Життя буває різним. Інколи воно довге і розмірене, а інколи — швидке та стрімке. Але не завжди, проживши багато років і озираючись назад, людина може сказати, що зробила достатньо і прожила активне, насичене, в постійних пошуках і знахідках життя. Та Даша Малиновська належала якраз до протилежного типу людей. Проживши всього 22 роки, Даша встигла чимало зробити. Її життя було сповнене творчості, в якій вона прагнула відобразити навколишній світ, розфарбовуючи його неповторними фарбами свого світовідчуття. На жаль, передчасна й несподівана смерть не дозволила таланту дівчини зміцніти і проявитися повною мірою. Але Даша встигла зробити дійсно дуже багато.

У травні в Будинку архітектора відбулася виставка картин Дарії Малиновської, на якій всі охочі могли познайомитися з її творчістю і побачити світ очима юної художниці.

Про те, якою була Даша, нам розповіли її подруги, сестри Аліна і Карина Гаєві.

Аліна: — Вона якось дуже раптово пішла. Ніхто не міг навіть подумати такого. Ми разом вчились у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, їздили літом на практику до Польщі. Даша любила творчість, надихалася людьми та навколишнім світом. Малювала, займалась дизайном, цікавилась музикою… Даша була дуже талановита, вона не висмоктувала теми з пальця. Часто ходила з сім’єю в походи, в неї було дуже багато етюдів. Серед її робіт афіша джаз-фестивалю "Jazz in spring", обкладинка диска "Співаник" дніпропетровського гурту «Вертеп», ексклюзивні принти на футболки для фірми «T-Jeasy».

Коли подивишся її картини, можна здивуватись, які вони різноманітні, професійні. Коли задумали виставку і почали збирати Дашині роботи, усі були вражені тим, скільки вона усього зробила. Коли її життя обірвалось, їй було лише 22, але вона встигла зробити дуже багато і пішла із життя на творчому підйомі. Ніхто не може зрозуміти, чому так сталося. Але вона прожила гарне життя, в якому було дуже багато хорошого.

Те, що було виставлено, — лише маленька частка її творчого доробку. Більшість картин залишились у неї вдома.

Карина: — На виставці був один портрет — трошечки похмурий, зроблений у зеленуватих тонах. Дехто казав, що вона, мовляв, щось там таке вже відчувала. Насправді, якщо б Даша сама робила цю виставку, може, вона б і не взяла цей портрет, може, для неї він був невдалий. Вона була дуже життєрадісна дівчина. На виставці ніхто не казав про Дашу в минулому часі. Здавалося, що вона зараз прийде і скаже: «Як класно, що ви всі тут зібралися!» Вона нібито й досі поряд…

Виставка зроблена в пам’ять про Дашу, але роботи, які були представлені на ній, дійсно чогось варті. Це повноцінні художні твори. Це погляд на життя очима Даші. І якби вона була жива, ними так само треба було б поділитися з іншими людьми.

Ольга САМУСЕНКО