Четвертий Міжнародний літературний фестиваль «Крик на галявині» пройшов 16-18 травня в Дніпропетровську. І якщо в 2005-му році в ньому брали участь поети з Харкова, Миколаєва і Києва, то зараз географія розкинулася від Росії до Марокко.

За задумом організаторів фестивалю — культуртрегера і журналіста Олександра Мухарева і поетеси Наталії Виборної, захід розширився не тільки в просторі, але і в часі.

«Крик на галявині» відкрився в музеї «Літературне Придніпров’я». Інтригуючим і яскравим стало представлення ведучих (вони ж організатори) у ролі нареченого і нареченої, що мало символізувати зв’язок творця і Музи.

Фестиваль продовжився того ж вечора в популярній кав’ярні «ПроJazz». Крім читання поезії, що звучала гучно й енергійно, відбулися виступи музичних гуртів «Наши» (Дніпропетровськ) і «Кафедра зеленой музыки» (Кривий Ріг). Здивувало нововведення — поетичний армрестлінг, але в ході боротьби так і не був визначений переможець, залишилося без відповіді питання, хто сильніше: Максим Кабір або Артем Явас? Можливо, наступний «Крик на галявині» дасть відповідь.

На фестивалі з’явилися і молоді лідери в поетичній справі — це харківський слемер Андрій Полежака, київська еротична поетеса Тетяна Комарова, дніпропетровський поет Максим Волохань та ін.

Незабутньою стала поїздка на козацький хутір Галушковка, де учасники заходу змогли не тільки вдосталь покричать на галявині, але й покататися на коневі, залучитися до відвічних традицій козацтва, постріляти з лука і арбалета, покуштувати національну кухню і хором поспівати українські народні пісні. Була вже неділя, коли події фестивалю перенеслися до арт-центру «Квартира». Тут відбувся довгоочікуваний слем (літературне читання, в якому важливим є не зміст, а форма; спортивно-літературне змагання у декламуванні віршів і артистизмі поетів), показ поетичного кіно, виступ московських і петербурзьких поетів.

Незважаючи на скрутне становище у країні, викликане економічною кризою, у всіх, хто був присутній на фестивалі, склалося чітке враження, що література здатна цю кризу подолати. Тільки не шепотом і малозрозумілою мовою, а щирим творчим криком.

У надрах дніпропетровської літератури утворився могутній пласт фестивальної активності, який, сподіватимемося, найближчим часом сформується і в інших мегаполісах України, адже за поетами з цікавістю спостерігають видавці. А літературні фестивалі — це якраз те місце, де відбувається зустріч автора, видавця і читача.

Анатолій КАШИН