«Сьогодні 17 липня 2019 року», - ця думка кілька разів спливала в мозку Боба Стюарта. Вона відлітала і знову поверталася, немов настирлива муха.

«17 липня...» - ну і що?!

Напевно, це професійне – пам′ятати дати. Адже Боб – редактор місцевої газети «Кронікл».

До полудня Боб розгріб більшу частину матеріалів. Що у друк, що вичистити, а що і в корзину.

Втомився, сьогодні п′ятниця, кінець тижня.

Знову спливла дата - «17 липня...». Чомусь це число не давало Стюарту спокою. Він силився щось пригадати, але ніяк не виходило.

«Може, сьогодні день народження в когось із друзів? Та ні! А може, у президента видавництва? Ні!

От же настирлива думка!..».

Боб вирішив трохи відпочити. Він вийшов з видавництва і, проїхавши на своєму авто пару кварталів, опинився в міському парку - улюбленому місці відпочинку літніх людей.

Стюарт часто любив тут бувати. Рясна зелень, доріжки, посипані гравієм, який так приємно хрустить під ногами.

Боб ішов по стежці, що веде до старого клена. Дерево і людина дружили. Боб доглядав клен. Кожну весну обкопував його і обрізав старі віджилі вітки.

Ось через поворот показався і він - його старий друг. І як шкода! Лавка під кленом була зайнята. На ній розташувалися дві жінки. Боб сів на сусідню лаву, в надії, що жінки скоро підуть.

Чоловік занурився у свої думки: «Скоро відпустка. На тиждень можна махнути на річку. Половити форель і відпочити від міста. Надивитися на зоряне нічне небо і забути на деякий час дзвін докучливих редакційних телефонів».

Стюарт мимовільно прислухався до розмови сусідок. До нього долетіли слова старшої жінки:

- ... Сара, ти дарма відмовляєшся від можливості мати дитину! Що з того, що тобі протипоказана вагітність? Ось сусіди мої теж не могли мати дітей... Сімнадцять років тому вони звернулися у фірму з вирощування штучних людей...

Все просто: вибираєш за каталогом донорів. Можна навіть знаменитих людей. Моя сусідка купила сперму зірки боксу - Коктона. Правда, це їй вилилося в кругленьку суму. Самі розумієте - боксер і майбутній родовід...

Так, ще забула! Платите за послуги жінці, яка виношуватиме. От і все, через дев′ять місяців дитина ваша.

Бобу стало недобре від почутої розмови - бридко. Він уявив, що штучну дитину можна вибрати і купити, як собаку на ринку. Колір волосся, очей, родовід...

Стюарт піднявся і побрів по стежці. Подалі від цієї парочки.

Звук каміння, що хрустіло під ногами, вивів його з бридкого стану сорому...

Йому згадався батько.

...Батько часто розповідав, що коли Боб був в животі у мами, вона вечорами любила читати казки вголос. Бобу там, в животі, казки дуже подобалися. В цей час він затихав і уважно слухав маму.

А ще Бобу згадалися слова мами: «Боб, ти такий же, як і батько. Весь у нього».

Ці думки промайнули в мозку Стюарта, як спалах світла. Потім він подумав, що той хлопець з пробірки, про якого говорила жінка, був усього цього позбавлений.

«17 липня...» - Боб пригадав! Сьогодні день його народження! І день весілля батьків. Так співпало. Треба привітати матір і батька. Слава Богу, вони не були настільки багаті, щоб купити дитину...