про нас|
Увійти

 

КультОгляд
Виставка ранніх робот Марчука в Києві

В Києві у Галереї "Мистецька збірка" відкрилась виставка робіт відомого українського живописця Івана Марчука.

Лускунчик від Раду Поклітару у Дніпропетровську

23 січня київський театр сучасної хореографії «КИЕВ МОДЕРН-БАЛЕТ» під керівництвом Раду Поклітару привіз до Дніпропетровська свою постановку «Лускунчик». Цей спектакль сам хореограф вважає спектаклем для дорослих.

YouTube запускає кінофестиваль

Відеохостинг YouTube запускає власний кінофестиваль  — Your Film Festival. Фільми будуть показувати в інтернеті. А десять фіналістів поїдуть на Венеціанський кінофестиваль.

Виставка Олександра Короля у Дніпропетровську

У Дніпропетровському відділенні «Я Галерея» відкрилась виставка «Deus Ex Machina» художника Олександра Короля.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ГоловнаОповідання
      ОПОВІДАННЯ      

(Продовження. Початок у №№ 4 (82), 6 (84), 9 (87) та 2 (92)

Передавши Дена із Гусиком до надійних рук Мечислава, який повів їх до каюти, Іван із Гордієм знову повернулися на корму розкішної яхти «Любка Вседрючка», аби продовжити перервану малолітніми злодюжками розмову.

Ну от і прийшов до нас перший біоробот, — зажурено говорив Іван. — Не чекав я на нього так швидко.

А може, це усе ж таки лише навіжений парубок… — Гордій не встиг закінчити своє питання.

...який ні з того ні з сього вирішив скупатися у холодній воді, та ще й в одязі? Ні, він прийшов саме по контейнера з біоінформаційною речовиною. Прийшов зовсім не добровільно, точніше — не усвідомлено.

Гадаєш, що комусь таки вдалося створити дієздатний зразок? — і далі сумнівався Гордій.

Хіба ти сам не бачив, як він цілеспрямовано, незважаючи ні на що пробивався саме до твоєї каюти, де сховано контейнера? Біоробот це, Гордію, біоробот. На жаль.

І що ми тепер із ним будемо робити?

Подивимось. Якщо моє припущення правильне і його створено за допомогою комбінації біохімії, електроніки та магії, шансів знову зробити з нього людину мало. Доведеться знищити, доки лиха великого не накоїв.

Ми ж, Іване, якось обходилися без убивств до цього…

Раніше ми мали справу з чаклунами-амоторами — розрізненими та слабкими, а тепер — із цілою державною корпорацією, яка спирається на міць спецслужб. Крім того, ми вперше зіштовхуємося із застосуванням надсучасних технологій для створення нежиті, і це може бути поставлено на потік.

Саме тому і слід дослідити його, аби знайти вразливі місця і зрозуміти, як боротися з біороботами у випадку, якщо їхнє виробництво стане масовим.

Біоробота не можна розібрати, щоб подивитися, як його влаштовано всередині. Ні, Гордію, у такій війні полонених не беруть. Єдиний спосіб знешкодити цю зброю — знищити її, — гнув своє Іван.

Але ж він і сам, мабуть, не здогадується, що перетворився на нелюда.

Це вже суті справи не міняє.

Іване, а ти подумав, як до того, що ми його знищимо, поставляться Всеслав із Мечиславом? — не здавався Гордій. — Ти ж виховував своїх синів людьми...

А мене, я дивлюся, ти вже також до нелюдів записав! Гаразд, не будемо знищувати парубка, коли буде бодай найменша надія на його порятунок, але коли ні, то... Зараз його надійно зафіксували, а тільки-но він трохи оговтається від шоку, поглянемо, чи можна зарадити тим чарам.

Та який там шок у робота?! — здивувався Гордій.

Біоробота, — виправив його Іван. — Нелюди теж жити хочуть, а усвідомлення близькості смерті — завжди шок.

Слухай, а чому ти гадаєш, що його створено саме за допомогою такої надскладної технології? Справді, хіба ж могли її розробити так швидко? Може, все простіше? Зварганили старим способом — за допомогою некромантії, — та й годі.

Ні, він точно не був мертвим — інакше б не боявся так смерті. Я певен, що його робили з живого та здорового, і, здається, я знаю, хто. Вчора через тих гицлів переляканих я не встиг тобі розповісти, тому слухай зараз. Давно мене у Дніпропетровську непокоїв один типик. Роки півтора тому у наше поле зору потрапив такий собі Йосип Бланк, який приїхав до Дніпра з Німеччини — бізнес робити. Створював якісь фінансові піраміди, тоді заснував банк, намагався взяти в концесію кілька маршрутів пасажирських перевезень, але ці його спроби нажитися жорстко присікли — чужих до живих грошей пасажирів наші бюрократи-депутати не підпускають, сам знаєш. Та ми звернули увагу на Бланка з іншої причини: він став вчащати на розкопки Кодацької фортеці, на Хортицю, до музею Яворницького... Одним словом, в усі ті місця, де велися і наші дослідження. Спочатку ми вважали, що він виявляє звичайну цікавість, знічев’я, та, про всяк випадок, почали епізодично наглядати за ним. І тут раптом виявилося, що Бланк таємно займається обладнанням якоїсь лабораторії. Приладдя для неї надходило з найрізноманітніших країн. І, як не дивно, митниця всупереч своїй практиці затягування оформлення документів на вантажі це обладнання пропускала без жодної затримки.

Мабуть, за хабарі...

Не без того. Ми зробили стеження за Йосипом регулярним і виявили ще одну дивну обставину: він завів якнайширші зв’язки з нашими місцевими ворожками, якимись відунами та астрологами — шукав чаклунські способи маніпуляції людською свідомістю та підпорядкування чужої волі. Як ти розумієш, це вже стало зовсім цікаво, і пан Бланк потрапив під наш першорядний і найпильніший цілодобовий нагляд. Нам вдалося влаштувати до нього на роботу охоронцем одного з моїх козаків. І недаремно, бо за місяць ми дізналися, що тільки-но було закінчено обладнання лабораторії, як до Дніпропетровська прилетів один чоловік, який оселився у пентхаусі на Дзержинського, де й міститься лабораторія.

З’ясували, хто він? — запитав Гордій.

Офіційна версія така. Звуть його зараз Тед Россман, він — громадянин США. Туди він іммігрував з Пермі ще за часів СРСР. До імміграції його звали Федір Россомахін. Тепер він вчений-біохімік, а у нас нібито намагається заснувати дослідницький центр, бо, мовляв, тут усе дешевше: від харчів та робочої сили до сировини. І клімат хороший, хоча екологія просто вбивча. Але протягом півроку, що Россман тут перебуває, він практично ні з ким із вчених або чиновників не зустрічався. Він взагалі веде вкрай відлюдькуватий спосіб життя. Майже єдиний виняток — це така собі Людмила, ворожка, яка живе на Карла Маркса. З нею його познайомив усе той самий Бланк. У телефонних розмовах, які нам вдалося перехопити, Бланк один чи два рази чомусь називав Россмана Траніхіїлом, але той дуже на це сердився, вимагаючи, аби Йосип не називав це ім’я у телефонних розмовах. Також Йосип раптом став називати ворожку не Людмилою, як завше, а Ратрі, що тій також дуже не подобалося.

Ці імена використовуються послідовниками кабалістики, але я вважав, що то просто іграшки. Наприклад, Ратрі — це у староіндійській міфології богиня ночі. А Траніхіїл нагадує щось хозарське.

Нерідко іграшки переростають у серйозні та небезпечні речі. Через деякий час після появи у Дніпрі Траніхіїла у місті та околицях безслідно зникло четверо безпритульних та самотніх підлітків і парубків. І все виглядало так, нібито вони подалися шукати кращої долі до Києва або Одеси і там загубилися. Жодного тіла не було знайдено, тож міліція кримінальних чи оперативно-розшукових справ не заводила — не було кому заяву подати.

Гадаєш, цих двох волоцюг малолітніх — Дена та Гусика — також готували для дослідів?

Не знаю, Гордію, але у двох випадках зникнення підлітків напевне відомо, що незадовго до того вони спілкувалися з Людмилою-Ратрі. А днями наш козак з охорони Йосипа Бланка повідомив, що той з величезною пересторогою привіз до свого офісу якийсь невеликий предмет циліндричної форми…

Контейнер з біоінформаційною речовиною?! — вигукнув Гордій.

Так.

Далі буде…

«Експедиція XXI» №6 (96) 2010

Додати відгук:

Ваш відгук: (не більш як 3500 символів. Залишилось: 3500)