Попри розповсюджену думку, що літератури на Дніпропетровщині майже немає, у книжковому салоні «Емпік» з досить поважним кворумом нещодавно пройшла чергова презентація журналу «Український фантастичний оглядач», який не тільки народився у нашому місті, а й уже третій рік поспіль залишається єдиним україномовним виданням, в якому друкується виключно фантастика.

9 номер «УФО» представлявся публіці так незвичайно з тієї причини, що журнал вирушає у гастролі Україною у форматі «Днів української літератури» мережі книжкових салонів «Емпік». У найбільших містах нашої країни разом із місцевими фантастами редактор відділу прози «УФО», молода письменниця Наталія Дев’ятко розповість про майбутнє україномовної фантастики, яке наразі цілком і повністю у руках команди «Оглядача».

Колись журналів фантастики в Україні було декілька. Більшість з них поглинула фінансова і культурна криза. Останній конкурент «УФО», альманах «Реальность фантастики» переїхав до Росії з ідеологічних причин: російськомовні твори друкувати там виявилося вигідніше. Таким чином дніпропетровське видання залишилося без конкурентів. «Чи читають українську фантастику взагалі, якщо журнали закриваються?» — спитаєте ви. Як не дивно, її читають, і не тільки у нас — українське фантастичне видання поважають і в сусідніх країнах. На сьогодні в журналі опубліковано твори більше ніж 70 авторів як з України, так і з Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Німеччини, Ізраїлю, США тощо. Третина цих публікацій — дебютні. Скажу більше: деякі російські письменники мають за честь видати свої твори в «УФО» в українському перекладі раніше, ніж на батьківщині… На сторінках журналу можна знайти твори як відомих письменників — Генрі Лайона Олді, Дмітрія Тєдєєва, Антона Первушина, Наталії Щерби, так і оповідання талановитої молоді, як-от Наталії Добрової, Єлени Бойкової, Олександра Пащенка, Тали Владимирової та інших. І це надзвичайно вдала ідея — організувати перші публікації довгоочікуваних творів метрів фантастики поруч із дебютами молодих, адже так заразом можна вбити двох зайців: додати до видання елемент дидактики (адже у кого ще навчатися писати україномовну фантастику, як не у іменитих земляків?) і дати читачам можливість порівняти визнане і нове (а чи не наступає хтось на п’яти Тєдєєву і Олді?).

Крім того, «УФО» дає молодим фантастам можливість показати себе на міжнародній арені у численних літературних конкурсах. Починаючи з 2007 року він на паритетних засадах співпрацює з альманахом «Полдень, ХХІ век», головним редактором якого є легендарний Борис Стругацький. Два поважні журнали курують міжнародний літературний конкурс «Сучасна нереалістична проза», який входить до трійки найпопулярніших літературних конкурсів у Інтернеті серед користувачів із СНД.

Гастролі «УФО» Україною пройдуть у незвичній для широкого загалу манері. У кожному місті, де пройдуть презентації (а після Дніпропетровська журнал попрямує до Києва, Львова, Чернівців, Запоріжжя, Одеси і Полтави), Наталія Дев’ятко проведе зустріч із місцевим письменником-фантастом. У рідному місті «Оглядача» поговорити з читачами прийшла Олександра Кравченко, успішна письменниця, яка випустила уже більше десяти пригодницьких і фантастичних романів під псевдонімом «Олександра Девіль». Письменниця спеціалізується на романтичному історичному фентезі з русинським уклоном. Її російськомовні романи «Перстень Дарины», «Оберег волхвов», «Изумрудное сердце», які стали бестселерами «Книжкового клубу», розповідають про любов, героїзм, інтриги і трошки про магію — все це за часів Київської Русі було таким самим, як нині, від чого минуле стає ще більш заманливим.

Олександра дуже цікаво і пристрасно розповідала про надзвичайне значення фантастичної і пригодницької прози у загальному літературному процесі. Як відомо, нова інформація якнайкраще сприймається і запам’ятовується в ігровій формі. Тому, на думку Олександри, історичні романи — найкращі помічники для тих, хто бажає опанувати рідну історію, розглянути різноманітні наукові гіпотези щодо походження народів, культурного розвитку, воєнних перипетій не сухою мовою підручника або наукової монографії, а через пригоди цікавих і харизматичних персонажів. Тим більше приємно для читача, насамперед для молоді, досліджувати історію, розфарбовану у романтичні тони… А так зване «історичне фентезі» (літературна розробка недоведених наукових припущень, поєднання історичного роману з містикою і фантастикою) спонукає читача розібратися у питанні самостійно, створити власну думку про реальність чи неможливість описаного у книзі.

Тож «Український Фантастичний Оглядач» не просто презентує нам кращі зразки вітчизняної фантастики, а й піклується про нашу літературну освіту. Побажаємо цьому непересічному виданню розвиватися і квітнути й надалі і отримати нарешті гідних конкурентів — читачам на радість, а собі для спортивного інтересу!

Віктор ІВАНОВ