Шановний Читачу!

Ви помітили, що минулий номер нашого видання вийшов українською мовою? Це цікаве запитання, бо насправді багато наших читачів вже більше року читали газету і їм не спадало на думку, що газета російськомовна. У серпні 2007 року, коли готувався перший номер газети, ми планували, що це буде російськомовне видання з позицією, що була виставлена як гасло в підзаголовку газети — Дніпроцентризм. І далі наші автори увесь час утверджують цю нашу наддніпрянську філософію, культуру і історію. Ми вважали, що субетнос, що створився як сплав багатьох народів і культур на Дніпропетровщині, переважно російськомовний . Отже, нам хотілося бути зрозумілими для читача, адже мова передусім є засобом спілкування. Але це виявилося не так. Наш читач розвивається швидше, ніж ми думаємо і дивується, чому ми не маємо україномовного видання. Пропозиції, що весь час лунали від наших авторів, прихильників і консультантів, були різними — мати ту саму статтю українською і російською на двох сусідніх сторінках, були версії щодо можливості трьомовності (із включенням англійської). Пропонувалося подібно багатьом виданням друкувати статті тими мовами, якими вони написані. Ми слухали, спостерігали і … стрімко розвивалися, шукали свій стиль, формат, тематичний простір. Формувався колектив авторів, котрі, зберігаючи особливості індивідуальної творчості, призвичаювалися до єдиного стилю «Експедиції» й самі залучалися до його напрацювання. Інколи розвиток йшов болісно, траплялися помилки, але були і знахідки та здобутки. І от ми маємо повноцінне історико-культурологічне науково-популярне видання, котре нікому не наслідує і не є епігоном інших видань. Нашими авторами є висококласні вчені — історики, філологи, географи, фізики, біологи, лікарі, мистецтвознавці, фахові журналісти, аматори краєзнавства з України, Росії та Польщі. Свій виклад вони будують не на важких для розуміння широкого читацького загалу наукових поняттях, а на образності, на простій і, водночас, літературно вишуканій мові. Ми намагаємося говорити просто про складне. От чому «Експедиція ХХІ» займає особливе місце у медіа просторі не тільки Дніпропетровщини, але й України.

«Експедиція ХХІ» також влучила у болісний нерв нашого суспільства, котре переживає складний період звільнення від посттоталітарних синдромів. Ми допомагаємо читачу повернути, а іноді відшукати свою справжню ідентичність. Адже сьогодні виник духовний вакуум, з’явилися світоглядні сурогати споживацького, утилітарного ставлення до життя, котрі протирічать нашій справжній глибинній суті і тому шкодять нам. Абсурд ситуації спричинився до того, що інтелігенція стала в якийсь момент начебто непотрібною для «сучасності». Багато сучасних ЗМІ напружили м’язи своїх глянцевих шпальт і ефірних хвиль, щоб виштовхнути інтелігенцію на узбіччя життя, позбавити її впливу і соціального значення. І вправно керують людськими масами, закликаючи: «купуй, споживай, розважайся, не напружуйся, бо ти — особливий!» Все інше — «не-формат».  Це потрібно для того щоб було легше маніпулювати масами. Адже освічена людина з міцним світоглядом ні економічно ні політично не піддається маніпуляціям.

Тому те, що пануючі медіа-магнати оголосили «не-форматом», стало якраз форматом «Експедиції ХХІ», котра виступила в якості рупору неутилітарного ставлення до життя, захисту справжньої людської гідності й унікальності. Глобальна світова криза показала, що саме сплав ідентичності та освіченості дає країнам шанс повернути економічну ефективність. З гарними картинками і глянцем, котрого прагне читач, ми подаємо справжній зміст. Чи не все одно, якою мовою читач сприйме справжні, а не бутафорські істини життя, запитаєте ви? Історія показує (а наш читач підказує!), що перспективним для народу, котрий продовжує своє перетворення в націю, є використання мови державної. Бо коли державна мова стане справді народною, тоді й зможе кожен порадіти досягненням в економічному і суспільному розвитку. Для декого це поки що звучить парадоксально, для нас два роки тому — теж. Але це — закон консолідації, без якого неможливий розвиток.

Презентація першого україномовного випуску «Експедиції ХХІ» перетворилася в розширене засідання редакційної колегії. Українська музична класика у виконанні студентів Дніпропетровської консерваторії імені М. Глінки: Наталі Слободи, Артура Гельда, Ольги Синякової, Сусанни Бекбулатової створювала атмосферу певної вишуканості . Ми знаємо, як потрібні нам ці зустрічі. Не буду критикувати деякі засідання бізнес-клубів та гламурні вечірки, на котрих головна умова — неодмінно хвастатися дорогими речами. Але протиставити тому низькому рівню спілкування, який притаманний часом таким заходам, розкіш приємного інтелектуального напруження та радості, котрі ми отримуємо один від одного, вважаю за необхідне. Ми виросли до  постійного зібрання модерної інтелігенції. Це факт. І це теж результат існування нашої «Експедиції». Атмосфера причетності до таїнства творення того, чого не існувало раніше, небайдужість до проблем, котрі піднімаються на шпальтах нашого видання, — ось, що перетворює «Експедицію ХХІ» на творчу лабораторію, в якій думка втілюється у досконалій формі слова і вводиться до суспільного обігу для відвертого обговорення.

То ж запрошуємо і Вас, Шановний Читачу, долучитися до дискусії, обміну думками й критики щодо нашого видання.

Володимир ПАНЧЕНКО