасовано, секрнтно, іще у 1960 р, рішення тройки скасовано, але родину про це, як і про ростріл, не повідомили.

Тут же знайшлася справа про те, дід Микола і його брат Михайло, як і їхній батько Аристарх - дворяни Борковські з роду Дуніни-Борковські, що підтверджено відповідними документами Російської Імперії. А батька Аристарха звати Семеном, сином Івана, який також є сином Семена і т.д. аж до Захарія Івановича роду Дунінь-Борковскіх. Ото ж і я є спадковим дворянином Дунін-Боркоським

Добавить комментарий:

Ваш комментарий: (не более 3500 символов. Осталось: 3500)

Присылать последующие комментарии на e-mail