Для багатьох Інтернет став незамінним засобом комунікації. З його допомогою ми знайомимося, спілкуємося, знаходимо старих друзів і заводимо нових. Але віртуальне спілкування не завжди приносить тільки позитивні емоції. На просторах Інтернету іноді зустрічаються досить агресивні істоти, які за допомогою звичайної розмови можуть надовго зіпсувати вам настрій. Їх називають тролями.

Напевно, ви бачили мультфільми або читали книжки фінської письменниці Туве Янсон про мумі-тролів — повненьких, добродушних, схожих на гіпопотамів істот, готових гостинно зустріти, нагодувати, напоїти і залишити жити назовсім будь-кого, хто б до них не прийшов. Тролі, які існують у віртуальному просторі, зовсім не схожі на цих казкових героїв. Характер троля інтернетного дратівливий та агресивний. Ймовірно, він запозичений у злобних скандинавських міфічних істот, яких теж називають тролями. Від інших користувачів Інтернету троль відрізняється тим, що постійно прагне вивести з себе інших відвідувачів віртуального світу.

Хто стає тролем? Який психологічний портрет цієї Інтернет-істоти? Чому виникає потреба тролити? Про все це ми поговорили з керівником Центру психічного здоров’я, кандидатом медичних наук Георгієм Володимировичем Шостаковичем.

— У зв’язку з тим, що все більше людей освоює Інтернет, з’явилася така цікава штука, як «життя в мережі». Це «життя» має свої правила, іноді не зовсім такі, як життя реальне, адже в мережі людина не має фізичних ознак, а має лише можливість спілкування. І абсолютно природно, що серед відвідувачів Інтернету з’являються люди — маніпулятори або провокатори, яким цікаво завести співрозмовника, вивести його з терпіння.

Взагалі-то термін «тролінг» позначає ловлю риби на блешню. У мережі принцип тролінгу теж схожий на рибну ловлю: троль ловить «0жителя» Інтернету на гачок своїх висловлювань.

Існують ігри першого порядку, коли хтось закидає наживку, і якщо ви її ковтаєте, то вас змушують грати за нав’язаними правилами. Таких ігор скільки завгодно, наприклад наперстки. До ігор першого порядку можна віднести таку ситуацію, коли підходить до вас на вулиці незнайома людина із гаманцем і каже, що ви його загубили. Якщо ви візьмете цей гаманець, який насправді не ваш, то заковтнете наживку. Сценаріїв подальшого розвитку подій кілька, але всі вони будуть спрямовані на те, щоб забрати ваші гроші. Тролінг теж відносять до ігор першого порядку. Тролі бувають різні: тролі-провокатори, тролі-егоцентрики, тролі-порадники, тролі-коханці тощо. У мережі можна постати ким завгодно. Людина, якій 100 років, може зображати з себе підлітка, якщо їй цього захочеться. Свого роду тролінгом часто бувають знайомства по Інтернету. Так, ви можете познайомитися з гарненькою Машею, а вона потім виявиться товстим Мішею, і навпаки.

Тролінг може бути найрізноманітнішим. Наприклад, на форумі, присвяченому бодібілдингу, з’являється людина, яка починає писати, що потрібно більше їсти пігулок, інакше качання не допоможе. Вона підкидає на форум якісь «розумні» думки, які дратують співтовариство. Їх починають бурхливо обговорювати, полемізувати з тролем, не підозрюючи, що людина спеціально провокує суперечку.

Тролінг буває товстий і тонкий — грубіший і тонший. Товстий тролінг легше помітити. А ось тонкий троль намагається потролити вас так, щоб ви не здогадалися про це, але все-таки вийшли з себе і почали з ним сперечатися. Тролями часто стають сноби, які вважають, що вони розумніші за всіх. Якщо людина в житті вважає себе невизнаним генієм, то в мережі вона може вести себе як троль: демонструвати свою геніальність, розповідати всім про свою точку зору, причому подавати її як єдино вірну. Якщо малознайомі люди раптом починають розповідати вам, який ви чудовий і розумний, — це теж свого роду тролінг. Це маніпуляція, за допомогою якої людина ніби говорить вам: «Давай, зверни на мене увагу». І тут треба зупинити маніпулятора і запитати його прямо, чого він, власне, від вас хоче. Але, врешті-решт, в цьому немає нічого страшного. Головне «розкусити» маніпулятора і не попадатися на тролінг.

— До появи Інтернету тролів не існувало?

— Звичайно, існували. Чеський письменник Карел Чапек ще задовго до появи Інтернету написав книгу «Дванадцять прийомів літературної полеміки, або Посібник з газетних дискусій», де описані прийоми, які зараз використовують Інтернет-тролі. У книзі даються різні поради стосовно того, як поводитися в суперечці, показані різні полярності: від конфлікту, коли один каже іншому про свою велич і всіляко применшує авторитет цього іншого, до варіантів, коли вам відверто лестять.

Чи є життя у спорів поза мережею? Безумовно, є. Можна сперечатися про смаки — це дуже благодатний терен. Ми можемо годинами робити це у звичайному житті, наприклад розмовляти про те, що більше подобається: червоне або зелене, як говорити: в Україну або на Україну. Подібні теми-підкидьки активно обговорюються і в реальному житті, а в мережі — тим більше, адже в мережі це зробити набагато простіше. І такі обговорення — це абсолютно життєве явище.

— Людина, яка є тролем в Інтернеті, і в житті такий самий троль? Чи в «реалі» вона поводиться якось по-іншому?

— У житті ми не тільки чуємо, що говорить людина, а й бачимо її міміку, жести. Спрацьовує невербальна діагностика, завдяки якій ми можемо зрозуміти справжні мотиви поведінки людини. Інтернет-троль у реальному житті часто поводиться обережніше, не дозволяє собі вступати у суперечки, а щоб виплеснути агресію, заходить до Інтернету. Інтернет дозволяє виявити свої якості, не побоюючись, що тебе вичислять. Знайти троля, звичайно, можна, але це дуже складно і навряд чи цим хтось буде займатися, якщо ти не накоїв чогось жахливого. Тому Інтернет — це ніби особлива психологічна зона, де людина може виражати себе так, як хоче. І в принципі для людини це не погано. У мене є знайомий, який в житті ніколи не лається матом, але в Інтернеті висловлюється нецензурно з великим задоволенням.

— Це схоже на сеанс психотерапії для самого себе?

— Ні, це не психотерапія, звичайно. Але все-таки це спосіб скидання негативу, який набагато легше за інші, тому що тут немає чітко спрямованої саме на вас відповіднуї реакції.

В Інтернеті на форумах і в соціальних мережах виявити троля і заблокувати його повідомлення, якщо вони заважають спілкуванню, повинен модератор. Якщо людина, невпевнена у собі, чує або читає якісь неприємні слова на свою адресу, то для неї це дуже болісно. Її мучитимуть тривога, сумніви, страх і агресія. Такий невпевнений у собі тип може легко перетвориться на Інтернет-троля. І на гачок до троля теж потрапляє невпевнена в собі людина. І тому і іншому якраз може бути потрібно піти до психотерапевта і з’ясувати причини такої невпевненості. Якщо ви впевнені в інформації, яку даєте, ніяка критика не повинна вивести вас із себе. А якщо ви не будете реагувати на випади троля, то він залишиться ні з чим і припинить тролінг. Знаєте, коли сперечаються двоє, третя людина не знає, хто з них дурень.

— Навіщо тролі намагаються вивести інших з себе? Вони отримують задоволення від того, що викликали агресію?

— Вони так стібаються. На одному із сайтів троль описаний як маленька страшненька істота, яка почала стібатися і раптом відчула, що тепер їй ніхто не страшний.

— Як протистояти тролеві?

— Однією з ознак психічного здоров’я є почуття гумору. Давайте спробуємо побачити у тролінгу гумор. Якщо ми будемо бачити в тролі, можливо, не дуже симпатичну, але й не дуже шкідливу істоту, то зможемо адекватно реагувати на його випади. Головне зауважити, що вас провокують. А далі ви самі обираєте, піддаватися на провокацію чи ні.

— Троль може виявитися психічно хворою людиною, адже Інтернет зараз — річ доступна. Чи можна визначити, що ви спілкуєтеся по мережі з ненормальною людиною, і що робити в такій ситуації?

— Виявити психічно хвору людину складно. За законом, вердикт про психічне здоров’я виноситься комісією з трьох лікарів-психіатрів при добровільному зверненні за допомогою, і це дуже логічно. Зрозуміло, що контакт в мережі не дозволяє зробити ніякого діагностичного висновку. Якщо вам не подобається, неприємно, страшно з кимось контактувати в мережі — не контактуйте, це ваше рішення і право.

— Тобто, нічого страшного в тролінгу немає?

— Я вважаю, що це цілком нормальне явище.

— А як Ви ставитеся до заяв, що в Інтернеті зростає кількість агресії? І чи означає це, що кількість агресії зростає і в світі взагалі?

— Я вважаю, що кількість агресії в суспільстві — величина стала, яка балансує між усіма проявами суспільства. Просто в Інтернеті її легше виплеснути. Але тоді, можливо, в реальному житті її буде менше.