Віталій АНДРЕЄВ: РОК-ШАМАН ПСИХОДЕЛІЧНОЇ СВОБОДИ

РОК-ШАМАН ПСИХОДЕЛІЧНОЇ СВОБОДИ

Автор: Віталій АНДРЕЄВ:

Імовірно, кожній епосі доводиться терпіти бунтарів духу і думки, одержимих ідеєю «розширити межі» дозволеного і загальноприйнятого, «відкрити сьомі двері» (О. Шпенглер), розкрити «двері сприйняття» (О. Хакслі). Саме таким і був Джим Моррісон — поет і композитор, рок-зірка і герой молодіжної контркультури 60-70-х. Цього року йому виповнилося б 65.

Вперше я почув Моррісона влітку 1978 або 1979 року, у когось із моїх приятелів на касетнику «Весна-306». Вразило те, як співала людина з магнітофона — ніби його тіло розриває на частини душа, що прагне назовні, або його страчують на електричному стільці; відчувалося, що він не просто співає, а живе на сцені і живе «на всю катушку». Так Джим Моррісон і Doors увійшли до мого життя...

І сьогодні, через майже сорок років після смерті, Моррісон спонукає до творчості художників, поетів, письменників, кінематографістів і учених у всьому світі. Український культурний простір не є виключенням. Вплив цієї «дивної людини» на сучасну українську культуру ще не вивчений, але вельми відчутний, наприклад, у творчості сучасних молодих і талановитих українських письменників Сергія Жадана і Любко Дереша. І це недивно: Моррісон щедро дарує свою діонісійську свободу, якої у нього було з надлишком, «за краї». Без нього сучасний світ був би іншим.

Джим Моррісон і Doors

У 1950-і роки в Західній Європі і Америці під впливом пережитих і усвідомлених уроків, які піднесли миру тоталітарні ідеології (нацизм, фашизм і комунізм), поновився вплив консерватизму. У відповідь на нього незабаром зазвучали теми відчаю, відчуження, розкладання цінностей, критики суспільства. Носієм бунту в основному стала молодь, що почала сексуальну революцію і рух хіппі, що створила рок-музику, поп-арт, літературу «розбитого покоління». В цей час услід за «The Beatles», «Rolling Stones» і Бобом Діланом з′явилася величезна кількість рок-груп. Серед них завжди виділялася група «The Doors», яка по-справжньому розкрила для багатьох потенціал року і яка показала, що текст у пісні — це щось більше, ніж банальні вірші.

Своєю несхожістю група була зобов′язана харизматичному вокалісту Джиму Моррісону. В ньому дивним чином поєднувалися примітивний язичник і витончений інтелектуал, IQ якого дорівнював 149. Тим часом, навіть його шанувальники визнають, що часто він нагадував людину, побачивши яку будь-хто вважав би за краще перейти на протилежний бік вулиці. Нестерпно грубий, ненадійний бунтар, якого терзали суперечності і який регулярно вживав, щонайменше, один з наркотиків, а часом був просто небезпечний, — ось лише деякі характеристики, що підходять для його опису. Та все ж, за словами одного з членів обслуговуючого персоналу «The Doors», «у 98 відсотках випадків Джим поводився, як джентльмен».

Інтелектуал із пристойної родини

Джеймс Дуглас Моррісон народився 8 грудня 1943 року в містечку Мельбурні, штат Флорида, в сім′ї морського офіцера, що згодом дослужився до контр-адмірала. За службовим обов′язком Моррісон-старший часто і надовго виїжджав. Джим виріс практично без батька — можливо, саме тут потрібно шукати ключ до розуміння його норовистої душі.

Не приголублений батьківською увагою, Джим проте виріс здоровим, міцним, товариським хлопцем зі своєрідним відчуттям гумору і схильністю до розіграшів. Проте, будучи шибеником і бунтарем, він багато читав, захоплювався літературною течією бітників, творчістю Дж. Керуака, А. Гінзберга, Л. Ферлінгетті, які пропагували добровільний відхід від багатства, соціальних проблем, сексуальну свободу.

У 1961 році він без зусиль закінчив школу з гарними оцінками і поступив до коледжу. Після закінчення року продовжив навчання в університеті Флориди: вивчав історію культури, театру, основи сценографії, філософію, психологію натовпу. Але незабаром Моррісон кинув Флоридський університет і поступив до Каліфорнійського — на факультет театрального мистецтва (спеціалізація — кінематограф).

Крім дипломної роботи, він зняв два фільми («Бенкет друзів» — у співавторстві з двома приятелями з кіношколи і «HWY»), ролики до пісень «Прорвися» і «Невідомий солдат», разом з драматургом Майклом Мак-Клером написав сценарій до фільму «Адепт».

Після закінчення кіношколи він перестав відвідувати рідних, виїхав із квартири, що знімається, довго ночував, де доведеться, потім поселився на горищі якогось складу. Впродовж декількох років Моррісон пив і палив маріхуану, а потім, як згадував один з його знайомих, почав ковтати ЛСД, «як цукерки». Під дією наркотиків Моррісона стали відвідувати музичні образи: «Перші п′ять або шість пісень я написав, просто перенісши на папір те, що чув у фантастичному рок-концерті, що відбувався в моїй підсвідомості. І раз вже я написав ці пісні, я просто повинен був їх заспівати».

Одного разу він зіткнувся з клавішником Реєм Манзареком, якого знав по університету. Моррісон співучо прочитав йому текст своєї пісні «Moonlight Drive». Манзарек згадував: «Коли він заспівав ці рядки:

Давай попливемо до місяця,
Подолаємо морський прилив,
Збагнемо секрети цього вечора,
Які місто ховає уві сні, — я подумав: ось воно... Здавалося, якщо ми зберемо групу, то заробимо мільйон доларів».

Джим поселився біля Манзарека, і вони стали працювати над піснями. Потім познайомилися з ударником Джоном Денсмором і гітаристом Роббі Крігером. Так почався шлях групи «The Doors» («Двері»). Її назва — на честь твору Хакслі «Двері сприйняття» — ясно вказувала на експерименти музикантів з наркотиками. Письменник намагався знайти засоби для розширення свідомості за допомогою різних психоделіків. У період зльоту психоделічної культури назва групи виявилася вдалою і в комерційному плані.

«Я шукав межі реальності»

Джим Моррісон терпіти не міг «фанів-недоростків». Єдиним стимулом, що спонукав його до концертних виступів, була можливість експериментувати з публікою. Поза всяким сумнівом, він бачив себе шаманом, що вивільняє енергію натовпу і що доводить себе і публіку до катарсису. Моррісон кидав у залу свої прекрасні тексти в тягучих інтонаціях, напруженому шепоті, крику, реві, вибуху. Але іншого разу він створював похмуру атмосферу — монотонний голос, заклякла поза. Іноді справа навіть доходила до відсутності виступу як такого, і все обмежувалося формальною присутністю Джима на сцені.

Подібна антилогіка була усвідомленою і, судячи з усього, спеціально збудованою. Друзі Моррісона відзначали, що він любив «планувати спонтанність і контролювати хаос». Моррісон прагматично фіксував реакцію публіки на свої дії. Ударник групи згадує: «Виступи Моррісона були настільки сильними, що колишній католицький хлопчик усередині мене думав про це як про богохульство, за яке ми будемо покарані».

Моррісон же творив своє видовище без страху й боязні зайти дуже далеко, щоб досліджувати сприйнятливість своєї нервової системи і залу. «Скажімо так, я шукав межі реальності», — писав він.

«Мені подобалася одна гра...»

Філософія існування на межі можливостей перетворила життя Моррісона в суцільну аварію. «Я хочу мати свободу випробувати все, я сподіваюся випробувати все, принаймні, один раз», — говорив він і міг запросто прийняти таку дозу спиртного, після якої нормальна людина прокинулася б у лікарні. Незнайомі люди давали йому на вулиці невідомі таблетки, і він ковтав їх без питань, часто носився із швидкістю 100 км/год по вулиці назустріч іншим автомобілям, переходив дорогу тільки на червоне світло.

Мені подобалася одна гра:
Хотів вповзти я у глиб розуму.
(«Поклоніння ящірці»)

Мить внутрішньої свободи –
Коли розум відкритий
Для нескінченності світу
І збентежена душа приречена бродити
У пошуках вчителів і друзів.

«Відчинення дверей»

У своїх пошуках він спалив свою свічку з обох кінців і 3 липня 1971 року, у віці 27 років помер у Парижі від зупинки серця. Поховали Джима Моррісона на паризькому кладовищі Пер-Лашез. На церемонії не було священика, а також нікого з членів родини Моррісона або з групи «The Doors».

Віталій АНДРЕЄВ

«Експедиція XXI» №8 (75) 2008

РОК-ШАМАН ПСИХОДЕЛІЧНОЇ СВОБОДИ

Автор: Віталій АНДРЕЄВ:

Додати відгук:

Ваш відгук: (не більш як 3500 символів. Залишилось: 3500)

У цьому номері: