Що таке лінь і чому (або навіщо) вона виникає? Ці два питання є ключовими для даного дослідження. В результаті проведеного мною усного опитування не знайшлося жодної людини, яка б не визнала присутності цього явища в своєму житті і не назвала б лінь певною життєвою проблемою. Значущість ліні як явища ілюструє достатньо велика кількість «колонаукових» або зовсім ненаукових, але, проте, цікавих і актуальних праць із цієї проблеми. Наприклад, у 1923 році художник Казимир Малевич написав «Лінь як дійсна істина людства», а відомий психотерапевт Володимир Леві свого часу видав книгу «Ліки від ліні». Одне з найважливіших питань, на які намагаються відповісти всі дослідники, звучить так: «Чому в якийсь момент виникає небажання робити певну роботу, хоча людина й усвідомлює необхідність її виконання?».

Джерела бажання усунутися від тієї або іншої діяльності можна шукати як у специфіці самої діяльності (цілях, задачах, операціях), так і в особливостях її суб′єкта (психічному стані, індивідуально-психологічних особливостях людини), а ще правильніше — у взаємодії цих двох чинників. Лінь виникає через деяку невідповідність змісту роботи характеру виконуючої її людини.

Проте, як це не парадоксально, лінь може не тільки бути проблемою, але і приносити користь. Я хочу поговорити про функціональну корисність ліні. Навіщо цей стан необхідне людині, яку користь приносить, які життєві задачі і проблеми допомагає вирішувати?

Спробуємо виділити види ліні і проаналізувати її причини в кожному з випадків.

ЛІНЬ БУВАЄ РІЗНОЮ

Лінь як наслідок невідповідності реальних можливостей вимогам, що висуваються характером діяльності. Втома, сонливість, хвороба, певний психічний стан — ці причини можна назвати об′єктивними, природними чинниками виникнення небажання щось робити. В цьому контексті лінь можна розглядати як позитивний механізм охоронного гальмування, який захищає людину від перевтоми, а роботу — від неякісного виконання. Цю лінь назвемо ресурсною.

Лінь як наслідок невизначеності очікуваного результату або його невідповідності затраченим зусиллям. У цьому випадку людина відмовляється від праці, тому що усвідомлює, що «игра не стоит свеч, а результат — труда». При такій постановці питання позитивна функція ліні полягатиме в запобіганні витрачання сил на даремну, непотрібну діяльність. Цей вид ліні позначимо як лінь доцільну.

Лінь як наслідок невідповідності характеру діяльності структурі особи. Тут небажання виконувати роботу виникає через те, що вона оцінюється як нецікава або безглузда, наприклад, несприяюча професійному зростанню. Це може бути розпорядження начальника, наказ командира, пункт статуту, параграф посадової інструкції, які не відповідають інтересам, мотивам, принципам, особовій спрямованості людини, але виконувати які його змушують обставини. Небажання слідувати розпорядженню може виникати у людини як унаслідок його зайвої директивності, надмірної нав′язливої, так і через підвищену інфантильність самої людини. І тут можна виділити відразу два види ліні: «нецікаву» і лінь як негативізм.

Як бачимо, в усіх випадках прагнення уникнути виконання роботи викликано внутрішнім конфліктом, де з одного боку присутня зовнішня або внутрішня вимога, імператив — «треба», «ти зобов′язаний», а з іншого — неможливість або небажання щось робити, у тому числі і внаслідок дефіциту мотивації.

Але зустрічається ще один вид ліні, який не можна пояснити ні внутрішнім конфліктом між «треба» і «хочу», ні недостатньою мотивацією. Мета усвідомлюється як важлива і значуща, діяльність наповнена особистісним значенням, результат дуже навіть «стоит свеч», але людина не може примусити себе займатися справою. Можна припустити, що така лінь виникає через невідповідність оцінки результату діяльності, що передбачається, рівню домагань і самооцінці людини. В цьому випадку плоди праці людина розглядає як підтвердження своїх здібностей, і те, як вона впорається із задачею, може вплинути на її самооцінку. Надзначущість діяльності породжує навколо неї зайву напругу і тривогу: людина починає відчувати страх (частіше неусвідомлюваний) з приводу невдачі у важливій для неї сфері. В даному контексті бажання відкласти роботу виступає як свого роду психологічний захист, який на деякий час блокує потенційно «небезпечну» діяльність. Таку лінь можна назвати захисною.

ЯК ОТРИМАТИ КОРИСТЬ З ЛІНІ

Безумовно, лінь — це не найкраще, що може трапитися з нами. Часто вона плутає наші плани і заважає нашим прагненням. Але не варто забувати і про те, що лінь — один із двигунів прогресу. Вона шукає шляху досягнення якнайбільших результатів щонайменшими зусиллями, тому можна сказати, що науково-технічний прогрес людства — це її заслуга! Деколи лінь допомагає нам зберігати або не витрачати даремно внутрішні ресурси. Тому іноді до ліні не завадило б і прислухатися.

По-перше, якщо вам хронічно не хочеться ходити на роботу і виконувати те, що наказують посадові інструкції, варто задуматися: а чи тим ви займаєтеся? Часто саме лінь намагається самовіддано сказати нам про те, в чому ми самі собі боїмося зізнатися: потрібно міняти рід занять або місце роботи, оскільки тут ми себе не знайшли і не знайдемо. Захопленість справою, породжена покликанням, як правило, не залишає місця для ліні. Вірніше, не залишає місця для проблем, з нею пов′язаних.

По-друге, лінь — це, перш за все, природна потреба людини в економії сил. І, як всі фізіологічні потреби (наприклад, потреби в їжі, сні, відпочинку), вона еволюційно доцільна, тобто сприяє виживанню виду.

І в цьому відношенні важливо пам′ятати: якщо людина ігнорує свою потребу, не хоче її приймати, вона витісняється в несвідоме і перетворюється на комплекс. Невизнана, лінь починає ображатися й пакостити, як дитина, яка прагне привернути до себе увагу батьків, що забули про неї. Наше роздратування з приводу того, що ми не можемо примусити себе щось робити, муки совісті, нудьга й апатія в найбільш непідходящий час — все це крик про допомогу покинутої дитини — ліні, на яку ми спробували закрити очі.

ЯК ДРУЖИТИ З ЛІННЮ

Ну як, вам все ще хочеться боротися з лінню? Або ви вже зрозуміли, що з нею набагато вигідніше дружити? Проте дружити потрібно психологічно грамотно. В цьому вам допоможуть деякі поради.

• Ліні не варто чинити опір після їжі і після півночі. В першому випадку вона — слідство фізіологічного процесу: кров доливає до шлунку і відливає від голови, внаслідок чого втрачається працездатність. В другому ж випадку лінь — це просто сонливість.
• Не створюйте навколо роботи, яку вам необхідно зробити, ореолу надзначущості. Поменше виробляйте в собі установки на кшталт: «Я будь-що виконаю це!», «Я обов′язково повинен зробити це не пізніше, ніж...», «Я зроблю це на зло собі!» і т.п. Як правило, це призводить до сумовитого ходіння навколо справи і відкладання його в довгий ящик. В такій ситуації до ліні, крім всього іншого, підключається ще й страх перед невдачею, і здолати цю пару вельми важко. Почніть роботу недбало, ніби ненароком, бажано у невідповідному для неї місці і часі. Наприклад, валяючись у ліжку або чекаючи, поки інсталюється Windows, або (яке святотатство!) під час обідньої перерви. При плануванні ж прагніть не встановлювати для себе жорсткі терміни — вашу лінь це дратуватиме і обурюватиме.
• Влаштуйте собі день принципового неробства. Краще всього для цієї мети підходить друга половина п′ятниці і перша половина суботи, але, звичайно, можливі варіанти. Не робіть у цей день абсолютно нічого, що мало б хоч якесь відношення до роботи. По-перше, так ви зможете прийти з лінню до розумного компромісу. А по-друге — спробуйте цілий день нічого не робити! Адже так і за роботою скучити можна!
• Спробуйте почати працювати відразу після нічного або обіднього сну, коли лінь «ублажена» відпочинком, а голова ще нічим не зайнята. Згідно зі спостереженнями, саме в цей час у мозку легше за все довільно формується так звана робоча домінанта: майбутня задача не вимагатиме вольових зусиль тривалий час, а лінь вам не докучатиме.
• Кожного разу, коли вас починає знемагати лінь, прийміть зручне положення, постарайтеся максимально розслабитися і застосуйте так званий метод творчої візуалізації: уявіть собі лінь у вигляді живої істоти або мультиплікаційного персонажа і поспілкуйтеся з ним. Спробуйте його в думках погладити або приголубити. А потім скажіть йому: «Вибач, але зараз мені потрібно попрацювати, так що пограєшся якось іншим разом», — після чого можете сміливо приступати до роботи.

Сподіваюся, ці рекомендації навчать вас лінуватися без шкоди для вашої справи. А головне, пам′ятайте: лінь стає проблемою тільки тоді, коли ми сприймаємо її як проблему.

Юрій ПРОСКУРА