Поки інші музиканти беруть участь у політичних перипетіях, займаються благодійністю і пишуть книжки, харківський гурт “Lюk” потихеньку і як завжди якісно займається тим, чим і має займатися, — пише приємну для прослуховування, незвичайну і цікаву музику. Перед останнім виступом у рамках російсько-українського туру в тихому і достатньо «артовому» місці — кав’ярні «ПроJazz» хлопці з «Lюkу» трошки поговорили з кореспондентом «Експедиції» про свій новий альбом «Мамина юность» і наше загальне музичне майбутнє.

— Важко було записуватися в кризу?

— Не можна сказати, щоб важко, — складніше було все це придумати. Хіба що те, що писалися ми вперше не в рідному місті, вплинуло на емоційний стан. Процес був трохи незвичний. Але, з іншого боку, це, навпаки, дозволило нам зібратися, ми були в Києві, займалися тільки музикою і не відволікалися ні на що інше. Загалом запис альбому зайняв два-три місяці.

— Як поєднуються творчість і сучасна хвороблива економіка?

— Не поєднуються вони. Ми записалися на одній з найдорожчих студій України, і писалися якраз тоді, коли почалася криза і всі спонсорські пропозиції, які були влітку, зникли, всі намічені на осінь корпоративні виступи, які мали принести гроші на запис, відмінилися. У нас був вибір: або закрити очі на все і робити, що робиться, або почати заморочуватися на ці штуки і не робити нічого. Ми вирішили, що не варто лякатися ситуації. Звісно, криза мала певний вплив. Але для творчості це було навіть корисно — вона додала певного екстриму. Нам багато хто казав: «Навіщо ви пишетеся в такий період у цій студії, ви це ніколи не відіб’єте!». Навіть на студії всі здивувалися. Але ми перфекціоністи і заради музики готові на все. Музика, зроблена на принципах, не повинна змішуватися з економікою. А восени ми зробимо вже щось інше.

— Чи виправдав ваші фінансові сподівання тур «Мамина юность»?

— Не виправдав…, але і не обманув. Лейбли навіть вмовляли нас не записуватися весною, зачекати до осені, але ми свідомо не слідували всім цим комерційним примочкам, адже розуміли, що наші затрати все одно не окупляться, навіть восени. Нам просто хотілося, щоб ця музика жила, поки вона свіжа. І для багатьох диск став «платівкою весни-2009», дуже вже підійшли наші пісні до весняної погоди. Щодо туру… В Росії було більше успіху, ситуація з концертами — і якісно, і кількісно — склалася більш сприятлива. На Україні ми чотири концерти дали в західних містах, чотири — у східних. У Києві та Харкові альбом презентувався ще в квітні. На Заході було складно, але ми побачили, що у кожному місті у нас є своя публіка. Так що ми це робили скоріше за «місіонерським» покликом — вхід на концерти був дуже дешевий.

— Перебиратися до Росії не збираєтеся?

— А навіщо? Ми там зараз іноземний гурт, так набагато цікавіше. Це додає додаткового піару, у нас часто питають про помаранчеву революцію… Без жартів — у цьому просто немає сенсу.

— А за кордон?

— Це у наших планах є. Ми хочемо записати англомовний альбом, але тут він виходити не буде, це будуть переспіви наших найкращих пісень. Ми вже пробували, але зрозуміли, що поки що не вистачає творчого запалу. Тому час виходу англомовного диску називати не будемо. Ми його анонсуємо уже два-три роки поспіль. Поки що ми плануємо за літо зняти пару відео на пісні з нового альбому, а потім уже будемо думати про подальшу роботу.

— Ваш попередній альбом “Sex” називають провокаційним. Чи є провокації на новому диску?

— Насправді нові записи набагато провокаційніші, а у тому альбомі взагалі нічого такого не було. Слово “Sex” ми перекладали просто як «Стать», а нас, напевне, не зрозуміли. Така ж історія і з назвою цього диску. «Мамина юность» - це скоріше не юність наших мам, а юність, яка відбувається зараз, юність мам майбутніх. Втім, нічого страшного, що хтось із рецензентів не зрозумів.

— Той же «хтось із рецензентів» говорить, що це ваш найкращий альбом...

— Деякі журналісти називають його найкращим, деякі — найгіршим. Для нас, звісно, останній завжди найкращий, інакше не було б сенсу його записувати. Якби ми писали і розуміли, що виходить гірше, ніж раніше, навіщо тоді взагалі працювати? В усякому разі, сприйняття самих музикантів дуже рідко співпадає зі сприйняттям слухачів. Ми все це бачимо зсередини. І, як усім батькам, нам наші діти безперечно здаються  красивими. Але цей альбом, на нашу думку, однозначно вдався, бо це єдиний наш запис, який ми могли слухати самі вже після релізу, після мільйонних репетицій.

— Чи змінилися ваші прихильники за декілька років, які пройшли між останнім туром і «Маминой юностью»?

— Ми помічаємо, що на концерти ходять зовсім інші люди. Нове покоління. Виходимо у Львові на сцену і бачимо в залі дітей — випускників шкіл, старшокласників. Нам здається, що це добре, значить, ми «в струмені». А взагалі публіка дуже змінилася, стала більш масовою. Раніше нас слухали такі собі естети, які у всьому розбираються, всім займаються, а зараз серед відвідувачів концертів не тільки «просунуті меломани». Але музику ми, звичайно, пишемо для себе, не намагаючись формувати певну аудиторію.

— Що б ви порадили молодим музикантам, які прагнуть бути популярними, як «Lюк»?

— Якби ми знали, як стати популярними…

— Але ви популярні!

— Так, ми це часто чуємо. Напевно, наша публіка мало ходить на концерти, все більше сидить за комп’ютером і насолоджується нашою музикою... Ми можемо порадити тільки робити щось, якщо хочеться робити. Ти можеш бути популярним, якщо ти сам себе таким бачиш. Якщо ти кайфуєш від того, що робиш, тоді все у тебе вийде. Головне — отримувати насолоду від своєї справи, а просування музики у маси — це вже робота менеджерів.

— Інтернет для вас — корисний канал просування?

— Було б дуже неправильно не брати його до уваги. Ми, безумовно, знали, що альбом з’явиться в Інтернеті вже наступного дня після релізу. Ми цьому ніяк не заважаємо, інакше він просто не дійшов би до слухача. В усякому разі, людина спочатку слухає музику з Інтернету, а потім уже вирішує, чи хоче купити ліцензійний диск і так віддячити гурту. Ми і самі не пам’ятаємо, коли востаннє купували диски. Ми взагалі гурт, який розкрутили пірати, тому ставитися до цього негативно було б дивно — інших важелів впливу ми не мали.

— Що вам сподобалося із новинок світової музичної творчості?

— Однозначно всьому «Lюку» сподобався гурт “MGMT”, ми прямо їхні фанати. Декому сподобався гурт «Kissogram», Аліна Орлова, останні альбоми “Coldplay” і “Radiohead”. П’ять учасників — п’ять думок!

— Для виконання однієї з пісень «Маминой юности» ви запросили до співпраці Антона Слєпакова з дніпропетровського гурту «…и друг мой грузовик». Чи будуть нові цікаві дуети?

— Ой, все це відбувається дуже спонтанно. З Антоном ми спочатку обговорювали концепцію пісні по електронній пошті, потім по телефону. Насправді все залежить від музики. Якщо вона попросить, то ми з нашим другом Антоном або з кимось іншим обов’язково ще щось запишемо. Нам здається, що ми цей процес не контролюємо.

— Якими ви уявляєте собі дітей тих мам, які зараз юні?

— Напевне, вони теж створять свої гурти і будуть робити музику. І їхню музику обов’язково будуть намагатися якось назвати, будуть говорити про наслідування минулого… Загалом все буде так само, як сьогодні, хіба що у них будуть інші зачіски, інший колір нігтів, очей і шкіри… Не думаю, що люди зазнають якихось серйозних мутацій. У головах щось зміниться — це скоріше. З розвитком тих процесів, які є зараз, люди все менше будуть бажати стати шахтарями або металургами, а все більше музикантами, щоб нічого не робити, а тільки записувати альбоми і розповсюджувати їх в Інтернеті.

— Журналістами ще будуть хотіти стати…

— І журналістами, щоб безкоштовно ходити на концерти. Ідеальна замкнена система!

Наїна ЛЄВОДВОРСЬКА