Особиста думка

ЧИ ВАЖКО БУТИ УКРАЇНЦЕМ В СУЧАСНІЙ РОСІЇ?

Автор: Анатолій АВРАМЕНКО

Сучасна Росія протягом останнього десятиріччя все більше стає авторитарною державою. В. Путін з кожним роком поширює свою владу і тільки на чотири роки поступився найвищою посадою, щоб знову бути президентом ще двічі, формально не порушуючи Конституції. Політична партія «Єдина Росія» все більше нагадує колишню КПРС, а путінський режим інколи називають «необрежнєвізмом». Справжньої дієздатної політичної опозиції в Росії зараз немає — вона нечисленна і розпорошена. Влада навіть не перешкоджає створенню нових партій і рухів, тому що це дієвий спосіб виявити активних потенційно небезпечних для неї людей. А далі все залежить від конкретної ситуації. Деяких наближають до себе, даючи величезні гроші й блага, від яких важко відмовитися. Інших піддають арештам, намагаються дискредитувати. Третіх убивають. Четвертих змушують емігрувати.

«Експедиція XXI» № 11 (113) 2011

ЯК КРИМ НЕ СТАВ УКРАЇНСЬКИМ

У травні 2009 року Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі заборонила показ на території України російського фільму “72 метри” (режисер Володимир Хотиненко, Студія “ТРИТЭ” Микити Михалкова) як такого, що “має ознаки пропаганди національної ворожнечі, приниження та образи української і російської націй”. Це викликало сплеск обурення деяких шанувальників сучасного російського кіно, що брудною піною лайки вихлюпувалося через коментарі в Інтернет-виданнях. Втім, сплеск цей був короткочасний: істерія вщухла, бо її заступили нові приводи для нетерплячих політичних чекань і обурень через защемлену “національну гордість”. Однак і сам фільм, і реакція на нього, а особливо факт його заборони українською “цензурою” варті особливого розгляду, бо за цим усім криється щось більше, ніж просто оціночні судження щодо естетичної якості й моральної чистоти.

«Експедиція XXI» № 9 (111) 2011

ТЕРМІНОВО ВВЕДЕМО ДРУГУ ДЕРЖАВНУ МОВУ?!

Автор: Володимир ПАНЧЕНКО

Коли говорять про двомовність в Україні, частіше за все пропонують зробити державними мовами українську і російську, або, в залежності від регіону, зробити десь офіційною мовою українську, а десь — російську. Але тоді заради справедливості виникають питання щодо татарської, румунської, угорської мов, а також частково білоруської. Ці мови теж мають право звучати на територіях, де населення розмовляє ними. Однак це прямий шлях навіть не до федералізму, а до сепаратизму. Різниця між першим і другим в тому, що федералізм — це форма організації держави, яка передбачає комфортне спільне проживання на її території різних народів. А от сепаратизм — це прагнення етносу до відокремлення (від англійського separate — відділяти). Часто наступним кроком є створення окремої держави або приєднання до іншої. Як це не парадоксально, в України у нинішніх умовах сепаратизм пов’язаний не з активністю національних груп. Опитування показують, що попри часом відверту ненависть до усього українського певної частини населення окремих територій, для них не йдеться про прагнення від’єднання від України і приєднання, наприклад, до Росії. Так, це не є метою російськомовного населення Криму. Та і геополітична поведінка нашої північної сусідки також свідчить про те, що її цікавить не приєднання окремих українських анклавів — це шлях до глобальної дестабілізації, яка Росію не влаштовує, — необхідна мирна інтеграція України до великої імперії загальним цілим, на правах Малоросії. Чи влаштовує це незалежну Україну, окреме питання, але ми сьогодні про сепаратизм і двомовність. Інший же геополітичний гравець — Румунія — незважаючи на меншу, ніж у Росіі, потужність, може створювати значно більші сепаратистські проблеми. Ідеологи цих процесів хочуть не створення якоїсь Румунської України, а цілком свідомо ведуть до формування території на Буковині, яка б приєдналося до Румунії. На відміну від позиції Росії, котра, як правило використовувала скандальних політиків — Затуліна, Жириновського чи Лужкова для озвучування сепаратистських заяв, Румунія промовляє з офіційних трибун. Ця країна свого часу визнала кордони України, перш за все тому, що інакше вона не могла б вступити до НАТО, однак в 2008 році президент Румунії Траян Бесеку говорив про можливість дивного територіального обміну: за визнання права України на Придністров’я остання повинна віддати Південну Бесарабію і Північну Буковину.

«Експедиція XXI» №7 (109) 2011

Є У РЕВОЛЮЦІЇ ПОЧАТОК, НЕМА У РЕВОЛЮЦІЇ КІНЦЯ…

Автор: Олександр КУШНІР, Дмитро ТКАЧ

Термін «революція» в українській суспільній свідомості донині асоціюється переважно із подіями початку ХХ століття. На запитання, які революції в історії України ви знаєте, більшість не замислюючись назве 1917 рік. Значна частина (переважно молоді) також згадає листопад–грудень 2004-го.
Протягом декількох століть українці за способом життя і стилем мислення залишались нацією «гречкосіїв» — в побуті домінувала прив’язаність до землі, пацифізм та міцний зв’язок із минулим. Це і породжувало ту саму політичну пасивність, наслідки якої відлунюють і сьогодні. Слабкість національної інтелігенції та буржуазії, брак національної аристократії, відсутність робітничого класу гальмували процеси державотворення у ХІХ–ХХ століттях. Часто поразки поодиноких повстань пояснювались не стільки силою супротивників, скільки слабкістю провідників — в першу чергу через відсутність єднання суспільно-політичних лідерів та надто невиразне відчуття причетності до творення спільного майбутнього. Чим закінчувались всі українські революції, добре відомо…

«Експедиція XXI» №4 (106) 2011

«МАЛОРОСИ» МОЖУТЬ...

Автор: Ірина РЕВА

Мамі маленького Юри Гриніва з міста Рівне ще до його народження повідомили про смертельну хворобу сина. Олена не вірила. Здавалося, що лікарі помилилися й усе минеться. Для чого ж тоді Бог послав їй сина, якщо не для життя?
Перші місяці після народження немовля здавалося здоровим, а страшний вирок офіційної медицини скидався на сон. Несамовитою любов\'ю до сина Олена сподівалася заступити дорогу лихові, та одного дня довелося визнати: замість рости та розвиватись Юрасик ставав усе кволішим... Билася, мов птаха в клітці. Зверталася до державних та приватних лікарень, благала, шукала... І нарешті знайшла — українського хірурга Олега Котенка. Без надії сподіваючись, жінка повезла 8-місячного сина до Києва — і сталося диво. Хворий орган хлопчика лікарі видалили, а замість нього пришили шматочок Олениної печінки, яка успішно прижилася і виросла до потрібних розмірів (диво, яке для команди лікарів-професіоналів стало буденністю). Зараз і син, і мама живі та здорові. Олена благословляє мить, коли розпочала свою безнадійну, як тоді здавалося усім, боротьбу.

«Експедиція XXI» №10 (100) 2010

ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА

Автор: Олександр МУХАРЕВ:

Олександр Дорожко — провідний інженер-конструктор КБЮ — вважає, що реалізація офіційного проекту з ліквідації наслідків катастрофи на четвертому енергоблоці ЧАЕС — будівництво «захисної споруди» може нести в собі не стільки користі екології України і сусідніх країн, скільки шкоди.
На думку винахідника, необхідно на абсолютно інших технологічних і проектних принципах вирішувати чорнобильську проблему, щоб знов не послідувало радіоактивного забруднення великої території.
Про свій проект, який він виношує декілька років, Олександр Дорожко розповів нашому виданню.

«Експедиція XXI» №4 (94) 2010

ГУМАНІТАРНА АГРЕСІЯ НА МЕЖІ ФАНТАСТИКИ

Автор: Костянтин МАТВІЄНКО:

Російські письменники-фантасти, конструюючи найближче або віддалене майбутнє своєї країни, в цьому майбутньому переважно бачать Україну в складі Росії. Особливо це стосується того варіанту майбуття, за якого в Росії відновлюється монархічна форма правління. Байдуже, чи становить вона сама по собі міжзоряну імперію, чи все ще залишається тільки на нашій планеті. В будь-якому разі Україна неодмінно знову опиняється «під державним скіпетром, увінчаним двоглавим орлом Палеологів». Або, як це, наприклад, відбувається в романі Р. Злотникова «Империя», український президент, довівши економіку країни «до ручки», підписує з новоявленим російським государем-імператором «коронний договір», або — у гіршому випадку, — як у Хольма ван Зайчика (В. Рибаков) в «Деле незалежных дервишей», країна, яка асоціюється з Україною, просто перетворена на намісництво Ордусі — історико-політичного гібрида Орди й Русі.

«Експедиція XXI» №4 (94) 2010

ВІЗЬМИ ІНТЕРВ’Ю У БОМЖА І СТАНЬ МЕРОМ МІСТА

Автор: Дмитро ХОЗІН:

Зазвичай молодь не надто переймається політичним життям. Особливо якщо йдеться про політику на місцевому рівні. Окрім міського голови сьогоднішні студенти можуть назвати у кращому разі ще одного — двох місцевих кандидатів на цю ж посаду — тих, котрих щодня показують на телебаченні. Про усіх інших дізнаються лише після того, як вони будуть впіймані на великому хабарі або ж загинуть при перестрілці.

«Експедиція XXI» №2 (92) 2010

ЯК НА ЗАВОДІ ДЗЕРЖИНСЬКОГО БРЕЖНЄВ
З ВОРОГАМИ НАРОДУ БОРОВСЯ

Автор: Олександр СЛОНЕВСЬКИЙ:

2–13 березня 1938 року в Москві проходив процес «Антирадянський правотроцькістський блок». По справі проходив 21 чоловік. Серед них видні партійні і державні діячі: М. Бухарін, О. Риков, А. Розенгольц, В. Шарангович, М. Крестинський, Х. Раковський, Д. Плетньов та інші. Обвинувачені зізналися в тому, що очолювали широку змову, метою якої було забезпечення відновлення капіталізму, створення фашистського режиму, розчленовування СРСР в результаті поразки у війні з Німеччиною; організовували диверсії і готували вбивства всіх членів Політбюро. З двадцяти одного обвинуваченого майже всі були розстріляні.

«Експедиція XXI» №12 (90) 2009

«ІНТЕЛЕКТ + БІЗНЕС» — ФОРМУЛА УСПІХУ?

Автор: Оксана БАКУН:

Вже більше року панує в нашій державі економічна криза. Для багатьох це надзвичайно складний час. Роботодавці стверджують, що для бізнесу існує лише єдина можливість вижити — скоротити персонал. Але це насправді не так, вважає професор, доктор технічних наук Вільям Михайлович Задорський. Існує інший, більш ефективний спосіб підтримати (чи навіть створити!) власну справу — використати інтелектуальний потенціал. І таким чином не тільки подолати кризу, а й вивести економіку України на новий, інноваційний шлях розвитку. Про цей спосіб сприяння бізнесу і піде мова далі.

«Експедиція XXI» №11 (89) 2009

ЧИ ВАЖКО БУТИ УКРАЇНЦЕМ В СУЧАСНІЙ РОСІЇ?

ЯК КРИМ НЕ СТАВ УКРАЇНСЬКИМ

ТЕРМІНОВО ВВЕДЕМО ДРУГУ ДЕРЖАВНУ МОВУ?!

Є У РЕВОЛЮЦІЇ ПОЧАТОК, НЕМА У РЕВОЛЮЦІЇ КІНЦЯ…

«МАЛОРОСИ» МОЖУТЬ...

ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА

ГУМАНІТАРНА АГРЕСІЯ НА МЕЖІ ФАНТАСТИКИ

ВІЗЬМИ ІНТЕРВ’Ю У БОМЖА І СТАНЬ МЕРОМ МІСТА

ЯК НА ЗАВОДІ ДЗЕРЖИНСЬКОГО БРЕЖНЄВЗ ВОРОГАМИ НАРОДУ БОРОВСЯ

«ІНТЕЛЕКТ + БІЗНЕС» — ФОРМУЛА УСПІХУ?

У цьому номері:

ЯК НА ЗАВОДІ ДЗЕРЖИНСЬКОГО БРЕЖНЄВ
З ВОРОГАМИ НАРОДУ БОРОВСЯ