про нас|RSS
Увійти

 

КультОгляд
«Сталь у степу» від Віма Пеетерса

20 квітня ГО “Інститут суспільних досліджень” та історико-краєзнавчий клуб “Грані” за сприяння посольства Королівства Бельгія в Україні провели презентацію книги бельгійського історика Віма Пеетерса “Сталь у степу”.

Життя українських вулиць очима іноземного фотографа

24 квітня в 18.30 арт-центр "Квартира" і Goethe-Institut в Україні відкривають виставку фотографій "NORMAL" Андреаса Герцау (Німеччина).

Українська молодь визнала національну кухню

Попри активну рекламу модних закордонних страв вітчизняна молодь добре знається на українській кухні. Молоді люди віком до 25 років — найактивніші учасники голосування за найкращу національну страву. Про це повідомили організатори Всеукраїнського конкурсу «Смакуй, Країно!». Згідно з їхніми статистичними даними, 67 % тих, хто проголосував, — молоді люди віком 18-25 років.

Вірменські художники у Дніпропетровську

17 квітня у Дніпропетровському художньому музеї буде відкрито виставку живопису та скульптури вірменських художників «Сім нот весни». В експозиції, що розміститься у 4-х залах музею, буде репрезентовано твори вірменських мистців з фондів ДХМ та твори 11 сучасних вірменських художників і скульпторів, котрі мешкають у 8 областях України.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ГоловнаОсобистість
      ОСОБИСТІСТЬ      
«БРЮССЕЛЬ» — ЦИФРОВЕ МУЗИЧНЕ ЩАСТЯ

«БРЮССЕЛЬ» — ЦИФРОВЕ МУЗИЧНЕ ЩАСТЯ

Автор: Наїна ЛЄВОДВОРСЬКА

Українська музика росте і розвивається з кожним днем. Аксіома, скажете? Та ні, не зовсім так. Дивлячись попсові музичні канали та відвідуючи Інтернет-сторінки, такої думки не висловиш. Стовпи вітчизняної поп-музики як стояли на своєму, так з нього і не злазять — секс, гламур і золото у різноманітних комбінаціях справно приносять непогані гроші. І от виявляється, що не перевелися ще в Україні музиканти, які не бояться експериментувати і створювати щось оригінальне. В авангарді — Святослав Вакарчук, Сергій Бабкін і компанія, а разом — унікальний для нашої країни проект «Брюссель».

 

Альбом вийшов концептуальним, тобто кожна пісня — це частина зв’язаної історії, через яку слухач проходить разом із героєм — голосом Вакарчука.

Вже сама назва новоствореного гурту натякає на його спрямування: в бельгійській столиці Брюсселі, як і в Гаазі, знаходяться штаби світових та європейських політичних і культурних об’єднань. В об’єднанні і є суть нової музичної формації Вакарчука, Бабкіна, Дмитра Шурова, Максима Малишева і Петра Чернявського. Всі ці музиканти до «Брюсселя» були самі по собі (або входили до складу «Океана Ельзи»), а поєднали їх спільні ідеї, гарні мелодії і, як не дивно, Інтернет.

У час цифрових технологій багато хто зі світових музикантів знайомить публіку зі своїми новими досягненнями через мережу перед тим, як випустити музику на дисках. Одним з перших був легендарний Девід Боуї, який створив Інтернет-альбом ще наприкінці 1990-х. Згодом в Інтернеті демонструвалися Мадонна, «Muse», «U2», «Мумий Тролль», український гурт «Тартак» та багато інших. Адже завдяки Інтернету час, за який музика у повному обсязі потрапляє до слухача, значно скорочується. Вже не потрібно купувати компакт-диск і відшукувати треки в радіо-ефірі, щоб ознайомитися з новинкою від улюбленого виконавця. Більш того — зараз навіть концерти транслюються через Інтернет, тож у кожного шанувальника гурту є можливість приєднатися до перегляду в будь-якій точці світу. Техніка дійшла навіть до того, що музиканти великих оркестрів грають свої партії у різних куточках планети, а потім збираються разом у віртуальному світі, як учасники нашумілого космополітичного проекту «Симфонія YouTube».

Такі зібрання, як «Брюссель», теж не новина для світової музики. Багато хто з відомих виконавців створювали гурти для одного альбому, який мав здивувати слухачів. Так, наприклад, британські музиканти Патрік Вульф, Едвард Ларрікін, Пі Джей Харві та інші стали непересічним гуртом «The Pan I Am», який ввібрав у себе найкращі риси музики всіх своїх учасників.

Прямо у світовій мережі відбувся і перший концерт нової формації «Брюссель». 13 грудня о 16:00 розпочалася його пряма трансляція на відеоканалі YouTube. Музиканти грали в оновленій студії каналу М1, а бачити їх могли хоч у Південній Африці, хоч у Канаді, не кажучи вже про рідну Україну. Саме тому соліст гурту Святослав Вакарчук розмовляв з публікою трьома мовами — українською, російською та англійською. Звісно, жива публіка була присутня в студії телеканалу, але більшість прихильників якісної української музики дивилися концерт на екранах своїх комп’ютерів. Згідно зі статистикою переглядів, онлайн під час виступу гурту «Брюссель» перебували приблизно 100 тисяч користувачів, з них 69 тисяч — українці. А це повністю забитий стадіон «Олімпійський» у Києві… І що важливо, за квиток на цей епохальний концерт ніхто не мав платити.

Кліп на перший сингл з альбому — англомовний «Airplane» — гурт також вирішив відзняти за всіма найсучаснішими тенденціями. Музика була зіграна не на традиційних інструментах, а на смартфонах з встановленими музичними додатками. Шуров, Малишев і Чернявський явили світові електронне піаніно, цифровий бас та барабани, і виглядало це мило й дуже по-новому. Так само не дісталося звичайних мікрофонів і вокалістам. Тільки флейта у Бабкіна була справжньою — все-таки дмухати у смартфон ще ніхто не навчився. Дійство відбувалося в аеропорту Бориспіль, і пасажири літаків могли на власні очі побачити, а на телефони познімати епохальну музичну подію. Про англійську Вакарчука багато вже сказано, але в цій пісні його непересічний прононс все-таки непомітний через дійсно приємний саунд. Таким самим чином записувався і сингл: всі музиканти грали одночасно, як у золоті п’ятдесяті, коли іншого шляху запису музики просто не було. Отака жива вийшла музика — жодного зведення, жодних спецефектів.

У музичному плані Вакарчук і компанія не сказали нічого нового… але й старе потрібно вміти грати так, щоб всі затамували подих. Це у хлопців вийшло на п’ять балів. Пісні Вакарчука і Бабкіна в новому ліричному аранжуванні зазвучали свіжими і яскравими. Крім того, альбом вийшов концептуальним, тобто кожна пісня — це частина зв’язаної історії, через яку слухач проходить разом із героєм — голосом Вакарчука. Навіть пісня «Зелений чай», в якій солістом виступив Бабкін, а Святослав залишився на бек-вокалі, не вибивається з загальної картини. В інших піснях Вакарчук і Бабкін співають дуетом, і це у них виходить не менш витончено і красиво, незважаючи на зовсім різні тембри і загальний стиль музики двох митців. Багато було тих, хто такого дуету не сприйняв, але, можливо, натомість у команди «Брюссель» з’являться нові шанувальники, яким чогось не вистачало в сольній творчості Сергія Бабкіна і альбомах «Океана Ельзи»…

Всього в альбомі 12 пісень, 2 з яких англійською мовою — не припиняє Вакарчук спроб завоювати західну публіку, хоча українським фанатам ці експерименти не завжди подобаються. Одразу після онлайн-трансляції першого концерту «Брюсселя» альбом з’явився у продажу на спеціально створеному сайті. Приблизно у лютому все-таки вийде в світ оффлайнова версія альбому на дисках — коли вже буде зрозуміло, що проект отримав свого слухача. Навесні музиканти поїдуть на гастролі з наново пережитими піснями.

— Ми обрали Інтернет для презентації нового музичного матеріалу не випадково, — розповідає Святослав Вакарчук. — Адже ми змогли зіграти свій концерт одночасно перед величезною аудиторією з різних країн. І це неповторне відчуття, коли ти розумієш, що твій виступ дивиться майже сотня тисяч глядачів з різних куточків земної кулі!

До речі, Вакарчук був визнаний дев’ятим у списку головних телегероїв останнього року в Україні. І це не дивно: про унікальний «Брюссель» говорили абсолютно всі, до того ж Славко на свої гроші нещодавно збудував пам’ятник Володимиру Івасюку в рідному Львові.

Отже, маємо що маємо — новий для України і авангардний для світу проект, перший український супергурт. Для простих меломанів — приємний блюз-рок, дуже схожий на класичний «Океан Ельзи», тільки з невеликим додаванням Бабкіна, яке зовсім не заважає. І слухати таку музику не тільки можна, але й треба, навіть якщо ви не є фанатом цього жанру. Просто порадійте за «наших» — а згодом, може, щось з альбому і сподобається.

Наїна Лєводворська

«Експедиція XXI» № 1 (115) 2012

Додати відгук:

Ваш відгук: (не більш як 3500 символів. Залишилось: 3500)