Сові Мінерви, як запевняв мудрий Гегель, годиться вилітати в сутінки. Книжка Володимира Панченка про економічну платформу ОУН, що з’явилася на присмерку президентства Віктора Ющенка, стала черговою ремінісценцією цієї давньої істини. Протягом останньої п’ятирічки ОУНівська тема міцно закріпилася в переліку обов’язкового набору страв українського інтелектуального гурманства. Після періоду тривалого голоду в українському національному харчуванні настав час надмірного перенасичення від гіпертрофованого вмісту солі, перцю й цукру в усьому, що було написано останнім часом про ОУН.

Проте автор, готуючи книгу на основі успішно захищеної кандидатської дисертації, вочевидь, щонайменше переймався впливом зазначених інгредієнтів на огрубілі від гострих вражень органи читацького чуття, в яких притупилося сприйняття напівтонів і відтінків. Володимиру Панченку, здається, вдалося приготувати страву по-новому. Доза подієвих сюжетів на політичні теми, обвинувальної чи виправдувальної риторики, котра — дарма, що має різні вектори, — є однаковою за рівнем аргументації та обсягом затрачених інтелектуальних зусиль, у ній неймовірно мала.

Ця книга — не про особливості функціонування смакових рецепторів, а про економіку, себто річ, котра не має ні смаку, ні кольору, ні запаху. Книга починається із аналізу доктрин Адама Сміта, Фрідріха Ліста і Карла Маркса. Втім, йдеться не просто про згадування імен, що міцно вросли в сторінки хрестоматій з історії економічних теорій. В. Панченко розглядає ці постаті як найбільш рельєфне уособлення трьох найбільших економіко-теоретичних систем: лібералізму, економічного націоналізму і соціалізму. Оригінальна позиція автора полягає в тому, що ці системи він ставить в один типологічний ряд, зображуючи кожну як логічно завершену парадигму, скріплену внутрішньою логікою теорії і прикметною особливістю практики.

У контексті і складному переплетінні елементів цих систем розглядається економічна платформа Організації Українських Націоналістів. Текст, щедро здобрений цифрами, цитатами й економічною термінологією, логічно і послідовно розгортає аргументацію тези Романа Шпорлюка про те, що обґрунтована Ф. Лістом система економічного націоналізму більшою чи меншою мірою реалізовувалася у багатьох країнах світу. Передусім інтерес до неї виникав у країнах “третього світу”, що мали досвід колоніального приниження, а відтак — шукали в націоналізмові протидію експансіонізму, що однаково міг ґрунтуватися як на марксизмі, так і лібералізмі. І Україна, як робить висновок автор, не була виключенням із загальносвітового правила саме завдяки діяльності ОУН. В. Панченко залучив вдосталь біографічного матеріалу для ілюстрації того, що автори програмних документів ОУН мали університетську освіту, отриману, зокрема, в Петербурзі, Відні, Празі. І не тільки освіту, ще — тривалу практику політичної боротьби, котра включала в себе не тільки здійснення військово-політичних актів, рутину підготовки і проведення партійних з’їздів, але й досвід публічної полеміки, в якій аргумент важив більше, ніж банальна погроза застосування фізичної сили. Автор переконливо довів, що економічні аспекти програмних документів ОУН мали високий рівень аргументації, основаної на ґрунтовному ознайомленні з теоретичними напрацюваннями Ф. Ліста, використанні сформульованої ним моделі відносин держави й економіки (передусім — протекціоністської функції держави), національного й приватного. А чому ж використання не стало застосуванням, Володимир Григорович пояснює ситуацією воєнного часу, хоча й простежує поодинокі спроби створення нового економічного порядку на контрольованій ОУН і УПА території.

Звісно, справа читача — оцінювати те, наскільки повно автор розкрив можливості залученого для розгляду матеріалу і скільки нового знання додають до вже відомого про ОУН його висновки та спостереження. Проте завважмо: В. Панченко здійснив серйозну спробу деконструкції одного з найбільших міфів, котрий не піддавався ерозії від взаємодії з сіллю, цукром і перцем. Це міф про відсутність в ОУН стійких економічних поглядів і теоретичної складової в програмних документах. Відтак — є всі підстави розглядати ОУН як більш складне явище, ніж просто військово-політична структура.

Владислав ГРИБОВСЬКИЙ