Експерти-екологи ООН заявили, що через глобальне потепління до 2020 року до 250 мільйонів африканців страждатимуть від нестачі води, Азію чекають гігантські повені, а з українських лісів зникнуть вовки. На бізнес-форумах України зараз активно обговорюється загроза глобального потепління. Незворотні зміни клімату на Землі можуть порушити звичний перебіг світових макроекономічних процесів. Якщо, звичайно, глобальне потепління реально і незворотно, адже деякі учені заперечують ці прогнози. Не визнають вони і висновків знаменитої Мадридської міжнародної конференції, що оголосила в 1995 році настання глобального потепління науковим фактом. Хтось із них вважає, що в атмосфері Землі відбуваються закономірні циклічні коливання клімату. Інші переконані, що ця «модна» тема спеціально розкручується деякими ученими, журналістами, громадськими діячами, щоб привернути увагу до своїх персон.

Але більшість учених все ж таки підтримують версію глобального потепління на планеті. Головною причиною його виникнення вважають парникові гази. У земній атмосфері є гази, що мають властивість утримувати частину інфрачервоних променів, які наша планета випромінює в космос. Надмірна кількість таких газів виникає в результаті людської діяльності, і збільшується вона набагато швидше, ніж раніше, а отже, посилюється парниковий ефект. Вуглець потрапляє в атмосферу через знищення лісів (до 1,5 мільярдів тонн вуглекислого газу щорічно), збільшення об′ємів спалюваної нафти, газу, вугілля (6 мільярдів тонн) та інші процеси. Промисловість провокує глобальне потепління! Центр вивчення вуглекислого газу («основного» парникового газу), який працює у складі Національної лабораторії в Оак-Рідж, підрахував, що з 1751 року в світову атмосферу потрапило 315 мільярдів тонн вуглецю, половина цих викидів – після 1970-х років. Приблизно 77,5% емісій опинилося в атмосфері в результаті спалювання твердого (вугілля) і рідкого (нафта) палива, 18,1% – природного газу, 3,8% – за рахунок виробництва цементу, вважають учені. Але і тут не все ясно. Знаходяться фахівці, котрі стверджують, що потрібно поміняти місцями причину і слідство. Не гази викликають парниковий ефект, а парниковий ефект провокує активне виділення вуглекислого газу в атмосферу. У Світовому океані знаходиться 90% вуглекислого газу. Поступове нагрівання океану приводить до масштабних викидів СО₂ в атмосферу. І вся діяльність людини, разом узята, порівняно з цими викидами нікчемна.

Існує теорія, що Земля нагрівається кожні півтора тисячоліття. Її прихильники вважають, що температура планети дійсно збільшуватиметься в найближчі сотні років, а потім наступить нове похолодання. І причиною тому не людина, а астрономічний характер температурних коливань атмосфери. В історії Землі відомі декілька епох відносно різкого потепління (останні з них – приблизно 140 і 10 тисяч років тому), які відбувалися без участі людини. Можна вірити або не вірити в настання глобального потепління, проте існує науковий факт, що з кінця XIX століття до початку XXI-го середня температура на земній кулі піднялася на 0,7°С. Причому якщо до 1970 року це підвищення складало 0,05°C за 10 років, то за останнє десятиліття його темпи різко збільшилися. У зв′язку з цим була створена Міжурядова група експертів зі зміни клімату, куди увійшли 2,5 тисяч учених із 130 країн світу. На підставі висновків цієї групи світова спільнота все ж таки вирішила «винуватити» в потеплінні промисловість. Навіть якщо антропогенний чинник не є першопричиною глобального потепління, зменшення викидів зможе понизити його темпи, упевнені учені. За даними за 2003 рік, найбільшим забруднювачем атмосфери були США (1 млрд 580 млн. метричних тонн вуглецю). У першу десятку увійшли Росія (1 млрд 131 млн. тонн), Індія (407,5 млн. тонн), Японія (336 млн.), Німеччина (219 млн.), Канада (154 млн.), Великобританія (152 млн.), Південна Корея (124 млн.) і Італія (121 млн.). Україна розташувалася на 16-му місці. Якнайменший внесок у процес глобального потепління вносила держава Кірібаті (8 тонн, 208-е місце).

У 1997 році в Кіото (Японія) був прийнятий Кіотський протокол, який ввів квоти на викид газів в атмосферу. У Протоколі закріплені кількісні зобов′язання країн зі зменшення викидів парникових газів відносно даних за 1990 рік. Для кожної країни норми зменшення викидів газів визначаються індивідуально. Так, наприклад, країни-учасниці ЄС повинні скоротити ці викиди на 8% у порівнянні з рівнем 1990 року, Канада і Японія – на 6%, а Україна має право виділяти в атмосферу ту ж кількість газів, що і в 1990-му. Протокол діє до 2012 року. До цього часу загальні викиди парникових газів в атмосферу повинні скоротитися на 5%. Кіотський протокол – перший договір з охорони довкілля, заснований на ринкових механізмах регулювання. Держава або окремі господарюючі суб′єкти на її території можуть продавати або купувати квоти на викиди парникових газів на національному, регіональному або міжнародному ринках. Адже є країни, де реальні викиди газів менше дозволених, до числа яких відноситься й Україна.

Держави, де промисловість розвивається такими темпами, що зменшити кількість газів, що виділяються в атмосферу, для них вельми проблематично, можуть купити право на певний об′єм викидів парникових газів у країн, які виділяють їх у кількості менше дозволеної норми. Інакше кажучи, та країна, чиї виробництва викидають в атмосферу надлишок шкідливих газів, повинна або скоротити ці виробництва, або переобладнати їх відповідно до нових екологічно чистих технологій, або купити в інших країн дозвіл на викид зайвої порції газів. Також Кіотським протоколом передбачені і проекти сумісного здійснення зобов′язань. Як відомо, в державах Євросоюзу потенціал енергоефективності і енергозбереження практично вичерпаний, а в таких, як Україна, – майже не реалізований. Це означає, що одна країна може профінансувати проекти зі скорочення викидів парникових газів в іншій. Одержані в результаті реалізації таких проектів «одиниці зниження викидів» будуть передані інвестуючій країні в рахунок її кількісних зобов′язань, визначених Кіотським протоколом. На сьогоднішній день цей документ ратифікували більше 160 держав світу. З «головних забруднювачів» тільки Сполучені Штати Америки відмовляються приймати умови угоди. Виконання країнами положень Кіотського протоколу стимулює підвищення ефективності використання ними своїх енергоресурсів і розвиток нових «чистих» технологій. Проте багато учених вважають, що заходів, які вживаються, недостатньо, і необхідна нова угода з жорсткішими умовами. Навіть якщо повністю припинити промислові викиди, все одно протягом найближчих 30 років через вплив уже присутніх в атмосфері шкідливих газів на Землі відбуватиметься потепління клімату. Отже, потрібні нові підходи до рішення проблеми, що приведе до активного розвитку нових напрямків у світовій економіці.

Але не тільки тому в середовищі бізнесу активно цікавляться темою глобального потепління. Цей процес може викликати глобальну економічну кризу, порівнянну за масштабами із наслідками Великої депресії і двох світових воєн. Про це заявив Ніколас Стерн, колишній головний економіст Всесвітнього банку. Засновуючи свою думку на об′єктивних економічних чинниках, він прогнозує міграцію щонайменше 200 мільйонів чоловік у випадку, якщо середньорічна температура планети виросте на 3°С. Н. Стерн упевнений, що танучі льодовики і рівень моря, що підіймається, загрожуватимуть кожному двадцятому жителю Землі. В таких умовах може наступити банкрутство багатьох економічних галузей і криза економіки цілих країн. Хочеться все ж таки сподіватися, що людство знайде спосіб уникнути і голоду, і спраги, і воєн. Для того, щоб підготуватися до потепління, в людей є у розпорядженні  декілька десятків років. А поки що відкриваються нові морські траси, розширяються зони рибальства, полегшується доступ до океанських нафтових і газових родовищ. Та і в сільському господарстві північних регіонів з′являються нові перспективи.

Наталія СЕГЕН
дослідник