У провінційній Україні аматорство — чи не єдина форма існування сучасної рок-музики. Якщо, звісно, столичні продюсери починають розкручувати молодих гламурних дівчат, їхня кар’єра досить передбачувана, але коли на сцену намагаються потрапити талановиті рок-колективи, то досягти своєї мрії вдається небагатьом. Зараз ні в кого не виникне сумніву, що такі рок-гурти, як «Воплі Відоплясова», «Океан Ельзи», «Скрябін» є класикою сучасного українського року, хоча колись вони теж були аматорами, невідомими широкому загалу.

Голлівудські молодіжні кінострічки часто-густо пропагують «культ року», чи не у кожній школі або коледжі існують гурти, що грають рок-музику в спеціально облаштованих студіях... Та, на жаль, у нашій країні аматорські рок-групи вимушені проводити перші репетиції в орендованих гаражах. Саме так, до речі, робить молодий дніпропетровський рок-гурт «Burning Hearts», не маючи жодних сумнівів щодо правильності обраного шляху.

Серця гурту — це гітаристи Дмитро Скляров і Олег Зажирко, басист Дмитро Єрьоменко та ударник Анатолій Шишко. Наразі я отримала можливість розпитати цих талановитих хлопців про їхню творчість.

— Коли виникла група «Burning Hearts», хто вигадав назву і що вона означає?

Д.С. — Група була створена в серпні 2007 року. Назву придумали спільними зусиллями у грудні того ж року; в перекладі з англійської «Burning Hearts» означає «Палаючі серця».

О.З. — То просто, коли було холодно, ми, за відсутності студії для репетицій, музикою намагалися зігрітися в гаражі… (Жартує).

— Чи можете ви пригадати першу пісню, зіграну на публіці?

Д.С. — О! Найпершою ми зіграли пісню «In my dreams» гурту "Vig Wam".

— І як на цю пісню відреагували слухачі?

Д.С. — Ну, «это была полная лажа»! Я не знаю, як «лажа» буде українською. (Всміхається).

— Гаразд, а перший концерт пам’ятаєте?

Д.С. — Так! 24 лютого 2008 року в клубі «Зодиак», це був рок-ринг, і в ньому брав участь такий «знаменитий» гурт, як «Burning Hearts». (Сміється). Було добре!

О.З. — Ми тоді зібрали гривень з чотириста.

Д.С. — Точніше, там було караоке — змагання рокерів, гроші збирали зі слухачів, і по грошах ми перемагали: заробили аж цілих 350 гривень!

О.З. — Та ні, загалом ми заробили більше, але вокаліст тоді стушувався — мовляв, навіщо суперників зобижати, давайте ділити порівну…

— Які ви щедрі!.. А що можете сказати про свій нещодавній виступ «на розігрівці» в БК «Шинник» під час концерту легендарного російського рок-гурту «Мастер»? Хвилювалися, мабуть?

Д.Є. — Та все чудово! Просто БОМБА!

А.Ш. — Я хвилювався тільки на першій пісні, а потім вже стало до смаку, і… це було круто! Як казав вокаліст «Iron Maiden» Б. Діккенсон: «Аудиторія стиснулася до розміру великого пальця. Я тримав її в руках!».

Д.С. — А у мене чомусь не було хвилювання. Ну, відносно мало…

О.З. — У мене теж хвилювання не було, але мої руки якогось біса не дуже слухалися!

— Я гадаю, вам вдалося не тільки розігріти, а й запалити публіку в БК «Шинник»! Як вважаєте, в якому напрямі та жанрі ви граєте?

А.Ш. (Питає в друзів) — Speed Metal, хлопці?

Д.С. — Так, «з-під метал»!.. (Сміється).

Д.Є. — Та тут таке Hard&Heavy є… Я, щоправда, в гурті людина нова.

О.З. — Спочатку це був Hard Rock, а що потім на нього накрутив  кожен з нас у зв\\\\'язку зі вподобаннями — цього вже не зрозуміти.

— Я зіткнулася з тим, що іноді вашу музику не сприймають. Це тому, що у вас намішано багато стилів, чи просто ви ще не розкручені виконавці?

Д.С. — У принципі, музика «Burning Hearts» відносно зрозуміла для всіх, вона має досить широкий діапазон слухачів — це наша думка. А якщо говорити про те, що у нас немає достатнього професіоналізму, популярності, то це…

А.Ш. — …Це все буде!

Д.С. — …це, звичайно, впливає на слухача. Один слухає, дивиться і думає: «Я їх не знаю... Навіщо мені їхній музон?». Хоча слухач теж різний: буває вдячний, буває байдужий, буває, йому сподобається, а він ніколи не признається собі в цьому. Наша справа — доносити себе до сердець слухачів!

— А що конкретно ви б хотіли донести?

Д.С. — Класика року ­— це протест проти чогось. У нас же цього немає. Наші пісні здебільшого розповідні. І нам хочеться донести до слухачів те, як МИ бачимо це життя.

— Завдяки чому у вас виникає творчий вогонь?

Д.С. — По-різному. Для мене це йде від якихось старих груп, наприклад «Scorpions», ну і від світової класики… Натхнення приходить навіть від того, що з нами трапляється.

О.З. — А я зазвичай наслухаюся якихось пісень, і потім як в голові щось своє заграє!..

Д.С. — Надихає, певно, самий потяг до творчості.

— Цікаво було б послухати історію створення вашого, можна сказати, хіта «Night Riders» — гімну однойменного байкерського клубу?

О.З. — О… У нас була абсолютно інша музика, текст теж був готовий. Всі нервували на репетиції, мовляв, нічого не клеїться, підемо додому! І тут, тільки всі зібралися йти, як Діма Скляров каже: «Олеже, ти грав нещодавно прикольну тему, давай її спробуємо?». І ми почали її грати, плюс придумали та вставили ще нові частини. А потім, коли прийшли байкери з «Night Riders» і ми їм це зіграли, то вони були ошелешені: «Супер! Ми й не сподівалися на ТАКЕ!!!». Щиро кажучи, ми й самі на ТАКЕ не сподівалися. (Усміхається).

— Вас хтось продюсує? Чи є бажання випустити власний CD?

Д.С. — На жаль, продюсера немає... Тому шукайте нас, товариші продюсери!!! Ось вони ми!.. Наш сайт http://burninghearts.com.ua і сторінка http://vkontakte.ru/club1586213.

Щоб про «Burning Hearts» дізнались в Україні, ми повинні випустити власний музичний продукт, але, по-перше, у нас допоки немає фінансової можливості це зробити, а по-друге, я критично ставлюся до нашої творчості і вважаю, що ми ще розвиваємося, працюємо, але не досягли потрібного рівня майстерності. Будемо грати...

А ми будемо сподіватись, що музика «Burning Hearts» переросте статус «зеленого гаражного року» та в майбутньому цей гурт стане наступною зіркою на українському рок-небосхилі. Отож побажаймо хлопцям, щоб вогонь їхніх сердець не палив усе на своєму шляху, а зігрівав кожного, хто почує акорди їхніх пісень! Успіхів вам і творчого запалу!

Катерина НІКОДА