Протягом багатьох років цирк залишається одним з улюблених місць проведення дозвілля дітей і дорослих. Дітям завжди було цікаво спостерігати за незвичайними трюками акробатів і клоунів, дивитися на дресированих тварин, а для дорослих цирк — унікальна можливість хоч на годину-півтори опинитися в дивовижній країні дитинства і на деякий час забути про проблеми. Наша сьогоднішня героїня Світлана Михайленко в свої 21 і не думає прощатися з дитинством, тому й вирішила присвятити себе цирковому мистецтву. На рахунку Світлани величезний досвід роботи в цирку, участь у численних конкурсах. Про це і буде наша розмова.

— Кар’єра більшості знаменитостей починається з різноманітних конкурсів, фестивалів, телепроектів. Ви брали участь у чомусь подібному?

— Безумовно. На конкурсах як ніде можна проявити себе, подивитися на інших і, головне, отримати від професіоналів оцінку свого таланту. Конкурси сприяють пошуку нових неординарних образів, оскільки саме тут розумієш, що немає меж досконалості. У 2003 році я стала володаркою 2-го місця на всеукраїнському фестивалі «Зоряне коло». Навесні 2011 року перемогла в конкурсі «Таланти Дніпропетровська» (ТРЦ «Караван»). Влітку представляла Україну на міжнародному фестивалі дитячої та молодіжної творчості «Сонцерод», який проходив в Болгарії, де зайняла 1 місто в номінації «Циркове мистецтво».

— Це Ваша перша поїздка?

— Ні. Я півроку працювала в Туреччині, виступала в готелях перед туристами всього світу. Маю відзначити, що за кордоном публіка більш зацікавлена і вдячна. Їм не байдуже, хто перед ними, і це приємно.

— А що привело Вас у циркове мистецтво?

— Акробатикою я почала займатися з 9 років. Якось ми з мамою дивилися на площі концерт, на якому виступали акробати. Побачене мене настільки вразило, що я буквально потягла маму до циркової студії. Батьки хотіли, щоб я займалася танцями або гімнастикою, оскільки я з дитинства відрізнялася гнучкістю тіла. Тому проти цирку заперечень не було, адже це навіть краще — оригінальніше.

— Ви працюєте у повітрі?

— У дитинстві намагалася, але вище ніж на 10 метрів не піднімалася. Ставати повітряною гімнасткою не хочу, тому що працювати в повітрі реально тільки в стаціонарному цирку. На гастролях часто немає можливості поставити на сцені реквізити.

— Ви б погодилися стати «бродячою» артисткою?

— Коли я навчалася в Київському естрадно-цирковому коледжі (нині академія), працювала в цирку «Шапіто». Ми роз’їжджали по містах України. Було весело і цікаво. Однак зараз хочеться стабільності і комфорту.

— А з тваринами виступати не пробували?

— Поки що ні. Може, в майбутньому і спробую. Це дуже цікаво і в той же час трохи страшно, адже тварини часто непередбачувані.

— Ви зараз вчитеся на театрального режисера в Дніпропетровській філії Національного університету культури і мистецтв. Про що буде Ваш перший спектакль?

— Це обов’язково буде щось нове і молодіжне, можливо, з елементами цирку. Класику ставити не хочу, все вже і без мене поставлено. Із задоволенням буду співпрацювати з авторами початківцями.

— Який же Ви плануєте поставити спектакль?

— Фентезі з елементами акробатики.

— Чому саме фентезі?

— Цей жанр користується популярністю у молоді. Також у фентезі майже неможливо передбачити розвиток подій і кінець, а непередбачуваність і інтрига завжди приваблювали глядачів.

— У чому ще хотілося б себе спробувати?

— Хочу здійснити мрію своїх батьків — спробувати себе в танцях. Мій улюблений напрямок — контемп.