Телепроект «Фабрика зірок» мало кого із наших земляків залишив байдужим, адже Дніпропетровська область — одна з найбільш співочих. Серед фіналістів всіх трьох «Фабрик» Даша Астаф’єва, Діма Каднай, Христина Кім і, звичайно ж, брати-близнюки Борисенки. Про останніх і піде мова далі. Саша і Вова запам’яталися глядачам яскравими номерами і гарними піснями. Які ж вони у повсякденності? Зараз дізнаємось.

— Хлопці, ваша поява на «Фабриці» не залишилася непоміченою. Що ж було до неї?

Саша: — До «Фабрики» у нас було звичайне життя. Але крім буденних речей нас, звичайно ж, цікавила творчість. Колись у дитинстві мама відвела нас до студії «Черная шляпа» в Дніпропетровську. Пізніше я ще підробляв у клубах МС. Але популярними ми стали, звичайно, тільки завдяки участі у «Фабриці зірок».

— Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю. Хто-небудь із рідних пов’язаний з мистецтвом?

Вова: — Наша мама в дитинстві дуже гарно співала. У неї було прекрасне меццо-сопрано, і вона виконувала соло у хорі. Їй навіть запропонували контракт з одним італійським агентством, вона могла стати оперною співачкою. На жаль, через те, що за радянських часів такі контракти не схвалювалися, мама його не підписала.

Саша: — Окрім нас музикою захоплюється і старший брат Діма. Він разом зі своїми друзями створив рок-гурт. Дімка дуже добре грає на гітарі, і навіть був такий час, коли ми з ним співали удвох. Вові просто більше подобається популярна музика, тому він не брав особливої участі в нашому з Дімою творчому союзі.

— Шанувальниці часто дарують своїм кумирам м’які іграшки. А які подарунки любите ви?

Вова: — Нам теж часто дарують м’які іграшки, квіти і плакати. Одного разу під час «фабричного» туру нам вручили дві бейсбольні біти, а нещодавно шанувальниці нас злегка шокували: під час нашого виступу на «Фабриці. Суперфінал» на сцену полетіли бюстгальтери! (Усміхається.)

Саша: — Найцінніше для нас — це увага глядачів! Кожний подарунок — це частинка чиєїсь душі, тому всім, що нам дарують, ми дуже дорожимо.

— Як складалися у вас відносини із вчителями у школі? Які шкільні предмети вам подобались більше за інші?

Вова: — Чомусь завжди виходило так, що з тими викладачами, з якими у мене були дуже гарні стосунки, Саша спільної мови не знаходив, і навпаки... Взагалі у нас любов до якогось предмету багато в чому залежала від вчителя. Чим приємніше викладач, тим цікавішим для нас ставав предмет, тим більше хотілося займатися. Але іноді траплялися у нас і конфліктні ситуації з учителями. Вчителька російської мови і літератури мене за щось недолюблювала, хоча і мову, і літературу я знав не гірше за інших. Улюбленими предметами для нас були математика, англійська мова, а також фізика, яку нам викладав класний керівник. Сашко ще дуже любив фізкультуру та інформатику. Хоча школу ми і не закінчили на відмінно, але вчилися непогано.

— Чим ще займаєтеся окрім музики?

Саша: — Я завжди захоплювався спортом. В дитинстві займався футболом, карате, а батьки ще хотіли записати мене на стрибки у воду. Я дуже люблю екстремальні види спорту, тому два роки займався паркуром, хоча мама й частенько лаяла мене за це: боялася, що я покалічуся.

Вова: — Плавати ми любимо обидва. Я якийсь час ходив до басейну. Біля нашої дачі є восьмиметрова скеля, з якої влітку ми полюбляємо стрибати у воду.

— Всі ваші пісні — про любов, тому не можу не запитати: як у вас на особистому фронті? Які дівчата вам подобаються?

Саша: — Ми з Вовою вільні. Є дівчата, яких я запрошую на побачення, ми спілкуємося, гуляємо, але поки що тієї людини, яка дійсно мені підходить, я не знайшов.

Вова: — Просто зараз настав такий момент, коли багато дівчат хочуть з нами спілкуватися лише тому, що ми популярні, і це дуже помітно. Але для нас важлива не тільки зовнішня краса дівчини, але і те, якою вона є у спілкуванні. Хотілося б, щоб коли ми зустрічаємося з дівчиною, вона теж могла нам щось розповісти про себе, а не лише сидіти і слухати, як ми розповідаємо про наші виступи. Важливо, щоб дівчина володіла чарівністю і щоб уже при першій зустрічі у тебе в серці щемило.

— Випускники «Фабрики зірок» об’їздили з концертним туром усю Україну. Яке місто більше за всі запам’яталося і чим?

Вова: — Міст ми дійсно об’їздили дуже багато. Запам’яталися Чернівці. Це місто вразило нас своєю архітектурою. А ще воно для нас важливе тим, що там живе наш друг — Вася Нагирняк. Взагалі всі ті міста, з яких родом хтось із фабрикантів, були нам особливо цікаві. Це Львів, Херсон, Донецьк, Одеса. Ну і, звичайно ж, наш рідний Дніпропетровськ!

Саша: — У Тернополі дуже активні глядачі. Ми отримали такий позитивний заряд від концерту в цьому місті! Також запам’ятався наш виступ у Житомирі, де мені довелося вийти на сцену в повсякденному одязі Вови. Річ у тому, що я забув свій концертний костюм у Києві і його привезли тільки на наступний концерт.

— Що скажете рідному Дніпропетровську?

Вова: — Дніпропетровськ для нас — найтепліше, найкраще, найближче місто. Ми дуже його любимо і шалено сумуємо за нашою улюбленою набережною! Виступати в цьому місті особливо приємно. Любов і підтримку дніпропетровців ми відчуваємо навіть на відстані у сотні кілометрів.

Альона ЧОРНА