«Я знаю більше, ніж говорю».
Геродот

Великий вчений античності Геродот майже дві з половиною тисячі років тому порівнював річку Борисфен-Дніпро з великим Нілом. Він вважав Дніпро третьою (після Ніла і Дунаю) річкою за величиною і другою — після Ніла — за корисністю.

Якщо дивитися не на карту, що спотворює земну поверхню, а на глобус, можна переконатися, що Дніпро і Ніл течуть назустріч один одному в межах одних меридіанів. Відстань між гирлами двох великих річок — 1600 кілометрів. Це менше ніж довжина Дніпра (2283 км). Вигини Дніпра дзеркально повторюють вигини Ніла. Очевидно, дві річки входять в якусь зрозумілу одному Богу систему!

Світ давнього Єгипту на берегах Ніла — боги з головами тварин і їхні жерці, мумії і папіруси, фараони і піраміди, загадковий Сфінкс, що дотепер залишається найбільшою монолітною скульптурою у світі, і вкриті ієрогліфами колони храмів, що йдуть в небо, — вважається одним із стовпів цивілізації. Культурам, які зріли на берегах Дніпра, пощастило менше — вони не здобули всесвітньої популярності.

Де шукати матеріальні сліди, залишки культур Подніпров’я, які підтверджують, що не тільки води Ніла, Тигра з Євфратом та Інда, але і Дніпра омивали стопи творців світової цивілізації? Протягом останнього десятка років на Хортиці був досліджений комплекс святилищ. Сонячні храми надскладної конструкції, кам’яні круги — ровесники знаменитого Стоунхенджа в Англії. Вони, як і Стоунхендж, зорієнтовані на північний схід, на точку сходу Сонця в день літнього сонцестояння.

Перший комплекс культових споруд з астрономічною спрямованістю, розташований на скелях Старого Дніпра напроти Хортиці, був знайдений і досліджений групою запорізьких учених у 1987 році.

Праворуч від дороги зараз вирита гігантська чаша гранітного кар’єру. А ліворуч збереглися гранітні скелі, покриті мохами і лишайниками, які ще пам’ятають козаків і є територією національного заповідника «Хортиця». Тут звертає на себе увагу скеля, схожа на грань єгипетської піраміди.

Вона, безумовно, підроблена стародавніми людьми. Уздовж грані пробита доріжка, а між скелею і сусіднім крутим берегом утворений закут у вигляді гострого кута. В низьку воду, коли рівень води займає положення, як до будівництва Каховського водосховища, в закуті сухо. І тоді в ньому можна побачити роз’їдений водою і часом гранітний камінь з виїмкою у вигляді чаші...

Із закута можна спостерігати схід сонця в день літнього сонцестояння. Праворуч лінію горизонту обмежують скелі на Хортиці, ліворуч — вищезгадана «грань піраміди». Проміжок між ними не більше п’ять кутових градусів — утворюється «проріз прицілу».

Якби збереглася «мушка», ми з точністю до сторіччя могли б вирахувати час створення обсерваторії за зміною земної осі. Але берег був жорстоко змінений під час Дніпробуду: 8 листопада 1927 року будівництво було розпочато урочистим висадженням у повітря скелі Любові, гострий силует якої цілком міг бути мушкою прицілу.

Ми можемо приблизно датувати споруду за творінням людей, що збереглося на скелі поряд, артефактом, відомим за пам’ятниками Криту і Єгипту, — вівтарю у вигляді рогів Тельця. Культ Тельця був поширений, коли Сонце в день весняного рівнодення знаходилося в сузір’ї Тельця (від 6 до 4 тисяч років тому). Час цей співпадає з будівництвом єгипетських пірамід...

Взимку 2008 року мені вдалося помітити ще один можливий зв’язок Дніпра з Нілом. Проживши все життя в Запоріжжі, я, напевно, тисячу раз проїздив дамбою ДніпроГЕСу. І дивився на острови перед Хортицею, останнє каміння Дніпровських порогів.

І от одного разу, під’їжджаючи до лівого берега, я побачив в промінні сонця, що вже заходило, на виступаючій скелі острова Великий Дубовий (середній) античний профіль! Чи то вишукано-витончений чоловічий, чи то героїчно-мужній жіночий. А в цілому скеля Великого Дубового острова нагадує Великого Сфінкса біля Великих пірамід Гізи в Єгипті.

Потім виявилося, що людський профіль помітний за будь-якого освітлення. Якщо рухатися з лівого берега на правий, він є видимим майже до середини дуги дамби, поступово міняючи образ, стаючи грубим, майже неандертальським. А з середини дуги дамби, там, де внизу закінчується будівля машинного корпусу ДніпроГЕСу і дамба спирається на острів Чорний, зникає людське обличчя і з’являється голова жахливого звіроящіра, втілення грубої, лютої і вкрай небезпечної древньої тварини.

По дорозі ж на лівий берег відбувається зворотне перетворення: жахливий звір набуває рис обличчя первісної людини, а воно вже змінюється на той самий витончений античний профіль, який бачиться вишукано-загадковим, особливо по контрасту з тілом звіра, що зберігається за будь-якого кута спостереження. «Анімаційне кіно», створене великою природою в камені. Чи не тут криються витоки міфу про сфінкса?

Великий Сфінкс з Гізи — безкриле чудовисько з тілом лева і головою чоловіка, найдавніше із зображень цього монстра, що дійшли до нас, найбільш вражаючий своїми розмірами і виразністю монумент. Висота скульптури — майже 20 метрів, висота обличчя — 5 метрів, довжина тіла від передніх лап до хвоста — близько 72 метрів.

До сьогоднішніх днів Великий Сфінкс залишається найкрупнішою вирубаною з єдиного каменю скульптурою в світі. Тільки в 1886 році американська «свобода» перевершила його за найбільшим лінійним виміром. За ХХ століття споруджено ще 3-4 скульптури розміром більше Великого Сфінкса, але всі вони порожнисті. За вагою ж вони і близько не наближаються до «вартового пірамід»!

З Єгипту міфи про сфінкса розповсюдилися в Ассірії і Греції, а потім по всій Європі. В стародавній Греції сфінкса звичайно зображали з жіночим лицем і грудьми, крилами орла і тілом лева. Аж до ХХ століття, поки письменники і художники не звернулися безпосередньо до першоджерела, сфінкс в європейській традиції представлявся жіночою істотою — вічною, загадковою, наділеною небезпечною привабливістю.

Греки вважали Сфінкса дочкою Єхидни і Цифея або Орта. Неважливо, хто з монстрів був її батьком, але в будь-якому разі по матері Сфінкс — єдиноутробна сестра першого царя скіфів Скіфа і його братів, синів Геракла, що народилися в наших краях, можливо в печері на Хортиці!

У різні періоди зі сфінксом пов’язували різну символіку. Він уявлявся і як захисник, і як руйнівник, він — символ загадкового і невимовного. Таким сфінкс був завжди, таким він залишається до цього дня. Знаменитий філософ Гегель сказав: «Людська голова на звіриному тілі втілює Розум, що підноситься над Природою, який, проте, не в змозі повністю відірватися від свого зв’язку з нею».

Щодо статуї Великого Сфінкса, історія її створення бачиться так. Спочатку над поверхнею плато в Гізі підносилася частина більш твердої породи — з неї висічена голова Сфінкса. Потім по колу вирубали котлован, а залишений в центрі масив незайманої скельної породи був оформлений як тулуб. Оскільки тіло Сфінкса розташовується нижче колишнього рівня поверхні і знаходиться всередині широкого штучного котловану, він дуже швидко засипається піском. Таким його бачили впродовж більшої частини історії.

Офіційна наука вважає обличчя Великого Сфінкса портретним зображенням фараона Хефрена, власника другої (після Хеопса) Великої піраміди, який жив приблизно 4500 років тому. Але на початку 90-х років ХХ століття зроблено відкриття, яке єгиптологи дотепер відмовляються прийняти...

Піраміди і Великий Сфінкс, зроблений з відносно м’якого вапняку, тисячі років піддавалися ерозії. На поверхні пірамід сліди ерозії горизонтальні — тисячі років поспіль вітри пустелі «об’їдали» їх піщаними бурями. Але в 1991 році геолог Роберт Шох, професор з Бостона (США), фахівець в області вивітрювання м’яких порід, побачив на тілі Сфінкса і стінках виїмки навкруги нього дуже глибокі сліди вертикальної ерозії. А це можна пояснити тільки тисячолітньою дією рясних дощів.

У Єгипті останній раз дощовий клімат був в епоху неоліту, приблизно 7-9 тисяч років тому. Професор Шох пише: «Нинішні дані говорять мені як геологу про те, що Великий Сфінкс Гізи значно старше, ніж його традиційне датування приблизно 2500-м роком до н.е. Мої нинішні підрахунки, засновані на тих даних, що є у мене під рукою, показують, що витоки гігантської скульптури можуть брати початок принаймні в 7000-5000 рр. до н.е., а можливо, навіть у більш ранніх часах».

Десятки геологів на конференції 1992 р. в Сан-Дієго були украй здивовані, що ніхто раніше не помітив різниці між ерозією Сфінкса і пірамід. Висновки професора Шоха про те, що Сфінкс був роз’їдений дощами, були прийняті без опору.

Мені захотілося виміряти хортицького «сфінкса» і порівняти його розміри з єгипетським Великим Сфінксом. Виявилося: висота обличчя «сфінкса» — 5,5 м, а висота всієї скелі — 14,5 м (до підняття рівня води при створенні Каховського водосховища висота скелі складала 16 метрів), в низьку воду, вона, відповідно, ще більше. Отже, розмір обличчя цілком відповідає великому Сфінксу.

Скеля біля Хортиці остаточно очистилася від наносів, коли води Дніпра мчали скаженим потоком під час танення останніх льодовиків 12-10 тисяч років тому. Мабуть, після цього довкола гігантської скелі, в якій людська фантазія побачила лежачого лева зі змінним залежно від точки спостереження обличчям, і склався перший міф про сфінкса?! А потім на Нілі вирубали з м’якого вапняку його повторення в тому ж розмірі. І, мабуть, до того, як сфінксу додали риси фараона, його обличчя було жіночим?

Підведемо підсумки:
• У світовій свідомості тисячі років присутній міф про сфінкса — жахливу і загадкову істоту з головою людини на тілі царственого звіра. Конкретним матеріальним втіленням сфінкса є найбільша в світі монолітна скульптура, створена з цілої скелі поряд з Великими пірамідами і як мінімум одночасно з ними. (В світлі останніх відкриттів — на тисячі років раніше!).
• Виявляється, в Запоріжжі перед островом Хортицею, одним з вузлів антропосфери, є гранітна скеля, в якій можна побачити звіра з людським обличчям. Розміри скелі майже збігаються з розмірами Великого Сфінкса. Більш того, перед передніми лапами хортицького «сфінкса» лежить довгаста скеля, яку зараз називають Велика Черепаха, що схожа на храм, побудований перед лапами Великого Сфінкса в Єгипті!
• Залежно від пункту спостереження контури голови хортицької скульптури міняються, як анімаційне кіно. Можливо, міфи про сфінкса спочатку створювалися довкола гранітної скелі на Дніпрі, а вже потім вона в натуральному розмірі була відтворена в новому центрі цивілізації на Нілі? І Великий Сфінкс навмисно споруджений в котловані, щоб відтворити обмивання першоджерела водою?

Хто міг в тих далеких тисячоліттях перенести ідею і розміри величезного звіра з людським лицем з берегів Дніпра на береги Ніла? Я, окрім дивного збігу розмірів, нічого стверджувати не можу. Хочете зробити власні висновки? Скеля острова Великий Дубовий чудово видна і з лівого берега, і з дамби ДніпроГЕСу. Йдіть і дивіться!