Театр

ЖИТИ — ЗНАЧИТЬ ЖУВАТИ!

Автор: Євген БРЕГМАН:

«Жуй». Що це? Наказ? Рекомендація? Соціальне гасло? Заклик з увагою поставитися до всього, що ми, «піпли», «хаваємо»? «Жуй» — це театр, а отже — це життя. Театр цей — театр абсурду, але ж і життя також незрозуміла штука.
Авангардний театр «Жуй» — нова для нашого міста формація, створена молодими акторами на чолі з режисером Германом Гошкадором.

«Експедиція XXI» №6 (96) 2010

ДВА АНГЕЛИ ТА ЧОТИРИ ЛЮДИНИ

Автор: Володимир ЄФИМОВ:

За законами жанру п’єси, глядача перш за все треба здивувати. І це вдалося: вистава «Два ангели, чотири людини», яка іде у Дніпропетровському обласному українському молодіжному театрі «Камерна сцена», розпочинається наче з… вірша Генріха Гейне:

«Експедиція XXI» №5 (95) 2010

В УКРАЇНІ КВІТНЕ ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА

Автор: Віктор ІВАНОВ:

У рамках французьких сезонів у Дніпропетровську уже вдванадцяте пройшов фестиваль шкільних спектаклів французькою та англійською мовами «Spring Flower ⁄ Fleur de printemps». Знаменна для всіх спраглих до самовираження школярів подія відбулась у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури — саме цей виш останнім часом пропагує у нашому місті французьку культуру і взагалі піклується про розвиток підростаючого покоління. Як відомо, в академії навіть промислово-громадянське будівництво можна вивчати французькою мовою.

«Експедиція XXI» №5 (95) 2010

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ СВІТ ТЕАТРУ «APARTE»

Автор: Євген БРЕГМАН:

«Добрий ранок! Здоровенькі були! Що таке щастя?». «Доброго ранку вам! На що ви здатні? На що ви здатні за гроші?». «Ви знаєте, що помрете? Доброго ранку, до речі». «Чи добрий ваш ранок? Може, ви просто звикли не помічати погане, недобре?». Зазвичай подібні питання спантеличують. Дратують. Змушують замислитись. Зазвичай такі питання не ставлять. Театр «Aparte» — достатньо незвичайний, щоб спитати у глядача про все це і ще багато про що. Питанням про вічне, про особисте здалася мені нова вистава цього молодого театру «Експериментальний світ». Прем’єра її відбулась наприкінці січня, коли з неба не припиняв падати сніг і містом володів холод.

«Експедиція XXI» №2 (92) 2010

ГРАФИ, ХОЛОПИ, ІДЕОЛОГИ

Автор: Володимир ЄФИМОВ:

У вухах глядача, який виходить із зали Дніпропетровського театру опери та балету по закінченні вистави «Холопка-парижанка», продовжує бриніти чудова мажорна пісня: «Пий, гусар... Пий, гусар, із повних чар, співаючи пісень!..». Навіть хода того глядача стає веселішою — пританцьовує під оптимістичну мелодію. Душа після спектаклю сповнюється яскравою радістю, — адже в цьому і полягає призначення мистецтва оперети!
Але отака ейфорія призводить до того, що ми забуваємо просту істину: будь-яке мистецтво — це не лише ефективний спосіб психологічної релаксації індивідуума, але й могутній засіб впливу на свідомість людини. Недарма такі політичні ідеологи ХХ століття, як Ленін, Муссоліні, Гітлер, Сталін, Мао, надавали величезного значення розробці форм впливу мистецтва на маси.

«Експедиція XXI» №1 (91) 2010

ТЕАТР «ВЕРИМ!»: БЕЗ РИЗИКУ МИСТЕЦТВА НЕ ІСНУЄ

Автор: Олександр ЛАБУЗОВ:

Наказ про введення карантину в установах культури Дніпропетровська змусив керівництво міських театрів на три тижні скасувати показ спектаклів у листопаді. Дніпропетровські підмостки залишилися наодинці з порожніми кріслами. Сподіваючись на швидке відновлення репертуару. Сподівання ці були тим більш вагомими, що на когось міг чекати насичений гастрольний графік. Як у випадку з молодіжним театром «Верим!», що намітив півторатижневий гастрольний маршрут шістьома містами Правобережної України з відправною точкою у столичному Молодому театрі. Візитною карткою цієї поїздки повинна була стати вистава «Голодна кров», присвячена темі голодомору і поставлена за п’єсою місцевих авторів. Про вистави, акторів, театр взагалі і театр у Дніпропетровську — розмова з Володимиром Петренком, художнім керівником молодіжного театру-студії «Верим!».

«Експедиція XXI» №12 (90) 2009

«ТЕАТР КВН ДГУ» —
КЛУБ ДУШЕВНОГО ТЕПЛА

Автор: Наїна ЛЄВОДВОРСЬКА:

«Театр КВН ДГУ» — унікальна мистецька формація, яка могла народитися лише у нашому полікультурному місті. У минулому — легенда КВН (так, саме КВН, а не КВК, бо перекладати цю абревіатуру на українську — все одно, що замість слова «футбол» писати «ногом’яч»). Одна з найбільш філософських та iронiчних команд 80-х, автори гімну музичного фестивалю у Юрмалі і багатьох інших вічних пісень Клубу, а нині — повноцінний театр із сонмом прекрасних акторів, які завжди грають від чистого серця. З автором і художнім керівником театру, заслуженим діячем мистецтв України, Григорієм Гельфером кореспонденту «Експедиції ХХІ» вдалося поспілкуватися у гарячий робочий час — саме після термінового створення тексту якоїсь «дуже важливої» пicнi.
Але, перш за все, «Театр КВН ДГУ» — це мiський театр, комунальний заклад культури i тому рівно в зазначений на афіші час чекає своїх глядачів на вул. Гопнер у невеличкому затишному залi (на жаль, не власному) з естрадною виставою «Веселый песец» — унікальним театральним дійством, де можно почути i новi «фiрмовi» пiснi, i «божевiльнi» вiрші, i «фiлософський» монолог i навiть прийняти участь у «розминцi». Це саме те, що ми завжди любили i продовжуємо любити у «Театрі КВН ДГУ», — тонкий гумор, професійне виконання і тепла домашня атмосфера, якої іноді так не вистачає у цьому жорстокому світі…

«Експедиція XXI» №11 (89) 2009

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТЕАТР
ВІТАЛІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО

Автор: Володимир ЄФИМОВ:

Ще за життя Віталія Інокентійовича Ковалевського про його постать у Дніпропетровську ходили чутки. Знали у ті часи небагато: він приїхав до нашого міста, здається, з Ленінграда; працював режисером у дніпропетровських театрах: російському ім. М. Горького та українському ім. Т. Шевченка; згодом перейшов на викладацьку роботу до Театрального училища. А ще знали, що славетна актриса, народна артистка України Людмила Вершиніна — дружина Ковалевського, що пан режисер дуже багато палить і любить собак.
Але найголовніше — Віталій Інокентійович протягом усього життя писав книгу про теорію і практику театру. Що то за книга, здогадувалися лише студенти Театрального училища, яким він читав лекції. У ті часи в усіх навчальних закладах СРСР театрального напрямку зазвичай докладно вивчали лише так звану „систему Станіславського”, який вважався теоретиком-класиком, — кожне його слово „було істиною”. Той, хто не керувався настановами Костянтина Сергійовича, не міг працювати в театрі ані режисером, ані артистом, ну хіба що яким-небудь реквізитором чи робітником сцени. Так було до Ковалевського.

«Експедиція XXI» №9 (87) 2009

«ТЕАТР 19»: ТУТ УСЕ ПРАВДА

Автор: Христина ПЛАХОВА:

У квітні до нашого міста у черговий раз приїхав харківський «Театр 19» зі спектаклем «Любофь» — комедією про заморочки сучасного кохання.
Цей театр виник вісім років тому і вже встиг стати модним. Його називають «визначною пам’яткою Харкова». В чому секрет його популярності? Можливо, своїм успіхом театр зобов\'язаний легендарній групі «5nizza» і її фронтмену, а за сумісництвом — актору «Театру 19» Сергію Бабкіну. А може, річ у тім, що перед нами справжня акторська артіль однодумців.
Як би там не було, число прихильників «Театру 19» постійно зростає, а на спектаклях незмінно буває аншлаг.
Перед виставою кореспонденту «Експедиції ХХІ» вдалося поговорити з режисером театру Ігорем Ладенком про творчі злети і творчі кризи, про дніпропетровського глядача і харківський мистецький рух. Сергія Бабкіна — беззаперечної зірки сцени — бесіда якось не торкнулася. І правда, що ж, тільки про нього?

«Експедиція XXI» №5 (83) 2009

Михайло Мельник: «ТЕАТР — ЦЕ МОЯ ІМПЕРІЯ»

Автор: Ірина РЕВА:

«Бувають моменти під час вистави, коли я відчуваю: якби захотів, зараз міг би вкласти людям в голови зло — і вони б повірили...» — зізнається лауреат Шевченківської премії Михайло Мельник. До цих слів легко можна було б пришити усмішку Мефістофеля, як це люблять робити деякі «акули» пера чи об′єктиву, зваблюючи глядача смаженинкою. Однак, може статися, тоді ми ніколи не дізнаємося, ким є насправді творець і єдиний актор диво-містерії, яка розгортається в дніпропетровському Театрі одного актора «Крик». Бо кожна вистава тут — неповторний танок душі.

«Експедиція XXI» №3 (81) 2009

ЖИТИ — ЗНАЧИТЬ ЖУВАТИ!

ДВА АНГЕЛИ ТА ЧОТИРИ ЛЮДИНИ

В УКРАЇНІ КВІТНЕ ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ СВІТ ТЕАТРУ «APARTE»

ГРАФИ, ХОЛОПИ, ІДЕОЛОГИ

ТЕАТР «ВЕРИМ!»: БЕЗ РИЗИКУ МИСТЕЦТВА НЕ ІСНУЄ

«ТЕАТР КВН ДГУ» —КЛУБ ДУШЕВНОГО ТЕПЛА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТЕАТРВІТАЛІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО

«ТЕАТР 19»: ТУТ УСЕ ПРАВДА

Михайло Мельник: «ТЕАТР — ЦЕ МОЯ ІМПЕРІЯ»

У цьому номері:

«ТЕАТР КВН ДГУ» —
КЛУБ ДУШЕВНОГО ТЕПЛА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТЕАТР
ВІТАЛІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО