На прес-конференції, яка була організована Інститутом суспільних досліджень (ІСД), піднімалося доволі гостре питання доцільного використання коштів, які надходять до бюджету міста. Оскільки сьогодні моніторинг бюджетного процесу Дніпропетровська є одним з головних проектів інституту, під час прес-конференції було піднято низку важливих питань, обговорено деякі нагальні проблеми, з якими зіткнулися працівники ІСД та представники ЗМІ. В розгляді цих питань брали участь виконавчий директор інституту Владислав Грибовський, експерт бюджетного процесу, декан факультету менеджменту організацій Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України Кирило Огданський та координатор проекту «Моніторинг бюджету Дніпропетровської міської ради в гуманітарній сфері на 2009 рік» Олександра Ганжа.

Серед основних тем бесіди прозвучало таке насущне питання, як відкритість влади, прозорість дій міських чиновників щодо надання цілісної, зрозумілої пересічному громадянину інформації стосовно використання бюджетних коштів у Дніпропетровську. «Показовим зразком небажання влади співпрацювати із пресою може послугувати той факт, що на засідання міської ради представники газети „Експедиція ХХІ” змогли потрапити тільки після акредитації, яка тривала протягом двох місяців», — зазначив у свої доповіді пан Грибовський. «А отже, будь-який журналіст, якому потрібно потрапити на засідання міської ради, щоб освітити ті чи інші процеси, повинен витратити щонайменше два місяці на акредитацію. Нерідко представники міської влади уникають запитань від ЗМІ, посилаючись на неймовірну зайнятість. А отже, висновок напрошується сам собою: представник преси у своїх намаганнях розібратися із темою доцільності використання бюджетних коштів із самого початку поставлений в коло тісних обмежень», — висловив особисту думку виконавчий директор Інституту суспільних досліджень. І це дійсно так. Ні для кого із наших читачів не секрет, що наша влада діє старими, ще радянськими методами.

Що ж стосується відкритості та прозорості бюджетного процесу, то ІСД все ж вдалося за допомогою незалежних експертів зробити деякі висновки. В ході моніторингу фахівцям задавалося таке питання: чи можливий взагалі вплив громадськості на бюджетний процес міста Дніпропетровська? За те, що він в принципі можливий, але максимально ускладнений, висловилася найбільша кількість експертів. І лише двоє оптимістів сказали, що це цілком можливо. Також було поставлене таке питання, як висвітлення бюджету не за його результатом, а в процесі формування, що, на думку експертів, дуже полегшило б розуміння громадянами бюджетного процесу в цілому. Отже, вже зараз можна зробити, принаймні, два висновки не на користь міської влади. По-перше: міська влада спокійно дозволяє собі приховувати інформацію, яка стосується бюджетного процесу. По-друге: якщо й можливе оприлюднення даних щодо бюджету міста, то ця інформація не буде проаналізована на професійному рівні.

Не менш важливою проблемою є фактична неможливість отримання достовірних даних щодо бюджетного процесу, якщо ви не маєте «своїх людей» в органах влади. Тобто тільки особисті контакти можуть пролити бодай краплю світла на інформативну заблокованість міськради.

Що ж до самого бюджету, то жоден з експертів не сказав про позитивні сторони розвитку даної сфери. Всі як один охарактеризували бюджет Дніпропетровська як неефективний, кризовий та такий, який називають «бюджетом проїдання».

Справи із бюджетом міста, звичайно, невтішні. Та це й не дивно, з огляду на те, що левова частка сплачуваних мешканцями Дніпропетровська податків осідає в Києві.

Декан факультету менеджменту організацій Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України Кирило Огданський висловив думку про те, що «державна влада зараз не має коштів, які можна було б витратити на ремонт та будівництво доріг, на розвиток освіти та культури, заклади охорони здоров’я та інше». Зразу ж хочеться поставити запитання: якщо держскарбниця порожня, то куди ж ділися наші податки, як вони розподіляються між обласними центрами і, головне, чому державні кошти розподіляються саме так? Але з цього приводу кожен має свою думку, об’єктивною ж інформацією ми, на жаль, не володіємо. Під час своєї доповіді пан Огданський не раз наводив приклад Польщі та її стрімкого економічного росту. Як приклад для наслідування, досвід Польщі (особливо в системі розподілу бюджетних коштів) дійсно дуже важливий для України, адже сусідня європейська держава у докризові роки мала один із найвищих показників політичного, економічного та соціального розвитку. Але хіба в цьому зараз полягає головна проблема? Ясно, що Україна (особливо зараз, під час всесвітньої економічної кризи) сильно відстала від розвинених країн, зокрема і в бюджетній сфері. І, як абсолютно слушно зазначив Кирило Огданський, бюджет, наприклад, Дніпропетровська і в докризові роки був слабким та потребував постійних змін. Але хто ж ще може посприяти швидшому «одужанню» нашої економіки, зокрема бюджетного процесу, як не громадськість? І чи не правильніше з боку влади було б перед тим, як приймати рішення про те, куди витрачати ту чи іншу суму бюджетних коштів, дізнатися загальну громадську думку? І хто може надати найзагальнішу суспільну думку щодо державного бюджету, крім засобів масової інформації? Адже для цього вони, в принципі, і існують. А наша влада, замість того, щоб співпрацювати зі ЗМІ, намагається якнайшвидше «відписатися» від них. В результаті виникає тільки одна підозра: влада наполегливо докладає зусиль для того, щоб мати можливість безконтрольно робити все, що їй тільки заманеться.

І, врешті-решт, громадяни України, зокрема мешканці Дніпропетровська, мають повне право якщо й не вирішувати, як розподілити міський бюджет, то принаймні знати, у які сфери і в якому обсязі він розподіляється. Ми повинні мати доступ до цієї інформації. Це ж не державна або банківська таємниця, яка є конфіденційною. Це ті податки, які щомісяця до держскарбниці сплачуємо ми, мешканці українських міст та селищ, громадяни європейської держави України, в якій, згідно з Конституцією, панує демократія та свобода.

Тетяна ЗЕМЛЯНА