Незважаючи на свою коротку сепарацію строком в 1 рік, Українська баскетбольна ліга запам’яталась уболівальникам не лише відродженням популярної гри з м’ячем у баскетбольних провінціях (як-от Дніпродзержинськ, Сімферополь, Івано-Франківськ, Запоріжжя), але й двома гучними змаганнями серед прихильників гри. Йдеться про два послідовні конкурси на звання кращих баскетбольних прогнозистів України, розміщені на сайті УБЛ, де кожен бажаючий міг викласти власні припущення щодо результатів запланованих матчів. Перше завдання (у другому півріччі 2008 року) здавалось практично неможливим для виконання: уболівальники мали спрогнозувати всю сітку Кубку УБЛ починаючи з першої стадії (16 команд) і до «фіналу чотирьох», а саме — вгадати переможця та різницю рахунку в кожній парі! За таких конкурсних умов можна було запідозрити організаторів у намірі не віддавати перемогу нікому, бо без екстрасенсорних здібностей спрогнозувати таку складну комбінацію здавалось нереальним. Але результат конкурсу приголомшив усіх: одразу двоє учасників з-поміж п’ятдесятьох з невеликим відривом впоралися із завданням: львів’янин Володимир Кравченко та криворіжець Олександр Лещенко. Переможці самі обрали собі приз — професійну баскетбольну форму, і незабаром два комплекти оригінальної форми матчу всіх зірок УБЛ «Схід» — «Захід» знайшли своїх власників у Львові та Кривому Розі.

Але якщо на цьому етапі ми ще могли б зробити закид, що хлопцям просто пощастило, то результати другого конкурсу розсіяли усі сумніви. Перше півріччя 2009 року зустріло прогнозистів-любителів новим завданням — розставити команди, що гратимуть у двох серіях play-off по закінченню регулярної першості. Якщо детальніше, учасники мали визначити, які команди займуть 1 — 8 місця, а які — 9 — 12, тобто визначити повний кінцевий рейтинг. Знову надскладне завдання — і знову рішуча відповідь від Олександра Лещенка з Кривбасу та Володимира Кравченка зі Львова. Перший цього разу отримав одноосібну перемогу, а разом з нею — форму рідного «Кривбасбаскету». Другого було відзначено за прогноз, близький до правильного, оригінальним м’ячем Євроліги УЛЄБ.

І хто знає, на що іще розорили б ці двоє Українську баскетбольну лігу, якби вона не об’єдналась із Суперлігою, припинивши в такий спосіб своє існування.

Тож нас не змогли не зацікавити персони зазначених кращих прогнозистів України: хто вони, якими є у повсякденному житті, чи займаються спортом бодай любительськи, чи пов’язані з баскетболом фахово, а головне — у чому секрет настільки точного прогнозу? Нині ми змогли поспілкуватися зі східним генієм спортивного прогнозування — Олександром Лещенком, і раді представити вам це інтерв’ю.

— Олександре, наскільки неочікуваною для Вас самого була перемога у конкурсах від УБЛ?

— Зважаючи на кількість учасників, спершу на перемогу я не розраховував. Проте по оприлюдненні проміжних результатів зрозумів, що шанси на успіх виглядають все більш реально. Якщо порівнювати почуття після першої та другої звитяг, то задоволення від другої перемоги було більш «ґрунтовним». Підтвердив свій клас, так би мовити.

— У чому Ви самі вбачаєте свій секрет влучного прогнозування? Чому завдячуєте такою проникливістю?

— Перш за все «проникливістю» завдячую тому, що в Кривому Розі базується «Кривбасбаскет». Я маю змогу спостерігати за командами та гравцями наживо, а відтак — оцінювати їхній рівень та потенціал. На жаль, український баскетбол висвітлюється в недостатньому обсязі на телебаченні, тому це важливий фактор — мати змогу оцінювати силу команд не лише за статистичними викладками та відгуками інших. До того ж я маю десятирічний стаж гри на тоталізаторі. Це допомагало тим, що у будь-якому змаганні (чи то Кубок УБЛ, play-off, чи НБА) є своя внутрішня логіка, розуміння якої приходить на інтуїтивному рівні з досвідом. Вдалого прогнозиста можна порівняти з алхіміком: лише правильне поєднання в потрібній пропорції аналітичної та інтуїтивної складових дає результат на дистанції, коли треба «розписати» всю турнірну сітку, а не один конкретний матч.

— Чи не вважаєте призи від УБЛ надто символічними за такої складності конкурсу?
— Призи поєднують у собі символізм та практичне застосування. Приємно грати з приятелями у фірмовій екіпіровці. Звичайно, я був би не проти отримати як винагороду, припустімо, квиток до Берліну на фінал Євроліги. Проте, зважаючи на те, що сам конкурс був проведений на ентузіазмі модераторів сайту, нарікати зайве.

— Чи отримали Ви від конкурсу якісь особисті здобутки? Взагалі — в чому цінність таких змагань для уболівальників?

— Цінність у тому, щоби потішити своє ПВВ (почуття власної величі). Взагалі азарт — одне з найсильніших людських почуттів, саме тому спорт настільки привертає увагу прихильників. Не так багато залишилось видів людської діяльності, участь в яких або навіть просте споглядання викликають таку гаму справжніх живих почуттів. Думаю, що отримувати свою порцію адреналіну в прогнозистських конкурсах більш гуманно, аніж за грою в покер.

— Олександре, розкажіть про себе: яку маєте освіту, ким працюєте, чим займаєтесь?

— Освіту маю технічну. Працюю оператором 3G-зв’язку. Моє завдання — вмовити клієнта, що свої проблеми зі зв’язком він вирішить завдяки нам. А якщо проблеми відсутні, то вигадати їх і переконати його в їхній реальності. Поки що це мені вдається зі змінним успіхом.

— У спорті Ви глядач чи гравець?

— Намагаюся 1 — 2 рази на тиждень грати у футбол або баскетбол. На любительському рівні. Окрім цих, характерних для більшості спортивних уболівальників уподобань, я з особливою любов’ю ставлюсь до великого тенісу. Що дивно — при цьому я лише раз у житті тримав у руках ракетку і, по суті, грати в нього не вмію. Проте вважаю цю гру найвидовищнішою та найбільш аристократичною з-поміж індивідуальних видів спорту.

— Чи допомагала патріотична любов до «Кривбасбаскету» вирахувати його перемогу? За інших обставин об’єктивність перемогла б патріотизм?

— Тут склалася цікава ситуація. Якщо в конкурсі прогнозистів Кубку УБЛ патріотизм вилився у мою єдину помилку за весь турнір (у двобої з «Політехнікою» я віддав перемогу «Кривбасбаскету»), то у фіналі play-off він допоміг у «боротьбі» з колегами-прогнозистами, які — на відміну від мене — не вірили у «Кривбасбаскет» та ставили на «Будівельник». А взагалі — дуже важко «вбити» в собі вболівальницький патріотизм, та я й не вважаю, що це потрібно. Навіть якщо об’єктивно розумієш, що у твоєї команди шансів менше, прогнозувати перемогу опонента та йти на гру, щоби вболівати проти своїх, але за свій прогноз, — це вже збочення і відверте знущання над собою.

— В найближчому майбутньому Ви плануєте використати свій талант за призначенням?

— Вже реалізую в міру можливостей. Деталями застосування поки що не ділитимусь.

Особисто від себе скажу, що Олександр виявився розумним, привабливим, інтелігентним молодиком, далеким від образу спортивного фаната: пак, прийшов без шарфа «Кривбасбаскет» чи «Кривбас», не взяв з собою дудки і навіть не намагався проскандувати якоїсь спортивної скоромовки. Власне, кожен з нас міг би бути його колегою по роботі, сусідом, приятелем і жодним чином не підозрювати, що у нейронах його мозку відбуваються дивовижні алхімічні реакції, що дозволяють не просто бачити, а відчувати спорт усім своїм єством…

Мар’яна НЕВИЛІКОВНА