Літературне життя в Дніпропетровську — явище ефемерне. Воно наче виникає з нізвідки і так само швидко зникає у прагматичному просторі вулиць і тимчасових обставин. Кожний сплеск, кожна широкомасштабна акція залишається у пам’яті цінителів актуальної словесності, як «промінь світла в темному царстві».

В останню суботу вересня, 26 числа, місто стало свідком ще одного прориву молодого покоління поетів. Вони в черговий раз заявили про факт літературного буття у мегаполісі. Ще одна спроба довести право на своє існування поетичної творчості вилилася в одноденний фестиваль «Маяк», що пройшов на трьох майданчиках. Спочатку в книжковій лавці по вулиці Короленка відбулася презентація книг харківського письменника і поета Олега Коцарева. Потім біля входу до музею «Літературне Придніпров’я» були читання віршів просто неба і під проливним дощем (як не дивно, каприз природи не розполохав публіку, що зібралася), роздача презентів — фірмових запальничок «Маяк» і величезної кількості вафель. Чорно-білі міми дарували фестивальні сувеніри, а поряд кипіла виставкова діяльність: юні фотографи і художники розмістили свої роботи на навколишніх стінах, деякі негарні кутки були приховані від очей присутніх темною тканиною, також було повішено величезне полотнище — аби кожний охочий міг зобразити, що заманеться: від класичної цитати до граффіті. Третя частина фестивалю проходила у клубі «MasterShmidt» і була платною: виступали група «Оркестр Че» та інші музичні виконавці.

У фестивалі брали участь переважно молоді поети, що виступали на «Крику на галявині»: Олександра Очман, Артем Явас, Максим Волохань (власне, він і організував нинішню подію), а також Максим Бородін — редактор альманаху своєчасної літератури «Стых», Влад Клен та ін.

Попри те, що «Маяк» зайняв всього годин 5–6, з’явилося відчуття, що молодь і представники неофіційної словесності сприйняли його з ентузіазмом. Особливо порадувало поєднання різних жанрів мистецтва, показане організаторами: елементи театральної постановки, художні експозиції, моменти перформансу з мімами, музичний сплав із репу й композицій по типу «диких танців» — все це переплелося між собою під час заходу. В порівнянні з довгограючими фестивалями в Коктебелі, Києві, Харкові, з інтригами нагородження і солідним складом учасників, що тривають не один день, вересневий «Маяк» виявився достатньо компактним. За стилістикою він подібний до відеокліпу — такий само стрімкий, імпульсивний і різкий. Головним плюсом фестивалю є натиск, молодість, амбіція і упевненість, що в 2010 році буде продовження, але на новому, більш високому витку.

Олександр МУХАРЕВ
Фото автора