У підземному переході було жарко і задушливо. Вздовж проходу яскраво світилися вітрини зі всілякими прикрасами. Аліса, гордо піднявши голову, пройшла повз усієї цієї розкоші. Навіть не глянула. Ми не за цим спустилися під землю.

На перехресті ми повернули ліворуч і потрапили в царство шкіряного одягу. Здавалося, тут навіть звуки стали тихіше. Запах шкіри проник у ніздрі, пестячи нюх.

— Я можу вам чим-небудь допомогти?

Продавщиця із професійною усмішкою піднялася з-за свого столика.

— Нам потрібна шуба, — озвучила своє бажання Аліса. — Довга.

Вона подивилася на мене, я підбадьорливо посміхнувся. Люблю я її. Не так давно не міг собі навіть уявити, що здатний відмовитися від ноутбука заради бажання жінки. Але любов з нами творить дивні речі.

— Пройдіть сюди, будь ласка.

Продавщиця, виляючи стегнами, пройшла вздовж ряду з дублянками, шкіряними куртками, плащами і зупинилася біля хутряного відділу. Шуби розташувалися на двох довгих стійках. Я поглянув на Алісу і зрозумів, що вона хотіла б одразу все. Я тихенько зітхнув. Наступну годину мені треба було стояти, дивитися і кивати, коли це буде потрібно.

— Мені це пасує?

Кивок.

— Ой, тут спереду трохи коротше, ніж ззаду. А покажіть оцю. Як думаєш, мені в ній гарно?

Кивок.

— Ой, ні, тут ниточка вилізла. А є у вас таке саме, але без ниточки? Ні, нічого відривати не потрібно. Раз одна вилізла, значить, швидко й інші полізуть. Покажіть он ту.

Я трохи промахнувся з розрахунками: Аліса приміряла шубки майже дві години, і за ціною вибрана шубка виявилася дорожче за уподобаний мною ноутбук. Ну і нехай. Краса вимагає великих жертв.

Коли ми повернулися додому, Аліса тут же кинулася до дзеркала. Подивилася, підстрибнула, вискнула і кинулася мені на шию.

— Славік, я найщасливіша! Чиє це хутро?

— Гірської кози.

— Ой, я тепер твоя козочка! Поцілуй мене!

Я поцілував. Я правда її люблю. І їй дійсно гарно в цій шубі.

Наступну годину Аліса крутилася перед дзеркалом, вимагаючи щохвилинного захоплення.

— Роздягайся, ідемо обідати, — сказав я нарешті. — Ти вже вся пітна.

Згадка про їжу на мить привела її до тями, і вона навіть узялася за верхній ґудзик, але ще раз поглянувши в дзеркало, заявила:

— Пішли в ресторан! Це треба обмити!

Спершу ми пішли в «Пастораль», але на вході нас зустрів спритний юнак, який запропонував нам роздягтися. Аліса роздягатися відмовилася, і ми пішли у «Макдональдс». Там було шумно, задушливо, пахло горілим жиром, але такою щасливою я Алісу ще не бачив. Напевно, я би так само виглядав за новеньким ноутбуком, — все ж таки, коли збувається мрія всього свідомого життя, це чудово! Аліса тріщала без угаву про свою шубу і про те, яка вона тепер щаслива. Я дивився на неї і усміхався. Адже я люблю свою Алісу.

Після ресторану ми довго гуляли по проспекту, по парку, по набережній. Давно ми вже так не бродили. Аліса навіть пропустила чергову серію свого улюбленого серіалу.

Стемніло, засвітили ліхтарі. Ми повечеряли в піцерії. Пішли додому.

Удома я поспішив у ванну. Я завжди так роблю: йду митися першим, щоб потім, поки Аліса умиватиметься, почитати перед сном.

Вийшовши з ванни, я знову знайшов Алісу перед дзеркалом. Я підійшов до неї ззаду і ніжно обійняв.

— Мила, йдемо спати, — сказав я, розстібаючи шубку. Дотик шерсті до голого тіла був дуже приємним.

— Мені так не хочеться її знімати, — заканючила Аліса.

— Але ти ж не підеш у душ у шубі?

На це у неї не знайшлося заперечень. Я допоміг їй роздягтися. Руки Аліси ніяк не хотіли вилазити з рукавів.

— Ми не маленький розмір узяли? — запитав я.

— Мені в ній так затишно, немов це моя друга шкіра.

Аліса поцілувала мене і пішла у ванну. Я повісив шубку на вішалку і провів долонею по коміру, пригладжуючи хутро. Гарна. Яке чудове хутро в гірських кізочок!

Я пішов читати.

Аліса прийшла через півгодини. В шубі. Я так здивувався, що відклав книгу на найцікавішому місці.

- Ти хочеш спати в ній?

- Можна? — Аліса посміхнулася соромливо і трохи винувато.

— Звичайно, ні. На що вона стане схожа?

Аліса спробувала наполягати, але я був непохитний. До того ж є у мене один надійний спосіб примусити її роздягтися. Я його застосував. Сьогодні секс був більш гарячим, ніж звично.

О пів на п′яту ранку я прокинувся випити води. Спочатку я навіть не зрозумів, що не так. Штори у нас щільні, в кімнаті майже зовсім темно. Але незабаром до мене дійшло, і я прокинувся остаточно.

Аліса лежала, вільно розкинувшись, на своїй половині ліжка. Вона спала, і на ній була шубка. На голе тіло. Це було дуже сексуально.

Я пішов випив води, з′їв банан, ще випив.

Спершу я хотів піти, розбудити її і вилаяти. Спати в новій шубі! Де це бачено?! А потім я подумав, що якби я купив ноутбук, то, швидше за все, зовсім не спав би ніч. І невідомо, зуміла б мене Аліса відірвати хоч на хвилинку.

Я повернувся до кімнати, ліг у ліжко і майже відразу заснув. Мені приснився ноутбук, обшитий хутром гірської козочки. Я його гладив, він бекав, а з екрану підморгувала мила козяча мордочка. Раптом вона висунулася з екрану й лизнула мене в губи. Я здригнувся і розплющив очі.

— Аліса, кохана, це ти?

Юрій Пусов
письменник