Українська музика росте і розвивається з кожним днем. Аксіома, скажете? Та ні, не зовсім так. Дивлячись попсові музичні канали та відвідуючи Інтернет-сторінки, такої думки не висловиш. Стовпи вітчизняної поп-музики як стояли на своєму, так з нього і не злазять — секс, гламур і золото у різноманітних комбінаціях справно приносять непогані гроші. І от виявляється, що не перевелися ще в Україні музиканти, які не бояться експериментувати і створювати щось оригінальне. В авангарді — Святослав Вакарчук, Сергій Бабкін і компанія, а разом — унікальний для нашої країни проект «Брюссель».

Вже сама назва новоствореного гурту натякає на його спрямування: в бельгійській столиці Брюсселі, як і в Гаазі, знаходяться штаби світових та європейських політичних і культурних об’єднань. В об’єднанні і є суть нової музичної формації Вакарчука, Бабкіна, Дмитра Шурова, Максима Малишева і Петра Чернявського. Всі ці музиканти до «Брюсселя» були самі по собі (або входили до складу «Океана Ельзи»), а поєднали їх спільні ідеї, гарні мелодії і, як не дивно, Інтернет.

У час цифрових технологій багато хто зі світових музикантів знайомить публіку зі своїми новими досягненнями через мережу перед тим, як випустити музику на дисках. Одним з перших був легендарний Девід Боуї, який створив Інтернет-альбом ще наприкінці 1990-х. Згодом в Інтернеті демонструвалися Мадонна, «Muse», «U2», «Мумий Тролль», український гурт «Тартак» та багато інших. Адже завдяки Інтернету час, за який музика у повному обсязі потрапляє до слухача, значно скорочується. Вже не потрібно купувати компакт-диск і відшукувати треки в радіо-ефірі, щоб ознайомитися з новинкою від улюбленого виконавця. Більш того — зараз навіть концерти транслюються через Інтернет, тож у кожного шанувальника гурту є можливість приєднатися до перегляду в будь-якій точці світу. Техніка дійшла навіть до того, що музиканти великих оркестрів грають свої партії у різних куточках планети, а потім збираються разом у віртуальному світі, як учасники нашумілого космополітичного проекту «Симфонія YouTube».

Такі зібрання, як «Брюссель», теж не новина для світової музики. Багато хто з відомих виконавців створювали гурти для одного альбому, який мав здивувати слухачів. Так, наприклад, британські музиканти Патрік Вульф, Едвард Ларрікін, Пі Джей Харві та інші стали непересічним гуртом «The Pan I Am», який ввібрав у себе найкращі риси музики всіх своїх учасників.

Прямо у світовій мережі відбувся і перший концерт нової формації «Брюссель». 13 грудня о 16:00 розпочалася його пряма трансляція на відеоканалі YouTube. Музиканти грали в оновленій студії каналу М1, а бачити їх могли хоч у Південній Африці, хоч у Канаді, не кажучи вже про рідну Україну. Саме тому соліст гурту Святослав Вакарчук розмовляв з публікою трьома мовами — українською, російською та англійською. Звісно, жива публіка була присутня в студії телеканалу, але більшість прихильників якісної української музики дивилися концерт на екранах своїх комп’ютерів. Згідно зі статистикою переглядів, онлайн під час виступу гурту «Брюссель» перебували приблизно 100 тисяч користувачів, з них 69 тисяч — українці. А це повністю забитий стадіон «Олімпійський» у Києві… І що важливо, за квиток на цей епохальний концерт ніхто не мав платити.

Кліп на перший сингл з альбому — англомовний «Airplane» — гурт також вирішив відзняти за всіма найсучаснішими тенденціями. Музика була зіграна не на традиційних інструментах, а на смартфонах з встановленими музичними додатками. Шуров, Малишев і Чернявський явили світові електронне піаніно, цифровий бас та барабани, і виглядало це мило й дуже по-новому. Так само не дісталося звичайних мікрофонів і вокалістам. Тільки флейта у Бабкіна була справжньою — все-таки дмухати у смартфон ще ніхто не навчився. Дійство відбувалося в аеропорту Бориспіль, і пасажири літаків могли на власні очі побачити, а на телефони познімати епохальну музичну подію. Про англійську Вакарчука багато вже сказано, але в цій пісні його непересічний прононс все-таки непомітний через дійсно приємний саунд. Таким самим чином записувався і сингл: всі музиканти грали одночасно, як у золоті п’ятдесяті, коли іншого шляху запису музики просто не було. Отака жива вийшла музика — жодного зведення, жодних спецефектів.

У музичному плані Вакарчук і компанія не сказали нічого нового… але й старе потрібно вміти грати так, щоб всі затамували подих. Це у хлопців вийшло на п’ять балів. Пісні Вакарчука і Бабкіна в новому ліричному аранжуванні зазвучали свіжими і яскравими. Крім того, альбом вийшов концептуальним, тобто кожна пісня — це частина зв’язаної історії, через яку слухач проходить разом із героєм — голосом Вакарчука. Навіть пісня «Зелений чай», в якій солістом виступив Бабкін, а Святослав залишився на бек-вокалі, не вибивається з загальної картини. В інших піснях Вакарчук і Бабкін співають дуетом, і це у них виходить не менш витончено і красиво, незважаючи на зовсім різні тембри і загальний стиль музики двох митців. Багато було тих, хто такого дуету не сприйняв, але, можливо, натомість у команди «Брюссель» з’являться нові шанувальники, яким чогось не вистачало в сольній творчості Сергія Бабкіна і альбомах «Океана Ельзи»…

Всього в альбомі 12 пісень, 2 з яких англійською мовою — не припиняє Вакарчук спроб завоювати західну публіку, хоча українським фанатам ці експерименти не завжди подобаються. Одразу після онлайн-трансляції першого концерту «Брюсселя» альбом з’явився у продажу на спеціально створеному сайті. Приблизно у лютому все-таки вийде в світ оффлайнова версія альбому на дисках — коли вже буде зрозуміло, що проект отримав свого слухача. Навесні музиканти поїдуть на гастролі з наново пережитими піснями.

— Ми обрали Інтернет для презентації нового музичного матеріалу не випадково, — розповідає Святослав Вакарчук. — Адже ми змогли зіграти свій концерт одночасно перед величезною аудиторією з різних країн. І це неповторне відчуття, коли ти розумієш, що твій виступ дивиться майже сотня тисяч глядачів з різних куточків земної кулі!

До речі, Вакарчук був визнаний дев’ятим у списку головних телегероїв останнього року в Україні. І це не дивно: про унікальний «Брюссель» говорили абсолютно всі, до того ж Славко на свої гроші нещодавно збудував пам’ятник Володимиру Івасюку в рідному Львові.

Отже, маємо що маємо — новий для України і авангардний для світу проект, перший український супергурт. Для простих меломанів — приємний блюз-рок, дуже схожий на класичний «Океан Ельзи», тільки з невеликим додаванням Бабкіна, яке зовсім не заважає. І слухати таку музику не тільки можна, але й треба, навіть якщо ви не є фанатом цього жанру. Просто порадійте за «наших» — а згодом, може, щось з альбому і сподобається.