«Добрий ранок! Здоровенькі були! Що таке щастя?».  «Доброго ранку вам! На що ви здатні? На що ви здатні за гроші?». «Ви знаєте, що помрете? Доброго ранку, до речі». «Чи добрий ваш ранок? Може, ви просто звикли не помічати погане, недобре?». Зазвичай подібні питання спантеличують. Дратують. Змушують замислитись. Зазвичай такі питання не ставлять. Театр «Aparte» — достатньо незвичайний, щоб спитати у глядача про все це і ще багато про що. Питанням про вічне, про особисте здалася мені нова вистава цього молодого театру «Експериментальний світ». Прем’єра її відбулась наприкінці січня, коли з неба не припиняв падати сніг і містом володів холод.

У приміщенні творчої майстерні «Aparte» на вулиці Червоній, 15 було тепло. Грала музика. Зібрались глядачі. А згодом — почалась вистава. Точніше, почалась історія. Навіть сім історій. Сім історій одного світу.

Це експеримент. І світ цей — експериментальний, не справжній, щось на кшталт майстерні. Світ, в якому, здається, можна помилятись. Головне — здобувається досвід. Є майстерня — є і майстри. Семеро. Вдягнені у чорне. Солідні і розважливі. Білі рукавиці. Чорні капелюхи. Холодний погляд. Вони іронічні, глумливі, і наївність, яка, можливо, була в них, скоро змінюється на байдужу жорстокість. Та все ж вони — люди. Відверті й вразливі, немилосердні і повні пустої цікавості. Різні люди, що розповідають різні історії.

Кожна з цих історій — про людину. Про людей цього несправжнього світу, котрі чимось все ж таки схожі на нас. Що може бути цікавіше?

Не всіх приваблює чисте і справжнє, адже підробки дешевші. І інколи саме в фальшивках та підробках знаходять люди своє щастя. Можливо, воно теж несправжнє? Несправжнє щастя? А що таке щастя, питають вони? Що таке щастя?

У цьому світі-майстерні людина готова всім пожертвувати. Втім — не безкоштовно. Коли мова йде про такі гроші, молодість і краса не значать нічого, і кожен ладен стати героєм, хоча і доведеться для цього здійнятися на самий верх. Здійнятися, щоб впасти. І він — безстрашний, божевільний, сильний, живий, — він здатен на все. Вартий захоплення і наслідування, він здіймається на вершину, він — на самому краю, на грані. Пустопорожні глядачі внизу завмирають на довгу мить. І він падає. І розбивається. А потім починається дощ. Люди, спантеличені, розходяться по домівках. Розходяться, забуваючи про нього.

А іноді в цьому світі відбувається страшне. Відбувається — і залишається непоміченим. І, навіть стаючи частиною жаху, люди прокидаються і кажуть один одному «доброго ранку». Їм тепло і ситно, і погода гарна, от тільки сонця не видно. Але вони можуть без сонця.

Ще люди цього експериментального світу вмирають. Але немає потреби нагадувати їм про це — вони і самі пам’ятають. Їм інколи варто нагадати про життя, цим людям. Бо ж, буває, сидить і чекає на потяг. І немає навколо нікого, порожньо та самотньо. Але він сидить зі своєю валізою і чекає на потяг. Сивіє його борода, стариться тіло — але він чекає на свій потяг. І потяг приходить кінець кінцем. І везе його в нікуди.

Ще тут зустрічається кохання. Інколи воно виходить із темряви, нестримне та жорстоке, і його стріли лишають у грудях величезну діру. І ти, пронизаний коханням, падаєш — і не можеш підвестись. А той, кого ти кохаєш, — іде далі, не помічаючи твого падіння, наче і не трапилось нічого, наче тебе і не було поряд. Він і далі іде вулицею, а ти лишаєшся лежати, принижений своїм коханням. Лишаєшся один.

Серед людей цього світу є злі і жорстокі. Вони застібають пальто на всі ґудзики, до самого верхнього, за будь-якої погоди, щоб ніхто не дізнався, що у них всередині. І навіть якщо в їхньому серці живе щирість і доброта, юнацька пристрасть і наївність та сяють свічки — пальто застібнуте до самого верху, і ніхто всього цього не бачить.

Різні люди живуть у цьому несправжньому світі. Ці несправжні люди — дуже схожі на нас, лише несправжні.

Був такий світ, кажуть майстри, завершуючи виставу. Експеримент, впродовж якого здобувався певний досвід. І в ньому крім акторів театру «Aparte» та режисера Діани Айше бере участь кожен, хто вже бачив або ще побачить цю виставу.

Євген БРЕГМАН