Віктор ІВАНОВ: ХТО КРАЩИЙ: ЛУЗЕР ЧИ ЛІДЕР • По слідах кінофестивалів

ХТО КРАЩИЙ: ЛУЗЕР ЧИ ЛІДЕР
• По слідах кінофестивалів

Автор: Віктор ІВАНОВ:

Навіть культові режисери-провокатори коли-небудь дорослішають. Цього року неминуче дорослішання відбулося з Девідом Фінчером, автором незабутньої екранізації роману Чака Паланіка «Бійцівський клуб», через яку з’їхали з глузду 90% молодих дівчат і хлопців, принаймні у нашій країні. Крім «БК» на рахунку Фінчера декілька моторошних до болю трилерів («Сім», «Зодіак», «Гра»), третя частина «Чужих» і декілька відео для Мадонни, Поли Абдул і «Аеросміта». І от настав час Девіду віддати свою данину Батьківщині, насиченій і спірній американській історії-літературі і, як не дивно, оскарівським перегонам. Все життя він займав перші місця у Санденсі та інших фестивалях незалежного кіно і ось нарешті зняв фільм, що відповідає усім вимогам Кіноакадемії — масштабний, довгий, дорогий, драматичний, з поганим кінцем. Але… академіки зробили інший вибір. Цікаво, чому?

Як повелося з давніх-давен, Оскарів роздають наприкінці лютого, коли всі інші нагороди уже знайшли своїх володарів. Фінчерівська «Дивна історія Бенджаміна Баттона» отримала 13 номінацій, у тому числі за найкращий фільм і найкращу режисуру, і могла б стати другим «Титаніком», якби разом із прихильністю критиків до неї прийшла й любов кіноакадеміків. Але церемонія виявилася повним розчаруванням для Фінчера і виконавця головної ролі Бреда Пітта, який уперше був номінований на найпрестижнішу для актора нагороду. Фільм отримав тільки три статуетки: за найкращу роботу художника-постановника, найкращий грим і найкращі спецефекти. Ці номінації зазвичай — парафія різноманітних «Матриць» і «Гаррі Поттерів», і слізоточивому квазіісторичному кіно там робити нічого. Але дипломовані знавці кіно вирішили, що за Бреда Пітта у фільмі грав грим, а за режисера працювали спецефекти і декорації. Переможцем, у свою чергу, став фільм колеги Фінчера по цеху незалежного кінематографу Денні Бойла «Мільйонер з нетрів» - мереживна і непередбачувана стрічка про індійського хлопця, який завдяки своїм життєвим перипетіям переміг у відомій телегрі.

Другий рік поспіль статуетку отримують актори за втілення на екранах образу «суцільного зла». Минулого року Оскара отримав іспанський актор Хав’єр Бардем за роль кілера-маніяка у фільмі братів Коенів «Старим тут не місце», а цього року статуетка дісталася (посмертно) Хіту Ладжеру, який чудово втілив образ класичного злодія бетменіани — Джокера у найкасовішому фільмі минулого року, яким став «Темний лицар».

«Бенджамін Баттон» — це екранізація, а точніше адаптація оповідання Френсіса Скотта Фітцджеральда про чоловіка, який народився старим на початку ХХ століття і прожив життя навпаки. Помер Бен Баттон від молодості, залишивши по собі багато спогадів, людей, яких він кохав, і напівмертве місто Новий Орлеан. Якби ви прочитали оригінал, то згадали б, що події відбувалися у Балтиморі. Фінчер же вирішив заселити свого Бенджаміна Баттона до Луїзіани, бо за зйомки в Новому Орлеані студія отримала податкові пільги. Місто досі не відбудували після урагану Катріна 2005 року. Місту потрібна реклама й інвестори. До того ж достеменно відомо, що Бреду Пітту дуже пасують інтер’єри і екстер’єри американського Півдня. Він встиг довести це в «Інтерв’ю з вампіром» і «Легендах осені».

Ось, власне, ми і підійшли до відповіді на питання, чому стрічку Фінчера обділили нагородами. Звісно, політкоректність і проблеми американської політики — штука в їхньому кіно обов’язкова, але кожного року модним стає свій, окремий бік політкоректності. Так, у 2001 фаворитами церемонії були чорношкірі — зарозумілий «Бал чудовиськ» став найкращим фільмом, а Дензел Вашингтон і Холлі Беррі — найкращими акторами. 2003 став роком нещасних жінок — статуетки активно отримував «Монстр». У 2005 всі цукерки дісталися геям з «Горбатої гори». У 2009, на жаль, тугу за Новим Орлеаном перемогли країни третього світу. Світова криза позначилася і на роздачі кінематографічних слонів.

Я ж рекомендую вам подивитися і «Мільйонера з нетрів» і «Дивну історію Бенджаміна Баттона», аби зробити вибір власноруч. Чесно кажучи, і фаворит цьогорічного Оскара, і стовідсотковий лузер варті уваги. В останні роки рідко бувало так, щоб на фінішну пряму академічних перегонів виходили два фільми, які дійсно примушують замислитися про прості й невід’ємні життєві питання — кохання, зраду, успіх, швидкоплинність часу і жаль за втраченим домом.

Віктор ІВАНОВ

«Експедиція XXI» №3 (81) 2009