Другий всеукраїнський літературно-музичний фестиваль «Руді тексти», що відбувся у Кривому Розі 8–9 серпня цього року, за оцінкою організаторів — Максима Кабіра і Ольги Хвостової, зібрав удвічі більше авторів і глядачів у порівнянні з торішнім.

Більше сотні гостей з різних міст України: Києва, Донецька, Дніпропетровська, Сімферополя, Запоріжжя — з’їхалися 8-го серпня на човнову станцію парку Правди, щоб виступити самим і послухати відомих поетів та початківців.

Відмінною рисою фестивалю стала еклектичність: відкриття відбулося на фоні виставки езотеричного живопису, співпало з весільними церемоніями в парку і запам’яталося гостросюжетним, динамічним бурлеском місцевого театру «Баобаб».

Увечері захід продовжився в клубі «Shelter», де в манері слему під акомпанемент місцевих гуртів «Лабораторія № 9», «Майна», «Шепіт нагуаля» і «Кафедра зеленої музики» виступили епатажні поети — Артем Явас (м. Дніпропетровськ), Євгеній Глобус (м. Донецьк), а також Павло Мескалін і Максим Кабір (м. Кривий Ріг). Паралельно з цим розверталося словесне дійство на іншому майданчику, де читали вірші запорізький поет Влад Клен і криворожанка Мар’яна Невиліковна.

Наступного дня — знову-таки на високій ноті слему — фестиваль закрився. Експресія рим когось била по нервах, проймаючи до сліз, комусь додавала драйву і куражу. Творча виразність і яскравість — те, без чого неможливо уявити молоду поезію нульових років.

Колись у шістдесятих роках минулого сторіччя Анна Ахматова сказала про Йосипа Бродського: «Цьому рудому роблять виняткову історію», маючи на увазі гоніння на молодого поета з боку влади. Звичайно, ніяких гонінь на поезію зараз немає, навіть навпаки — місцева влада всіляко допомагала фестивалю, як приміщеннями, так і фінансами. Звідси і досить сильне враження від заходу. Видно, що поезія нарешті вибралася з електронного підпілля сайтів, відвоювала майданчики центральних парків і нічних клубів, активно проганяє нудьгу, конкуруючи з дискотеками, висуває своїх лідерів.

Саме у фестивальному казані вспінюється чистісінька вичавка сучасної літератури, новітні її тенденції. З’являється нарешті цільова аудиторія, яка історично формує літературний процес. Отже «рудизна» — як у текстах, так і в житті — властивість нині необхідна, і фестиваль із таким іменем — перспективний.

Відрадно відзначити, що поштовхом до створення фестивалю в Кривому Розі послужив дніпропетровський міжнародний фестиваль «Крик на галявині», — це значить, що література в нашому краї повнокровно відроджується. І на нас ще чекають нові імена і сюрпризи.

Анатолій КАШИН