Будь-яка фотографія — це сертифікат присутності.
Ролан Барт

Якою б великою не була Ваша особиста бібліотека, скільки б не зберігалося в ній раритетних книг або дорогих подарункових видань, найважливішими і найдорожчими серцю все одно лишатимуться сімейні фотоальбоми. Саме їх, а не твори найвидатніших авторів варто було б виносити із палаючого дому: якщо інші книги ще можна буде придбати, власний фотоальбом завжди існуватиме лише в одному екземплярі. Навряд чи хтось стане заперечувати здатність світлин переносити нас у минуле — туди, де залишилися роки дитинства, юності, молодості; де усміхаються люди, яких вже давно немає поруч; де зафіксовані моменти, яких повернути вже немає змоги. Магія фотокартки дуже проста: відкривши старий альбом, ми отримуємо можливість прожити своє життя ще раз…

Якщо ж до улюбленої світлини додати декілька маленьких елементів (наприклад, вирізку із газети, улюблену прикрасу, значиму листівку або навіть піднятий у лісі листок), картинка моментально оживе і заграє яскравими спогадами. Так, через 10, 20, 30 років альбом зможе нагадати вам навіть тонкі аромати того часу… Перетворення звичайних фотокарток на маленькі шедеври називається скрапбукінгом.

Скрапбукінг (від англ. scrapbooking: scrap — вирізка, book — книга) — це різновид прикладного мистецтва, суть якого полягає у виготовленні та оформленні сімейних або особистих фотоальбомів. Сьогодні це достатньо молода і тим не менш уже модна течія в Україні. Хоча навряд чи можна говорити про те, що скрапбукінг є абсолютно новим явищем: наші бабусі та мами, збираючи фотографії, часто вкладали в альбоми вирізки з газет, листи від рідних або невеличкі прикраси. Сучасний скрапбукінг, на відміну від аплікаційних вставок минулого, став більш складним і витонченим — крім різноманітних технік виконання, сьогодні існує і спеціальний інструментарій.

Перші згадки про скрапбукінг датуються 1598 роком. Зрозуміло, що ні про які фотокартки тоді і мови йти не могло. Однак окремі творчі особистості розпочали формування індивідуальних альбомів, які складались із уривків творів, афоризмів, відомих цитат і просто власних роздумів. Така саморобна книга існувала лише в єдиному екземплярі, що, безумовно, піднімало її творчу цінність. І хоча її не передбачалось продавати, за бажання вона могла бути подарована.

В 1775 році на світ з’явилась книга з історії Англії Джеймса Грейнджера. Можливо, вона б не привернула жодної уваги, якби не одна характерна риса — останні сторінки видання були абсолютно порожніми. Це не була помилка видавництва, просто автор у такий спосіб давав змогу дописати її власноруч будь-кому.

В першій половині ХІХ століття скрапбукінг почав набувати більш характерних для сьогодення рис. Річ у тому, що тоді в Європі все частіше почали видаватися альбоми із кольоровими зображеннями. Вирізані ілюстрації часто ставали головним декоративним елементом у особистих зошитах. Приблизно в цей же час з’являється сам термін «скрапбукінг». Значною мірою популяризації терміну сприяла книга Джона Пула «Манускрипт добірних знань і літературний скрапбук». Автор вперше розповів про різноманітні стилі оформлення власних альбомів, необхідний для цього інвентар та особливості техніки прикрашання.

Ключовим відкриттям, яке перетворило скрапбукінг на явище, яким сьогодні захоплюються мільйони людей в усьому світі, стала поява фотографії. Вже у 1872 році відомий американський письменник Марк Твен запатентував новий тип альбомів. Особливість винаходу полягала в тому, що на кожній його сторінці були нанесені смуги з клеєм. Це дозволяло власникові альбому самостійно заповнити його важливими для себе дрібничками.

У ХХ столітті про скрапбукінг заговорили у 80-х. Тоді на Всесвітній конференції записів американська родина Крістенсен продемонструвала 50 сімейних альбомів, які були виготовлені у різних стилях і техніках. Зацікавленість з боку суспільства підштовхнула членів сім’ї до написання книги про мистецтво скрапбукінгу. Згодом вони ж відкрили перший у США магазин для любителів такої творчості. Сьогодні скрапбукінг став одним із найпопулярніших хобі американських жінок.

Сучасні технології дозволили максимально задовольнити творчі смаки скрап букерів: поруч із різноманітним інструментарієм сьогодні є широкий вибір матеріалів. Використовуючи їх, можна обрати свій стиль для кожного альбому. Традиційно виділяється вісім найбільш відомих стилів.

• 

  Американський. Орієнтується на використання різноманітних прикрас і «сувенірів для майбутніх поколінь» (квитки, марки, листівки, етикетки). В ньому нерідко використовуються маленькі нотатки і оповідання.
• Європейський. В основу композиції ставить саму світлину. Найчастіше це передбачає вирізання фотографії, сторінки ж оформлюються фломастерами, кольоровими ручками, трафаретами, штампами.
• Стиль «чисто і просто». Назва говорить сама за себе. В ньому основна увага приділяється симетрії фотографій в альбомі, використовуються більш стримані кольори. Кількість прикрас зведена до мінімуму.

• 

  Стиль «наслідування». Як правило, використовується для оформлення світлин наших предків. Саме тому для нього характерні більш суворі кольори, частіше за все — з ефектом вигорання. Цей стиль має підкреслювати «старовинність» кожного знімку. Важливо, щоби в альбомі зберігався не оригінал, а копія фотокартки.
• Стиль «суміш фонів». Знову назва говорить сама за себе. У ньому дозволяється змішувати будь-які підручні матеріали: тканину, картон, дерево, метал, акварель… Єдиним побажанням спеціалістів щодо використання цього стилю є почуття міри — все-таки фотографія має бути помітною на фоні різних кольорів і елементів.

• 

  Стиль «потертий шик». Його суть полягає в елегантному зістарюванні фотографій. Для цього стилю характерні кольори, які створюють ефект тепла і затишку.

• 

  Старовинний стиль. Це також спроба штучно зістарити знімки, але вже за допомогою різноманітних елементів ретро. На відміну від стилю «наслідування», тут використовуються сучасні фото.
• Фрістайл. Вільний стиль, який не обмежується жодними канонами. Типовим для нього є оздоблення фотографій рукописними текстами, фігурними прикрасами, намальованими елементами.

Тож чим є скрапбукінг сьогодні?

По-перше — це вид прикладного мистецтва. А тому, як і будь-яке мистецтво, він є чудовим способом вираження власної індивідуальності. Оформлення фотоальбому вимагає певних знань та навичок. Звісно, авторові не завадить мати і художній смак: хоча більшість взірців для копіювання можна знайти в Інтернеті, вони все одно лишатимуться копією (хоча і з іншими фотографіями). Інша справа — процес створення власного альбому. Тут політ фантазії може обмежуватись лише фінансовими ресурсами (професійний скрапбукінг — заняття не із дешевих!).

По-друге — це справжнє хобі. Час, витрачений на створення чергового альбому, із впевненістю можна вважати корисним. Результат творчості можна продати, подарувати друзям або залишити собі на згадку. Більш цікавою ця справа може бути в тому випадку, якщо творчий процес об’єднає всю родину. В пам’яті залишиться не тільки альбом із світлинами, але й сам процес його створення!

По третє — це перспективний бізнес. Сьогодні в Україні скрапбукінг робить тільки перші кроки. Спеціальний інвентар, як і готові роботи, можна придбати лише в декількох Інтернет-магазинах. Але при детальному знайомстві з усіма можливостями скрапбукінгу очевидною стає перспективність його розробки: клуби по інтересах, гуртки, майстер-класи, виставки…

Наостанок хочеться навести дуже влучну цитату американського бізнес-тренера Джима Рона: «Є три речі, які варто залишити після себе, — ваші фотографії, вашу бібліотеку і ваші особисті записи. Все це безсумнівно важливіше для майбутніх поколінь, ніж меблевий гарнітур у вас вдома».

Дмитро Ткач