Життя людини — це процес, в основі якого лежить функціонування білкових тіл і який супроводжується поглинанням води, їжі та кисню. Але вектор цьому процесові задає нервова система людини, складна конструкція якої призводить до появи такого явища, як суб’єктивна реальність.

До об’єктивного без міфологічного додатку нас прагне наблизити Наука. Але наукові праці не мають нічого спільного з міфом тільки на папері, а вже при існуванні в уяві людини наука теж стає міфом. Тобто в будь-яких проявах свого життя людина існує у парадигмі міфу. Можна сказати, що життя — це міф і що міф людині потрібен як повітря, — тільки замість суміші газів він являє собою суміш символів, знаків, логем, фонем.

Але людина — істота соціальна, і тому міф існує не тільки в особистому житті, а й у житті сукупності людей. Нехтування міфологічним виміром може навіть загрожувати існуванню соціуму. Ми всі пам’ятаємо Адольфа Гітлера, який у свій час заповнив міфологічний вакуум у Німеччині, і знаємо, що з цього вийшло…

Міф можна зрівняти із здоров’ям, яким можна нехтувати — і хворіти, а можна доглядати за собою, робити фізичні вправи, їсти їжу, багату на вітаміни — і бути здоровим. Люди створюють спеціалізовані заклади, у яких можна підтримувати свою фізичну форму: стадіони, басейни, тренажерні зали. Для підтримання ж «міфологічного здоров’я» є такі заклади, як театри, бібліотеки і, звісно ж, музеї.

З 1 по 5 червня на базі Музею історії міста Дніпродзержинська вже вчетверте пройшов щорічний історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest», центральною ідеологемою якого є стародавня українська парсуна — «Казак-Мамай». Це був фестиваль поєднань. Поєднувалися різні види мистецтва: література, живопис, музика. Поєднувались також різні покоління — поруч з роботами досвідчених митців на фестивалі була представлена й дитяча творчість. Поєднувалися навіть живі і ті, кого з нами вже нема. Так, в рамках фестивалю була відкрита виставка робіт відомого українського скульптора Володимира Наконечного. Здавалося б, мистецьке коло України — таке місце, де всі знають один одного і знають, хто чого вартий. Але, зі слів іншого учасника фестивалю, відомого скульптора Олександра Жолудя із Запоріжжя, виставка творів Наконечного стала справжнім відкриттям.

На фестивалі були представлені роботи Ореста Скопа, Богдана Брянського, Віктора Цапка, художнього подружжя Анжели та Євгенія Прокоф’євих та багатьох інших. Художники, які виставляли на фесті свої картини, ще й брали участь у пленері. Створені за час пленеру роботи стали частиною художнього фонду Музею історії Дніпродзержинська.

Літературна складова фестивалю була представлена письменниками і з Дніпропетровської області, такими як Леся Степовичка, Володимир Сіренко, Сергій Злючий, і гостями зі Львова — Галиною Крук та Мар’яною Кіяновською. Крім того, свої казки розповідав Сашко Лірник.

Була на фесті і музикальна частина — концерт гурту «Вертеп», і вечір українського кіно. До того ж учасники фестивалю їздили на екскурсії колишніми Вольностями Запорозькими.

Різноманітні святкові заходи, поєднуючись із тематичною специфікою фестивалю, в своїй сукупності нагадували вправи з оздоровлення суспільного мислення й світосприйняття. Подякуємо організаторам фестивалю за таку добру справу і будемо чекати на наступний «Мамай-фест» наступного року.