Старше покоління учасників неформальних рухів — ті, хто називав себе панками, металістами й хіпі, — скаржаться на сучасну молодь. Мовляв, нинішні субкультури занадто комерційні, неглибокі, як то кажуть, не «тру». Якщо поглянути на це їхніми очима, то так: молодь наразі вже не так активно ризикує життям заради ідеї, не лізе на барикади, переважно проводячи час в Інтернеті за спілкуванням із собі подібними, а також на різноманітних тематичних вечірках, яких чим далі, тим стає більше. Їх навіть і не назвеш уже «неформалами» — для них тепер робиться одяг і косметика (о, де ті часи, коли ірокез фарбували зеленкою, а ставили пивом і цукром!), знімаються комерційно успішні фільми, навіть поп-музика користується субкультурними надбаннями як може. Найяскравіше ця тенденція простежується на прикладі неформального руху готів, який став одним з найпопулярніших останніми роками.

Хто такий «гот», знає навіть ваша бабуся завдяки постійним телепародіям на учасників руху, а також героїні сіткому «Татусеві доньки». Готи з’являються на іграх КВК (в поточному сезоні російської прем’єр-ліги команда «Ризькі готи» показує себе досить яскраво), у детективних серіалах у якості убивць і жертв. До готичної музики відносять все, що хоч якось стосується містики, смерті і кладовищ. У готи записалися більше половини дівчат після перегляду фільму «Сутінки» та похмурих казок Тіма Бартона з Джонні Деппом у головній ролі. Та і фанатки тієї самої «готеси» Даші з «Татусевих доньок» купують собі чорне лахміття, кросівки на міському ринку, фарбуються у «колір ночі» і також туди, до субкультури. Справжні готи, які почали хворіти на це задовго до сутінкоманії, захлинаються кривавою слиною від люті, адже неофіти паплюжать світлу — ой! — тобто темну ідею субкультури, а також темну пам’ять усіх її зачинателів.

Але якщо зазирнути до глибин готичного руху як такого, можна побачити, що не все так спокійно в самому датському королівстві і хвиля популярності — ще не найстрашніше, що може загрожувати готам. Справа в тому, що вони самі уже років з двадцять не можуть розібратися, хто з них «тру», тобто «справжній». Думки про суть руху розділяються. Одна половина готів вважає, що субкультура народилася з ідей ХІХ століття, коли було відроджено готичну середньовічну архітектуру, а література Романтизму породжувала ідеї вічного життя у темряві й містичних персонажів — вампірів, перевертнів та породжень схибленої науки. Такі готи називають себе ancient, тобто стародавніми, слухають класичну музику, переважно Баха і Вагнера, цікавляться старовинною культурою, вірять у вампірів і одягаються у відповідному стилі. «Еншіент-готів» частіше можна зустріти в Інтернеті, ніж у реальному житті: все-таки не кожен насмілиться вийти на вулицю у фраку або пишній сукні до підлоги. Іноді, звісно, вони збираються на гулянки і романтично п’ють там червоне вино, уявляючи, що це кров незайманих дівчат, але не так часто, як друга половина готичного руху.

Як назвати тих самих готів, через яких всі заговорили про цю субкультуру, я не знаю. Ці хлопці і дівчата в чорному і червоному латексі іноді більше нагадують прихильників садо-мазохізму, ніж готів. Вони слухають безліч депресивно-мінімалістичної музики переважно німецького виробництва, п’ють дорогу горілку і абсент, роблять собі пірсинг по всьому тілі, полюбляють артхаусні готичні фільми, яких ніхто, крім них, не бачив, і багато п’ють. Я вже казала, як багато вони п’ють? Одна моя знайома ще підлітком дуже хотіла затусуватися з готами. Вона сама вважала, що є однією з них, але її скоріше можна було назвати еншіент-готкою, адже мережива і оксамит були для неї привабливіші за латекс. На міському форумі вона зустріла хлопця, який розповів про зібрання готів на вулиці Гоголя в Дніпропетровську. «О, Гоголь — готичний письменник, торкався жахів і містики, жив у ХІХ сторіччі», — зраділа дівчина. Але її розчарували: «Просто на цій вулиці живе наш головний гот». Отже, зустріч відбулася. Замість розмов про Високе, про Смерть і Вічне Життя юна готеса почула багато інформації про різні види «лаке» (лакованої штучної шкіри), магазини готичних лахів і нові вечірки в Києві. Все було зовсім не так, як їй ввижалося. Вдома у лідера руху вона не побачила інтер’єру у стилі бароко і ліжка у формі домовини — тільки звичайні меблі, великий телевізор і багато алкоголю. У програмі зібрання був перегляд одного з класичних для усіх підрозділів готів фільму «Голод» з Катрін Деньов та Девідом Боуї, але, крім моєї знайомої, на екран ніхто не звертав уваги. Перетирання останніх новин тусовки і горілка під ковбасу були для готів важливіші за готику…

Мені й самій не раз доводилося зустрічатися з представниками цієї субкультури. Вони справили на мене враження найбільш корисливих і матеріальних молодих людей сьогодення. Готи нічого не роблять задарма, особливо якщо мають якісь переваги над іншими чи то у зовнішності, чи то у кількості культових для руху речей (наприклад унікального взуття з Америки або німецького воєнного знаряддя часів Другої світової). Готи завжди полюбляли фотографуватися, зберігати свої штучно вдосконалені обличчя і тіла для нащадків — і прайси «готичних» фотографів часто лякають обивателя більше, ніж меню найдорожчого ресторану. Що ж примусило тих, хто згідно з ідеєю має бути відстороненим від усього земного, перетворитися на найгламурнішу наразі субкультуру? Напевно, саме популяризація усіх існуючих субкультур перетворює їх з радикальних молодіжних рухів зі своєю філософією і дрес-кодом на віяння скоротечної моди. Хтось зараз пам’ятає про емо-кідів, які заполоняли українські вулиці декілька років тому? Вони й самі уже не згадують про своє захоплення, перекваліфікувавшись на хіпстерів, «ніжних» або тих же готів. Часто мода на певну субкультуру не тримається і року… «Наша молодь розучилася бунтувати»,— зітхають колишні революціонери від моди і музики, всі ті хіпі, панки, металісти і рольовики, які так і не змогли подорослішати. І не завжди ясно, що краще: практичний і прагматичний молодик, який сьогодні носить чорне «лаке» і зависає по клубах, а завтра одягне костюм і зависне в офісі, або бородатий дядько з незмінними інтересами і незнищенною вірою в романтику…