«Ти в кіно, кіно в тобі!» — це девіз нещодавно відкритої кіномайстерні «CinemaHall». Для урочистого відкриття проекту були запрошені «самі» Мерелін Монро та Чарлі Чаплін. За програмою заходу були проведені теоретичний майстер-клас зі створення авторської програми на ТБ, практичний майстер-клас зі зйомки художнього кіно та презентовано новий фільм «Сумні барви» режисера С. Лещенка. Про ідею створення такого проекту, його значення та взагалі про кіно сьогодні говорить автор та координатор кіномайстерні, президент кіноклубу ДНУ ім. О. Гончара Ілля Свідлер.

— Ілле, розкажи, з чого розпочалось твоє захоплення кіно?

— Я захопився кіно ще у дитинстві. Потрапив до творчої студії «Симха», якої зараз, на жаль, вже немає. Програма називалася «7 шагов на экран». Навіть є фотокартки, на яких я у десятирічному віці з величезною камерою знімаю щось за вікном.

— Які стрічки тоді робили?

— «Кукла под дождем» та «На все четыре стороны», які створювалися разом із дітьми, хворими на ДЦП, і отримали призи на різних міжнародних фестивалях в усьому світі. Діти малювали те, що у них виходило, а ми потім із цих плям, ліній намагалися зробити мультик. Ще був екологічний фільм «Доплывем?», ігрове кіно «Два Гуда» та «Страшно!» — цілком класичний фільм жахів.

— Короткометражка «My culture + your culture», створена кіноклубом ДНУ, отримала цілу низку нагород. Розкажи про це.

— Темою цієї стрічки стала ідея толерантності. На фестивалі «Дніпропетровськ, любов моя», де ми посіли друге місце, однією з тем була дружба і самобутність культур. Участь у фестивалі «Встреча на Вятке» (м. Кіров, Росія) принесла нам «Бронзову ладу» (третє місце). Конкурс від департаменту освіти США називався «My culture + your culture = ? Share your opinion» (з англ. — «Моя культура + твоя культура = ? Поділіться своєю думкою». — К.К.). Ми потрапили у Топ-40 фільмів з усіх країн і в десятку європейських фільмів за віковою категорією за результатами цього змагання.

— Тобто тема і назва вашої стрічки виникла після того, як ви дізналися про цей конкурс?

— Так. Назви перекликаються. А наша відповідь на поставлене питання щодо об’єднання культур була така: «unity» (з англ. — «єдність», «згода». — К. К.).

— Були якісь цікаві моменти під час зйомок?

— Одним з акторів був хлопець із Гвінеї. Усі розмовляли з ним англійською, а потім виявилося, що він чудово розмовляє українською мовою.

— Розкажи, що собою являє новий проект — кіномайстерня «CinemaHall»?

— «CinemaHall» — це якісно новий етап після кіноклубу ДНУ. Це місце, де збираються люди, небайдужі до кіно. Ми прагнемо об’єднати початківців та професіоналів кіно для обміну досвідом, створення фільмів, роботи над серйозними проектами в ім’я українського кінематографа. Працювати будемо за принципом: теорія плюс практика. Припустімо, прийшов до нас із лекцією режисер. Після неї буде практика: створення спільної кінороботи, написання етюдів, спілкування на якусь тему, наприклад, ефект багатокамерної зйомки, коли у нас є одна камера.

— Проект заявлено як всеукраїнський. Як плануєте співпрацювати із колегами з інших міст?

— У Дніпропетровську провели відкриття Кіномайстерні 29 жовтня. Плануємо відкриття у Харкові, Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Херсоні. Будемо робити, припустімо, раз на три місяці зльоти учасників із різних міст. Будуть спільні екскурсії на кіностудії, телеканали… Проекти «CinemaHall» розраховані на учасників з усієї України. Проходять зйомки в одному місті, а освітлювачів, гримерів, акторів тощо запрошують до співпраці незалежно від місця проживання.

— Які конкретні плани кіномайстерні на найближчий час?

— Окрім відкриття в інших містах, це створення кіноальманаху. Наступна зустріч Кіномайстерні присвячена піонерам кінематографа. Учасники зможуть уявити себе Люм’єрами, Складановськими, Полем тощо. Ми поставимо учасників в умови, у яких творили Люм’єри, і будемо намагатися зробити щось цікаве. Без музичної підкладки, презентувати будемо під звуки піаніно. За часом — до однієї хвилини. Технічно — без наїздів, 1–2 плани. Грамотно, але стримано. Спробуємо передати особливості кіно різних країн, наприклад: Китай — оперні елементи, Данія — скандинавська міфологія тощо.

— Чи є щось подібне до вашої кіномайстерні у Дніпропетровську?

— Є хлопці та дівчата, які знімають своє кіно. Але щоб збиратися й ділитися досвідом у масштабі України — такого немає.

— Чи є зараз щось цікаве в українському повнометражному кіно?

— Повнометражне кіно потребує витрат. Можу назвати фільм «Цикута» Шапіро, але це андеграундне кіно. Існує багато цікавих проектів, але ми не знаємо про них через інформаційний бар’єр. Наш режисер В. Перельман здобув успіх у Голлівуді. Його фільм «Дім із піску та туману» номіновано на «Оскар». У Києві він нещодавно презентував свою нову стрічку «Життя перед її очима» із Умою Турман.

— Виходить, для того, щоб отримати визнання, треба їхати до того ж Голлівуда? Чого не вистачає в Україні для створення справжнього якісного кіно?

— Люди та ідеї є. Потрібно налагодити систему. Вона зараз не працює. Наявність кіноіндустрії не означає, що це одразу буде голлівудський конвеєр. У першу чергу необхідно дати можливість режисерам, у яких є досвід, робити свої фільми. Буде легше із продюсуванням, пошуком апаратури тощо.

— Яке кіно хочеш знімати ти?

— Хочеться знімати кіно, яке знайде свого глядача, буде ліками, адже кіно — це ліки, воно примушує людину думати, сіє зерно проблеми.

— Твої побажання читачам «Експедиції».

— Не бійтеся створювати. Дивіться і думайте. Вдосконалюйтесь. І головне — не зупиняйтеся, рухайтесь уперед!

Катерина КОЛОНОВИЧ